Дипломная работа: Залучення іноземних інвестицій для створення готельно-ресторанного комплексу в м. Львові в світлі підготовки до Євро-2012

Форми іноземних інвестицій :

1) Придбання прав на використання природних ресурсів і на користування землею ;

2) Придбання інших майнових прав ;

3) Інші форми за договорами з вітчизняними підприємцями ;

4) Придбання нерухомого чи рухомого майна , або окремих видів цінних паперів ;

5) Створення підприємств , що повністю належать іноземним інвесторам , або придбання у власність діючих підприємств повністю ;

6) Пайова участь у спільних підприємствах , або придбання частки діючих підприємств ;

7) Політична стабільність , яка в кінцевому підсумку є найважливішою ознакою для прийняття рішення про доцільність інвестування , оскільки зарубіжні інвестори просто не будуть ризикувати своїми капіталами в нестабільному політичному середовищі ;

8) Сприятливий економічний клімат , підтримування низького й передбачуваного рівня інфляції ;

9) Достатній розвиток інфраструктури виробництва та ринку , наявність або можливість створення зон вільної торгівлі .

За останні кілька років помітно змінилася галузева структура іноземних інвестицій в Україну . Якщо 1994 р. їхня питома вага у виробничих галузях становила 92,9% загального обсягу, то 1999 р. - приблизно 80% . При цьому в промисловості України вини знизилась з 52,5 до 35% . У 3 рази скоротилися іноземні інвестиції в чорну та кольорову металургію ( з 7,5 до 2,5% ); у 2,5 рази - у легку промисловість ( з 5,6 до 2,2% ); в 1,7 рази - у машинобудування і металообробку ( з 17,3 до 10,0% ). Водночас обсяг прямих іноземних інвестицій збільшився в торгівлю ( з 22,2 до 34,8% ), невиробничу сферу в цілому ( з 7,1 до 20% ), у тім числі в охорону здоров’я - у понад 50 разі .

Законодавче регулювання іноземних інвестицій у національну економіку здійснюється кількома законами України , ухваленими протягом 1991-1996 рр. Верховною Радою , і декретом Кабінету Міністрів України .

Закон України “Про захист іноземних інвестицій на Україні” 1991 р. передбачає , що :

а) інвестиції , прибутки , законні права та інтереси іноземних інвесторів захищаються законами України ;

б) держава не може реквізувати іноземні інвестиції за винятком випадків стихійного лиха ;

в) іноземним інвесторам гарантується можливість переказу за кордон їхніх прибутків та інших сум , отриманих на законних підставах .

Національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності щодо іноземних інвестицій встан6овлено Законом України “Про іноземні інвестиції” ( 1992 р. ). Цим законом передбачено , що :

1) іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації ;

2) іноземні інвестори мають гарантії на 10 р. на випадок змін законодавства України про іноземні інвестиції ;

3) встановлюється низка податкових пільг для підприємств з іноземними інвестиціями.

1.2 Створення сприятливого інвестиційного клімату напередодні Чемпіонату Європи з футболу

Інвестиційний клімат держави — це сукупність політичних, правових, економічних та соціальних умов, що забезпечують та сприяють інвестиційній діяльності вітчизняних та закордонних інвесторів. Сприятливий інвестиційний клімат має забезпечити захист інвестора від інвестиційних ризиків. Враховуючи стан економічного потенціалу й обмежені внутрішні інвестиційні можливості впродовж всього періоду трансформації економіки, українська держава намагається створити сприятливі рамкові умови для розвитку інвестиційної сфери. Здійснено перехід до управління інвестиціями на базі ринкових відносин. Формується багато секторна система капітального будівництва. Ліквідовані будівельні міністерства.

Розукрупнені та приватизуються будівельні організації. У макроекономічній політиці наголос робиться на створенні передумов зростання інвестицій — послаблення інфляції, забезпечення оптимальних процентів за депозитами і вкладеннями, зниження відсоткових ставок за кредитами, скорочення заборгованості та зростання споживчого попиту населення.

До чинників, що забезпечують подолання або зниження ризиків для інвесторів в Україні, належать:

1) рівень розвитку продуктивних сил та стан ринку інвестицій;

2) правове поле держави (законодавча база);

3) політична воля усіх гілок влади;

4) стан фінансово-кредитної системи;

5) статус іноземного інвестора;