Дипломная работа: Використання різнорівневих завдань на уроках трудового навчання

Ми пропонуємо використання трирівневої організації дидактичного матеріалу, тобто трирівневі картки-завдання на уроках трудового навчання.

Рівень «А» — шаблонно-тренувальний — включає в себе: контрольно-тренувальні запитання і задачі, графічні — на читання зображення, на розмі­чання заготовки; технологічні — на пояснення технологічного процесу; задачі на пояснення конструкції вибору за готовими зразками.

Рівень «В» — розрахунко­во-технологічний — усі інші технологічні задачі, розрахункові задачі на знаходження параметрів технологічних процесів. У разі потреби можна диференціювати задачі цього рівня окремо на розрахункові та технологічні, складаючи дидактичний матеріал не за трьома, а за чотирма окремими рівнями.

Рівень «О — конструктивно-технічний (творчий рівень) — конструкторські задачі, графічні задачі на складання документації технологічного процесу виготовлення виробу пропонованої конструкції [22,12].

Виходячи з вищесказаного, можна зробити висновок про значимість задач різних рівнів для розвитку творчих здібностей особистості. Задачі рівня «А» дають змогу вчителеві проконтролювати або закріпити рівень засвоєння на уроці програмового матеріалу, забезпечити можливість виникнення «ілюзії знання», а значить, пов'язаних з цим позитивних емоцій та стійких мотивів навчальної діяльності учнів з низьким рівнем загального розвитку та розвитку здібностей.

Рівень «В» створює умови для забезпечення переходу від простого споглядання навчального процесу до активної участі в ньому, а отже, і до активної пізнавально-пошукової діяльності. Якщо рівень «А» не забезпечує розвитку творчих здібностей (хіба що орієнтацію учнів у фактичному матеріалі), то рівень «В» створює передумови для творчого застосування набутих знань, умінь, навичок, ознайомлює з методологією їх практичного використання, дає необхідне розуміння суті технологічних процесів.

Рівень «С» дає можливість учням перейти від шаблонно-споглядального чи пошуково-пізнавального до творчого використання здобутих знань, тобто безпосередньо використати їх для вирішення конкретного технічного чи практичного завдання.

У процесі аналізу учнями бажаного результату розв'язку та пошуку структурно-компонентних елементів, які дали б змогу досягти його, відбувається розвиток особистості учня, формуються стійкі знання та мотиви їх активного пошуку [ 22, 13].

У процесі аналізу учнями бажаного результату розв'язку та пошуку структурно-компонентних елементів, які дали б змогу досягти його, відбувається розвиток особистості учня, формуються стійкі знання та мотиви їх активного пошуку, засвоюються методологічні підходи до вирішення конкретних технічних суперечностей. Навіть у тому разі, коли пропоновані учням на уроках завдання містять елемент новизни тільки для учнів і результати діяльності школярів не мають суспільного значення у вигляді готового продукту, затрати часу на організацію і проведення такої роботи повністю компенсуються значним зростанням інтересу учнів до технічних об'єктів і технологічних прийомів, розвитком їхнього творчого арсеналу, змі­ною ставлення до процесу та результатів праці. Тому можна зробити висновок про педагогічну доцільність саме такого підходу до складання відповідних різнорівневих завдань.

1.3. Методичний аналіз програми трудового навчання з розділу «Техніка і технологічні процеси виготовлення виробів із конструкційних матеріалів» у 7 класі з метою розробки різнорівневих завдань для учнів

Трудовенавчання- загальноосвітній предмет державного компонента змістуосвіти, якийзнайомитьучнівізвиробництвом як складовоюнавколишньогосередовищай на ційосновівпливає на їхнійсвітогляд.

Основна мета трудовогонавчання - вихованнятворчоїособистості, якнайповнішийрозвитокїїінтересів, нахилів, здібностей, підготовкаучнів до професійногосамовизначенняйтрудовоїдіяльності в умовахринковихвідносин.

Трудовенавчаннямає розв'язувати такіосновнізавдання: трудовевиховання, політехнічнаосвіта, поєднаннянавчаннязпродуктивноюпрацею, створення умов для формуваннятворчогоставлення до праці та професійногосамовизначення.

Упроцесітрудовогонавчанняучніоволодіваютьзагально-трудовимизнаннями та вміннями, вчаться розв'язувати техніко-технологічнізадачі, конструюватийвиготовлятисуспільно-кориснівироби, засвоюють обов'язковий мінімум (стандарт) знань про місце та роль виробництвавжитті суспільства [13, 3].

Згідно програми трудового навчання для загальноосвітніх навчальних закладів, на теоретичні і практичні заняття в 7 класі по розділу “Техніка і технологічні процеси виготовлення виробів з конструкційних матеріалів” відводиться 24 годин. Вивчаємим розділом учні опановують такі теми:

1.Види технологічних процесів. Розмічання. Різання.

2.Техніка.

3. Ручна і механічна обробка деталей виробів. Монтаж виробів.

4. Оздоблення виробів.

5. Оцінка об'єктів і процесу технологічної діяльності.

6. Професійна діяльність людини та її вибір [21, 94].

Під час вивчення теми «Види технологічних процесів. Розмічання. Різання» учні повинні:

знати правила та послідовність виконання економної розкладки на тканині; особливості розкроювання шовкових і шерстяних тканин;

вміти економно розкладати лекала на тканині, розкроювати тканину з урахуванням її властивостей; здійснювати контроль якості крою, дотримуватись правил безпечної праці під час розкроювання [13, 101].

При вивченні теми «Техніка» учні повинні:

знати загальну будову та принцип роботи електричного приводу швейної машини, порівнювати машини з ручним, ножним та електричним приводами;

вміти працювати на швейній машині з електричним приводом; з пристроями до універсальної побутової швейної машини, дотримуватись правил безпечної праці під час роботи на швейній машині з електричним приводом, економного використання електроенергії в процесі обробки тканини [13, 101].

Під час вивчення теми «Ручна і механічна обробка деталей виробів. Монтаж виробів» учні повинні:

знати послідовність обробки та з’єднання деталей спідниці, розпізнавати запошивний шов та креслити його графічне зображення;

вміти виконувати запошивний шов, підготовляти деталі крою спідниці до обробки, виконувати ручну та машинну обробку (поопераційну й остаточну), проводити примірку й усувати дефекти; реставрувати шов і низ виробу.