Книга: Історія світу

Греція розташована на Балканському півострові, в його південній частині. Це гірська країна. Серед гір багато родючих долин. Узимку в Греції йдуть дощі, інші пори року теплі і сонячні. Морські затоки відокремлюють Південну Грецію (Пе-лопонес) від Середньої Греції, гори розділяють Середню і Північну Грецію, єдина дорога серед гір — Фер манільський прохід. В Егейському морі багато остро­вів, найбільший з яких — Кріт.

У ПІ—IIтисячоліттях до н. є. на Кріті виникла перша в Європі держава. Столицею цієї держави був Кносс. Тут знайдено залишки величезного царського палацу, зали якого розписані фресками. Тут були майстерні, комори зі зброєю, коштовнос­тями, продовольством.

Крітяни успішно займалися сільським господарством. Вони досягли великої майстерності у виготовленні бронзової зброї та золотих прикрас, а також у буді­вництві суден і споруд. У них існувало письмо. Але його знаки досі не розшифро­вані. Крітяни захопили багато островів Егейського моря та області в самій Греції.

У середині П тисячоліття до н. є. на невеличкому острові Фера північніше Кріту сталося грандіозне виверження вулкана. Землетрус завдав Кріту непоправної шкоди, знищивши багато будівель, сади і поля. Спустошений Кріт був легко завойова­ний ахейцями — грецькими племенами, що переправилися сюди з Пелопоннесу.

Катастрофа на Кріті не призвела до повного знищення на ньому культури. Вона була значною мірою перенесена ахейцями на Балканський півострів. Вперше архе­ологи знайшли її пам'ятки при розкопках міста Мікени на Пелопоннесі. Тому ця культура дістала назву мікенської.

У Мікенах успішно розвивалося сільське господарство. Ремісники виготовля­ли бронзову зброю, глиняний посуд, одяг. В ахейських містах будувались кам'яні

укріплення, палаци та інші споруди. Ахейці пристосували до своєї мови крітське письмо, яке частково розшифроване.

Великі розкопки, проведені в кінці XIXст. німецьким археологом Генріхом Шліманом в Малій Азії, завершилися відкриттям давнього міста Трої. Він під­твердив давні оповіді про морський похід греків на Трою, що відбувся близько 1200 р. до н. є.

Тривала війна проти Трої вичерпала сили грецьких міст. У кінці II тисячоліття до н. є. в Ахейську Грецію вторглися з півночі нові грецькі племена — дорійці. Вони пограбували і зруйнували Мікени та інші ахейські міста і заселили Пелопоннес. Вторгнення дорійців призвело до різкого занепаду господарства та культури в Греції.

Грецькі міфи та релігія

У своїх сказаннях — міфах — греки намагалися пояснити походження всьо­го, що оточувало людину: явища природи, стосунки між людьми.

Багато міфів присвячено подвигам героїв, що відзначалися неабиякою силою, хоробрістю та мужністю. Одним із найулюбленіших народом героїв був Геракл, що здійснив нібито 12 подвигів. Він боровся з хижаками, що нападали на людей, бився з велетнями, виконував найважчі роботи, здійснював подорожі в невідомі країни і завжди виходив переможцем.

Міф про аргонавтів розповідає про подорож грецьких героїв на чолі з Ясоном до Колхіди (Кавказ) за золотим руном на кораблі «Арго». Міфи про Дедала та Ікара, подвиги Тесея, Деметру і Персофону та інші також були дуже популярні у греків.

Особливо багато міфів було створено про похід греків на Трою. За переказом, сліпий поет Гомер створив на основі цих міфів поеми «Іліада» та «Одіссея». Поеми були записані у VI ст. до н.е., хоча створені раніше — у VIII ст. до н. є. У першій з них розповідається про подвиги грецьких героїв Ахілла, Патрокла, Одіссея та троянських Гектара, Паріса та інших під час троянської війни. «Одіссея» при­свячена десятилітнім мандрам Одіссея під час повернення з цієї війни, та пригодам, в які він потрапив на шляху додому.

Греки, як й інші народи, вірили в існування богів. Вони уявляли їх собі схо­жими на людей, але сильними і безсмертними, вважаючи, що вони живуть на горі Олімп (у Північній Греції). Звідти, на думку греків, вони правлять світом. Го­ловними із богів вони вважали громовержця Зевса. Морською стихією «відав» Посейдон. Богом сонця, що їздив у золотій колісниці по небу, був Геліос. Де- І метра була богинею родючості, а Аїд — богом підземного царства.

Вважалось, що боги не тільки керують природою, а й опікуються господар­ськими заняттями. Так бог Діоніс нібито навчив людей вирощувати виноград і робити вино. Гефест був заступником ковалів. Гермес — торгівлі, Артемі-да — полювання, Аполлон — мистецтва. Богинею любові і краси була Афроді-та, а мудрості — Афіна.

На честь богів греки будували храми, встановлювали статуї, проводили релі­гійні свята і обряди.

Господарство та соціальні відносини в Греції в XI — ЇХ ст. до н. є.

Головними заняттями греків у XI—IXст. до н. є. були скотарство і землеробство.

У цей період грекам вже було відоме залізо, але воно коштувало дорого. Тому переважали мідні і бронзові знаряддя праці. Греки займалися ремеслами і торгів­лею, в тому числі і морською.

У XI—IXст. греки жили ще родовим ладом. Племена, що населяли долини Греції та острови Егейського моря, поділялися на фратрп (об'єднання кіль-

кох родів) і роди. У родичів були спільні пасовиська. На землі, що належала об­щині, кожного родича старійшини наділяли ділянкою землі.

Усі вільні чоловіки-общинники складали військо, причому кожна фратрія і рід у цьому війську становили окремий підрозділ. Військом командував басилей — спочатку військовий вождь, а пізніше цар, що передавав свою владу у спадок. Басилеї змушені були зважати на раду старійшин та народні збори, але останні поступово втрачали своє значення.

В XI—IXст. до н. є. греки часто здійснювали військові походи проти сусідів. У війнах греки захоплювали майно переможених, а полонених перетворювали на рабів. Деякі рядові общинники розорялися, втрачали свої ділянки і працювали на землі басилеїв за частину врожаю.

Таким чином, у Греції почали складатися умови для створення рабовласницьких держав.

Утворення грецьких міст-держав

Подальший розвиток господарства у VIII—IVст. до н. є., дедалі ширше за­стосування знарядь праці, підвищення продуктивності праці зумовлювало знищення первіснообщинного ладу. Зникла початкова рівність. Земля поступово зосереджу­валась у руках представників знатних родів — аристократів, які захоплювали наділи простих землеробів силоміць або за борги. На полі боржників ставився борговий камінь, де записувався розмір боргу і термін його повернення. Якщо борг не повертали, то землеробів позбавляли землі. Будучи не в змозі прогодуватися і сплатити борги, багато хто продавав у рабство своїх дітей або сам ставав рабом. Були й раби-іноземці, захоплені в полон під час війн.

У VIII—VIст. до н. є. в Греції виникли міста-держави (поліси), що склада­лися з міста, сільських поселень та пасовищ і нив, розташованих поблизу. Жите­лі міст і сіл вважалися громадянами однієї держави і називалися за назвою міс­та. В кожній державі жили повноправні громадяни зі своїми сім'ями, вільні чужоземці та раби. В Греції було багато полісів. Найбільшими з них були Афіни і Спарта.

Афінська держава у VIII — VI ст. до н. є.