Дипломная работа: Вплив гірничодобувного комплексу на параметри навколишнього середовища на прикладі Бондарівського
Таблиця 1.7.
Фізико – механічні властивості кристалічних порід, які використовуються для виробництва щебеню
| Найменування показ ників, одиниці виміру | Найменування порід | ||||||
| Гранитоїди | Гнейси тетерівської серії | Кварцити толкаче-вської свити | Піщаники білокоро-вицької свити | ||||
| Кіровоградсько- житоми-рського комплексу | Коростенського комплексу | Бердичівського комплекс | Осницкого комплексу | ||||
| Щільність, г/см3 | 2,5-2,97 | 2,6-2,98 | 2,61-2,82 | 2,66-3,09 | 2,65-2,85 | 2,58-2,66 | 2,25-2,78 |
| Об’ємна маса, г/см3 | 2,43-2,95 | 2,44-2,95 | 2,58-2,79 | 2,62-2,99 | 2,59-2,83 | 2,56-2,65 | 2,22-2,89 |
| Пористість, % | 0,1-7,9 | 0,1-8,2 | 0,4-4,3 | 0,7-6,9 | 0,4-4,1 | 0,4-1,0 | 0,4-8,9 |
| Вологопог-линання, % | 0,04-2,5 | 0,0-1,89 | 0,06-0,85 | 0,1-0,8 | 0,19-1,54 | 0,15-1,56 | 0,03-1,9 |
| Границя міцності при стисканні у насиченому водою стані, кгс/см3 | 589-2410 | 601-2873 | 669-1940 | 625-1600 | 828-1733 | 1450-2366 | 561-2416 |
| Коефіцієнт розм’якшення | 0,46-0,99 | 0,5-1,0 | 0,73-0,98 | 0,61-0,99 | 0,9-0,98 | 0,86 | 0,67-1,0 |
| Коефіцієнт морозостійкості | 0,75-0,98 | 0,56-1,0 | 0,89 | 0,53-0,88 | 0,95-0,96 | 0,99 | 0,67-0,99 |
|
Марки щебеню -по подрібненості у циліндрі | 600-1400 | 600-1400 | 600-1400 | 600-1400 | 800-1400 | 1200-1400 | 600-1400 |
| -по розтираємості у поличному барабані | І-1, І-2, І-3 | І-1, І-2, І-3 | І-1, І-2, І-3 | Дані відсутні | І-1, І-2, | І-1, І-2 | І-1, І-2 |
| -по опору удару на копрі ПМ | У-50, У-75 У-50, У-75 | У-50, У-75 | У-75 | У-50, У-75 | У-40, У-50, У-75 | У-50, У-75 | У-40, У-50, У-75 |
| -по морозостійкості | Мрз. 25 | Мрз. 25 | Мрз. 25 | Мрз. 25 | Мрз 50 | Мрз 50 | Мрз. 25 |
| Мрз 50 | Мрз 50 | Мрз 50 | Мрз 50 | Мрз 100 | Мрз 100 | Мрз 50 | |
| Мрз 100 | Мрз 100 | Мрз 100 | Мрз 100 | ||||
1.2 Характеристика гірничого виробництва - Бондарівське родовище кристалічних порід
Знаходиться в 2 км на північ від с. Бондарівка, в 3 км від залізо дорожньої станції Ушица, в 30 км на південний захід від м. Коростень.
Ділянка площею 20 га являє пологий купол із плоскою вершиною, що підвищена над місцевістю на 5-10 м, відмітки поверхності до 201 м. займає малопродуктивні землі колхозу ім.. Леніна. Детально розвідана в 1953 році трестом «Укргеолнеруд».
| Геологічний розріз | Потужність, м | ||
| Четвертинна система | |||
| Сучасна ланка | |||
| 1 | QIV | Грунтово-рослинний шар | 0,3 |
| Середньо четвертинна ланка | |||
| 2 | QII | Пісок кварцовий тонкозернистий | 9,6 |
| 3 | QII | Валуни кварцу і кремнію (перевідкладені крейдові відклади) | 1,5 |
| 4 | QII | Суглинки жовтувато-бурі | 1,5 |
| Палеозой-кайнозой | |||
| 5 | Pz-Kz | Древа і первинний каолін | 0,0-7,48 |
| Нижній протерозой | |||
| 6 | γυ R1ks | Кристалічні породи коростенського комплексу: лабрадорити, габро-анортоити, габро, монцонити, граніти, біотитові, біотито-роговообманкові | вскрита 20,3-46,3 |
Корисна копалина – незмінні різновиди кристалічних порід, середньою розвідною потужністю 35,7 м. потужність вскришних порід 0,0-22,1 м, середня 6,8 м. підземні води зустрінуті у четвертинних відкладах порід на глибині 1,5-4,6 м. притік води на 1 м периметра кар'єра складає 12,6 м3 /добу.
Незмінні різновиди граніту, лабрадорита і габбро відповідають вимогам до сировини для отримання щебеню як заповнювача бетону. Марка щебеню по міцності 800-1400, бутового каменю 800-1000.
Запаси затверджені ВКЗ (протокол № 8385 від 08.09.1953 р.) по категоріям (тис.м3 ): А+В – 6418.
Родовище розроблюється Бондоревським кар’єром Госагропрома Білоруської ССР. Підприємство виготовляє щебінь для будівельних організацій Госагропрома Білоруської ССР.
Залишок запасів на 01.01.1986р. складає по категоріям (тис.м3 )м: А – 2285, В – 2836. Подальший приріст запасів можливий на глибині.
Розділ 2.
Вплив підприємств гірничодобувного комплексу на природне навколишнє середовище
2.1 Вплив геологорозвідувальних робіт на природне навколишнє середовище
Для всіх способів розробки родовищ характерним є вплив на біосферу, що стосується практично всіх її елементів: водний і повітряний басейни, землі, надр, рослинного і тваринного світу. Цей вплив може бути як безпосереднім (прямим), так і опосередкованим, що є наслідком першого. Розміри зони поширення непрямого впливу значно перевищують розміри зони локалізації прямого впливу.
За даними ООН, сьогодні у світі з надр щорічно видобувається близько 20 млрд. Тон корисних копалин. При цьому лише 1-5% речовини, що добувається, використовується у вигляді продукції, решта йде у відвали і відходи.
Статистика державного управління екології та природних ресурсів в Житомирській області свідчить, що на 1січня 2001р. Під відкритими розробками, кар’єрами, шахтами було зайнято 8504га земель, найбільше у Корестенському районі – 2182га, Володар-Волинському районі – 1440га, Олевському – 1375га.[5]
Відходи підприємств гірничо видобувної промисловості – породи розкривні та супутні – займають 1066га, де їх за складовано майже 100млн. т.
Таким чином, в процесі гірничого виробництва утворюються і швидко зростають простори, порушені гірничими виробками, відвалами порід і відходів переробки і є безплідними поверхнями, що негативно впливають і на навколишні території.
Необхідно розрізняти кількісний і якісний облік несприятливих екологічних факторів при використанні земель для видобування корисних копалин. При кількісному обліку фіксується загальна площа вилучення земель і площа порушених ділянок у зв’язку з веденням гірничих робіт. При якісному обліку визначається зміна стану порушених земель. При кількісному і якісному обліку слід визначити зміну стану земель в результаті непрямого впливу на них гірських робіт, що характеризується площею земель, що непрямим впливом, і показниками кількісного стану цих земель.
У зв’язку з осушенням родовищ і складом дренажних і стічних вод (відходів переробки корисних копалин) в поверхневі водойми і водогони різко змінюються гідрогеологічні і гідрологічні умови в районі родовища, погіршується якість підземних і поверхневих вод.
У багатьох випадках суттєво порушується гідрологічний режим місцевості, знижується рівень ґрунтових вод, порушується водопостачання населення, водопідживлення лісів, пасовищ, посівних площ, що призводить до відмирання багатьох видів рослин, збіднення тваринного світу, погіршення умов діяльності і проживання людей.
Атмосфера забруднюється пилогазовими організованими і неорганізованими викидами і виділеннями різних джерел, в тому числі гірничих виробок, відвалів, цехів з переробки і фабрик. Вийняті пусті породи, відходи від переробки корисних копалин складують у відвали, що створює додаткові джерела пилевиділення, а інколи (при самозапаленні) і газовиділення.
Основні джерела забруднення атмосфери в районі роботи гірничодобувних чи переробних підприємств є джерела техногенного походження: масові вибухи на кар'єрах, робота виймально-навантажувальних, транспортних, переробних машин та пристроїв, які забруднюють атмосферу викидами пилу, оксидів вуглецю, азоту та інших газів.
В результаті комплексного впливу на вказані елементи біосфери суттєво погіршуються умови зростання рослин, проживання тварин, життя людини.
Надра, будучи об’єктом і операційним базисом гірничого виробництва, підлягають найбільшому впливу. Так як надра відносяться до елементів біосфери, що не мають властивостей до природного відновлення в скорому майбутньому, охорона їх повинна передбачати забезпечення науково обґрунтованої і економічно доцільної повноти і комплексності використання.
Вплив гірничого виробництва на біосферу проявляється в різних галузях народного господарства і має велике соціальне і економічне значення. Так, непрямий вплив на землі, пов’язаний зі зміною стану і режиму ґрунтових вод, осадженням пилу і хімічних сполук з викидів в атмосферу, а також продуктів вітрової і водної ерозії, призводить до погіршення якості земель в зоні впливу гірничого виробництва. Це проявляється в пригніченні і знищенні природної рослинності, міграції і скорочення чисельності диких тварин, зниження продуктивності сільського і лісового господарства.
Гірничі розробки порушують гідро екологію ґрунту, призводять до збільшення стоку рудникових та шахтних вод, які несуть значну кількість забруднювачів: хлористі сполуки, сірчану кислоту, розчинні солі заліза, марганцю, міді, цинку, нікелю та інших.