Дипломная работа: Здоров язберігаючий компонент у змісті і структурі підручників для початкової школи

- використання в оздоровчо-пропагандистській роботі можливостей соціального оточення;

- залучення до співпраці батьків, передача їм певних знань [75, 4-5].

Отже, зміцнення здоров’я та формування вмінь і навичок здорового способу життя у молодших школярів є необхідною умовою реалізації здоров’язберігаючої функції початкової школи. Умовами, що утруднюють формування в молодших школярів здорового способу життя, є також недостатність у дітей, батьків та вчителів належних знань про здоров’я та здоровий спосіб життя, а також недостатня діяльність щодо формування в них екологічної, естетичної та фізичної культури.

Особливого значення в процесі формування здорового способу життя молодших школярів набувають систематичність, безперервність та послідовність їх навчання і виховання, які дають можливість поступово ускладнювати та проводити оздоровчу роботу з ними [14, 20-21].

Зберегти та зміцнити здоров’я учнів учителеві допомагає вміння використовувати здоров’язберігаючі технології. Деякі науковці розглядають це поняття, виходячи з розуміння технології як певного прийому, методу, методики, інші розуміють його як значення змістової техніки, за допомогою якої реалізується освітнє чи інше педагогічне завдання. Розуміють технологію і як опис процесу досягнення запланованих результатів, сукупність даних, що відображають певні зміни в здоров’ї.

Вітчизняні та зарубіжні науковці (насамперед російські вчені, які працюють під керівництвом М.Безруких) вважають, що під здоров’я-зберігаючими освітніми технологіями в широкому розумінні цього слова необхідно розуміти всі педагогічні технології, які не шкодять здоров’ю учнів. Дослідник цієї проблеми Н.Смирнов зауважує: «Якщо здоров’язберігаючі технології пов’язати з вирішенням вужчого здоров’яохоронного завдання, то до здоров’язберігаючих будуть належати педагогічні проблеми, методи та технології, які не шкодять прямо чи побічно здоров’ю учнів та вчителів, забезпечують їм безперечні умови перебування, навчання та роботи в загальноосвітньому закладі» [14, 19].

Усі педагогічні технології, якими користується вчитель на уроці, можуть бути визначені (кількісно чи якісно) за ступенем впливу їх на здоров’я учнів. Науковці стверджують, що коли розглядати використання здоров’язберігаючих технологій вчителем на уроці та під час проведення організаційно-педагогічних заходів як виконання завдання-мінімуму, тобто захист учнів від нанесення потенційної шкоди, то більшість програм школи залишаться за рамками здоров’язбереження. При цьому очевидно, що «завдання школи, пов’язані з підготовкою учнів до самостійного життя, мають на увазі формування в них культури здоров’я, потреби вести здоровий спосіб життя і, відповідно, забезпечення певними знаннями, закріплення певних умінь» [58, 249].

Деякі вчені пропонують виокремлювати поняття «здоров’яформуючі виховні технології», розуміючи під ним ті психолого-педагогічні технології, програми, методи, які спрямовані на виховання в учнів культури здоров’я, особистісних якостей, що сприяють його збереженню та зміцненню, формуванню уявлень про здоров’я як цінність, а також мотивацію на здоровий спосіб життя [12, 14].

Діяльність загальноосвітнього закладу щодо збереження та зміцнення здоров’я учнів лише тоді може вважатися повноцінною та ефективною, якщо повною мірою, професійно та ефекти