Дипломная работа: Зародження та функціонування спеціальних місій, як особливого виду дипломатичних відносин

З винятками, передбаченими у Статтях 10, 11, 12, посилаюча держава може на свій розсуд призначити членів спеціальної місії, повідомивши попередньо приймаючій державі всю необхідну інформацію про чисельність і склад спеціальної місії і, зокрема, повідомивши про прізвища і посаду осіб, яких вона має намір призначити. Приймаюча держава може не дати своєї згоди на направлення спеціальної місії, чисельність якої вона не вважає розумною через обставини і умови у приймаючій державі та потреби даної місії. Вона може також, не повідомляючи причин своєї відмови, не дати згоди на призначення будь-якої особи як члена спеціальної місії.

Стаття 9

Склад спеціальної місії

(1) Спеціальна місія складається з одного або кількох представників посилаючої держави, з числа яких ця держава може призначити главу місії. До спеціальної місії може також входити дипломатичний, адміністративно-технічний та обслуговуючий персонал.

(2) Коли члени постійного дипломатичного представництва або консульської установи, що знаходиться в приймаючій державі, включаються до складу спеціальної місії, вони зберігають свої привілеї та імунітети як членів дипломатичного представництва або консульської установи, окрім привілеїв та імунітетів, наданих цією Конвенцією.

Стаття 10

Громадянство членів спеціальної місії

(1) Представники посилаючої держави в спеціальній місії і члени її дипломатичного персоналу в принципі мають бути громадянами посилаючої держави.

(2) Громадяни приймаючої держави не можуть призначатися до складу спеціальної місії інакше як за згодою цієї держави, причому ця згода може бути у будь-який час анульована.

(3) Приймаюча держава може обумовити за собою право, передбачене в пункті (2) цієї Статті, щодо громадян третьої держави, які не є одночасно громадянами посилаючої країни.

Стаття 11

Повідомлення

(1) Міністерство закордонних справ або інший орган приймаючої держави, щодо якого є домовленість, повідомляється:

а) про склад спеціальної місії та про будь-які наступні його зміни;

b) про прибуття і остаточне відбуття членів місії та про припинення їх функцій в місії;

с) про прибуття і остаточне відбуття будь-якої особи, що супроводжує члена місії;

d) про найм і звільнення осіб, які проживають у приймаючій державі, як членів місії або як приватного обслуговуючого персоналу;

е) про призначення глави спеціальної місії або, якщо такий не призначений, представника, про якого йдеться в пункті (1) Статті 14, та їх заступників;

f) про місцезнаходження приміщень, що займаються спеціальною місією, та особистих приміщень, що користуються недоторканністю відповідно до Статей 30, 36 і 39, а також про всі дані, необхідні для ідентифікації таких приміщень;

(2) Повідомлення про прибуття і остаточне відбуття мають робитися завчасно, якщо це не є неможливим.

Стаття 12

Особи, оголошені persona non grata або неприйнятними

(1) Приймаюча держава може в будь-який час, не будучи зобов'язаною мотивувати своє рішення, повідомити посилаючу державу, що який-небудь представник посилаючої держави в спеціальній місії або який-небудь із членів її дипломатичного персоналу є persona non grata або що будь-який інший член персоналу місії є неприйнятним. У такому випадку посилаюча держава повинна відповідно відкликати дану особу або припинити її функції в місії. Та чи інша особа може бути оголошена persona non grata або неприйнятною до прибуття на територію приймаючої держави.

(2) Якщо посилаюча держава відмовиться виконати або не виконає протягом розумного строку свої зобов'язання, передбачені в пункті (1) цієї Статті, приймаюча держава може відмовитися визнати дану особу членом спеціальної місії.

Стаття 13

Початок функцій спеціальної місії

(1) Функції спеціальної місії розпочинаються з моменту встановлення місією офіційного контакту з міністерством закордонних справ або іншим органом приймаючої держави, щодо якого є домовленість.

(2) Початок здійснення функцій спеціальною місією не залежить ні від представлення її постійним дипломатичним представництвом посилаючої держави, ні від вручення вірчих грамот або повноважень.

Стаття 14