Дипломная работа: Збирання кукурудзи на зерно СК-5 "Нива". Ремонт редуктора приставки ППК-4

Комбайни мають давню історію. У 1868 р. російський агроном Андрій Романович Власенко перший в світі створив зернозбиральну машину, яка зрізувала колоски, обмолочувала їх і збирала зерно із збоїнами в скриню. Однак ідея А. Р. Власенка не знайшла виробничого застосування і майже до 30-х років XXстоліття застосовували в нашій країні і за рубежем лише багатофазний спосіб збирання зернових культур.

Перші радянські комбайни були виготовлені в липні 1930 р. на заводі «Комунар» в м. Запоріжжі. Комбайни випускалися під маркою «Комунар». Це були причіпні, безмоторні комбайни, з шириною захвату жатки 4600 мм і молотарки 796 мм.

У 1932 р. на Саратовському заводі «Саркомбайн» почали випускати комбайни СЗК, будова яких була такою, як і комбайнів «Комунар». У цьому ж році став до ладу завод-велетень «Ростсельмаш» в м. Ростові, який почав виробництво причіпних комбайнів С-1. Це вже були комбайни з двигунами, шириною захвату жатки 6100 мм і молотарки 915 мм.

З ініціативи СРСР у 1932 р. були вперше проведені міжнародні випробування зернозбиральних комбайнів в одному з радгоспів на Північному Кавказі. Крім радянських, тут були представлені комбайни США, Англії, Франції, Німеччини та інших країн. Випробування показали, що СРСР став однією з провідних країн у комбайнобудуванні.

З 1936 р. по 1941 р. Люберецький завод виготовляв комбайни СКАГ-5А з шириною захвату жатки 2540 мм і молотарки 1240 мм.

Особливо бурхливо почало розвиватися комбайнобудування в нашій країні після Великої Вітчизняної війни. У 1947 р. на заводі «Ростсельмаш» почали випускати причіпні моторні комбайни С-6. Цей рік став роком народження самохідних комбайнів, виробництво яких було зосереджено на заводах Таганрога і Тули. До 1955 р. випускали комбайни С-4, а з 1955 р. по 1958 р. — С-4М. У цей же період заводи Ростова і Запоріжжя випускали потужні комбайни РСМ-8 — моторні, причіпні, з шириною захвату жатки 6000 мм та молотарки 1320 мм.

З 1958 р. по 1962 р. господарствам поставляли комбайни СК-3, а потім — СК-4. Останні на всесвітній виставці в Брюсселі (Бельгія) в 1964 р. нагороджено призом «Гранд-Прі». Випускали також їх модифікації СКП-3 (СКП-4), СКПР-3 (СКПР-4) та СКГ-3 (СКГ-4).

У 1965 р. розпочато виробництво начіпних комбайнів НК-4, вузли і агрегати якого монтували на самохідне шасі СШ-75.

Після збирання врожаю комбайни демонтували, а шасі СШ-75 використовували на різних сільськогосподарських роботах. З 1969 р. начіпний комбайн випускають під маркою ІТК-5.

Красноярський завод у 1969 р. розпочав виробництво комбайнів СКД-5 «Сибиряк», обладнаних двома молотильними апаратами і призначених для збирання важкообмолочуваних культур. Пропускна здатність молотарки — 5 кг/с хлібної маси. їх випускають під маркою СК.Д-5М.

Рік 1971. На заводах Ростова і Таганрога розпочато виробництво комбайнів СК-5 «Нива» і СК-6 «Колос». Вони увібрали в себе останні досягнення науки і техніки. Але й сьогодні ці комбайни вже не повністю задовольняють вимоги сільськогосподарського виробництва. Тому у постанові липневого (1978 р.) Пленуму ЦК КПРС відмічається: «У найкоротший строк здійснити заходи по модернізації вироблюваних зернозбиральних комбайнів з тим, щоб усунути їх конструктивні недоліки і підвищити продуктивність. У найближчі роки організувати виробництво більш потужних комбайнів досконалих конструкцій».

Вчені, конструктори, винахідники і спеціалісти працюють над удосконаленням комбайнів у двох напрямках.

Перший — дальше вдосконалення конструкцій і технології збирання зернових культур (збільшення пропускної здатності, універсалізація, автоматизація, вдосконалення технологічного процесу роботи і поліпшення умов праці).

Другий — створення нових технічних засобів, які дали б можливість такі операції, як вилучення з вороху зерна і його очищення, виконувати в стаціонарних умовах — на току. При цьому можна було б уникнути втрат зерна за молотаркою комбайна, що навіть при дотриманні агротехнічних вимог становлять 1,5%. Наприклад, випробовують засоби, які на полі скошують (або підбирають валки) хлібну масу і дещо подрібнюють. Потім її звозять на тік, де на стаціонарному агрегаті домолочують, виділяють з вороху і очищають зерно. Створюють машини, що зрізують хліб, обмолочують, виділяють зерно з грубого вороху, а дрібний («невійку») збирають у візки, відвозять на тік, де очищають зерно.

Ведуть також роботи по удосконаленню технології та технічних пристроїв для збирання незернової частини врожаю.

Однак досягти високопродуктивного використання наявних машин і одержати належний економічний ефект від їх використання — ось основне завдання. Виконати його можуть лише висококваліфіковані спеціалісти, які добре знають будову комбайнів, роботу та їх регулювання, вміють швидко знаходити і усувати несправності, систематично вивчають та впроваджують у виробництво досягнення науки і передового досвіду.

Розділ 1. Тема:1 завдання

1.1 Загальні відомості про господарство підприємства

СВК «Надія», повна назва господарства: Сільськогосподарський виробничий кооператив «Надія». Виробничий сільськогосподарський кооператив «Надія» розташований в селі Харсіки Чорнухинського району.

Виробничий напрямок господарства – зерново-технічний з розвиненим тваринництвом. В господарстві запроваджене науково обґрунтоване чергування культур в полях. Всього існує 6 сівозмін: 3 кормових і 3 польових при фермерських.

Продаж зерна господарського товариства проводять Чорнухинський та Лубенський хлібоприймальні пункти.

Продаж молока проводиться через Чорнухинський молочний завод. віддаль до найближчого пункту прийому цукрових буряків – 20 км (село Ковалі Чорнухинського району Полтавської області.

Загальна земляна площа – 2351 га, з них рілля – 2223 га, під пасовищами закріплено 9 га, сіножаті 72 га. Тракторно-польових дільниць 2, молочно-товарних ферм 2.

На території СВК «Надія» розміщений автопарк, ремонто-механізована майстерня, дільниця по переробці зерна пшениці, гречки, проса (на крупу), соняшника (на олію).

Кількість великої рогатої худоби всього – 1250 голів, в т.ч. корів – 370 голів. Кількість свиней, всього – 600 голів, в т.ч. свиноматок – 70 голів. Кількість овець – 69 голів, коней – 25 голів.

Загальна кількість тракторів – 23 шт., загальна кількість комбайнів – 10 шт., в т.ч. зернозбирльних – 7 шт., бурякозбиральних – 1 шт., силосозбиральних – 2 шт.

Таблиця 1.1.1. Динаміка складу та структури земельних угідь, га

Види угідь	2007		2008		2009
	га	%	га	%	га	%
Загальна	2351	100	2351	100	2351	100
земельна
площа
В т.ч с/г	2304	98	2304	98	2304	98
угідь
Із них	2223	94	22223	94	2223	94
рілля
Сіножаті	72	3.0	72	3.0	72	3.0
Пасовища	9	0.4	9	0.4	9	0.4
Інші	47	2	47	2	47	2
земельні
угіддя

З таблиці 1.1 бачимо, що загальна земельна площа господарства у останні роки не змінювалась і в 2009 роціскладає 2351 га, в. т. ч. 2304 га сільськогосподарських угідь, з них орних земель, територія яких порівняно з 2007роком залишилася без змін, 223 га.

Таблиця 1.1.2. Структура посівних площ на 2010 рік

Культура	Площа в га	%
Зернові всього	981	41.1
В. т. ч. озима пшениця	460	20.6
Ячмінь	139	6.3
Кукурудза на зерно	100	4.5
Горох	98	4.4
Інші	124	5.6
Технічні всього	425	19.1
В. т. ч. соняшник	259	11.6
Цукровий буряк	106	4.8
Ріпак	60	2.7
Кормові всього	877	39.5
В. т. ч. кормові коренеплоди	--
Кукурудза на силос і зелений корм	400	18.0
Однорічні трави всього	293	13.2
В. т. ч. на зелений корм	136	6.1
Багаторічні трави –всього	184	8.3
В. т. ч. на зелений корм	169	7.6
Вся посівна площа	2223	100

Дані наведенні в таблиці свідчать про те, що питома вага кормових культур в структурі посівних площ задовільна для забезпечення тваринництва кормами. Вона складає 40%. Це дає можливість господарству вирощувати і заготовляти достатню кількість різних видів кормів і на цій основі розводити худобу, збільшувати виробництво молока і м'яса.

Аналізуючи дані таблиці бачимо, що врожайність зернових культур в 2010 порівнянні до 2008 року зросла.