Книга: Основи інформаційного права (Цимбалюк)

3. Формування у студентів навичок щодо застосування норм інформаційного права у майбутній практичній діяльності.

Концепція навчального курсу ґрунтується на науковій доктрині, згідно з якою виокремлюється як система права міжгалузевий комплексний інститут у традиційних галу­зях публічного права України: конституційного, адмініст­ративного, цивільного, трудового та кримінального.

Структуру навчального курсу "Інформаційне право" ви­значено в змісті програми, що покладена в основу тематич­ного плану.

У пропонованій роботі висвітлюються теоретичні погля­ди авторів щодо сутності інформаційного права та інфор­маційного законодавства як соціальної та юридичної кате­горії, структури його як науки та навчальної дисципліни.

Розділ 1

ІНФОРМАЦІЙНЕ СУСПІЛЬСТВО ТА ІНФОРМАЦІЙНА ЦИВІЛІЗАЦІЯ: ПОНЯТТЯ, ПОЗИТИВНІ І НЕГАТИВНІ СТОРОНИ

У засобах масової інформації, науковій літературі часто вживають поняття "інформаційне суспільство" та "глобаль­на інформаційна цивілізація". Через ці категорії розкри­вають сутність сучасного розвитку конкретного суспіль­ства, країни чи світової цивілізації. Що таке інформацій­на цивілізація? Як опорні визначення (аксіоми) пропону­ються такі.

Глобальна інформаційна цивілізація — це рівень роз­витку глобального суспільства (світового співтовариства), що визначається зростанням ролі інформації як продукту соціальної діяльності людей, за якісними характеристика­ми якої вимірюється рівень загальної культури суспільства щодо здатності виробляти, сприймати і раціонально засто­совувати відомості, дані, знання для потреб життєдіяль­ності.

Локальна (регіональна) інформаційна цивілізація — це

рівень розвитку суспільства в окремих регіонах (на конти-

15

14

Розділ 1

Інформаційне суспільство та інформаційна цивілізація

нентах, в окремих країнах), що визначається зростанням ролі інформації як продукту соціальної діяльності людей, за якісними характеристиками якої вимірюється рівень загальної культури суспільства щодо здатності виробляти, сприймати і раціонально застосовувати відомості, дані, знання для потреб життєдіяльності.

Серед локальних інформаційних цивілізацій сьогодні можна назвати такі: найбільш розвинута інформаційна цивілізація — США; менш розвинута — країни Західної Європи, Азія (Індія, Китай та ін.); малорозвинута — Афри­ка, Латинська Америка, Східна Європа. Межа XXі XXIсто­літь ознаменувалася переходом світової цивілізації від інду­стріального до інформаційного суспільства. У 1993 р. Комі­сія Європейського Союзу офіційно проголосила поступ Європи до інформаційного суспільства — суспільства, в якому діяльність людей здійснюється на основі викори­стання послуг, що надаються за допомогою інформа­ційних технологій та технологій зв'язку¹ .

Серед позитивних здобутків сучасної інформаційної цивілізації можна визначити такі:

• зростання можливості швидко здійснювати інфор­маційні зв'язки на великих відстанях, у тому числі між континентами;

• зростання можливості швидко, у великому обсязі сприймати та обробляти, зберігати інформацію на компакт­них (малогабаритних) технічних засобах;

• об'єднання різних технологій комунікації: теле-, ра­діо- та обчислювальної техніки.

Водночас ці позитивні соціальні явища супроводжують­ся негативними, серед яких:

• зростання можливості швидкого перехоплення, вито­ку, перекручення, знищення інформації;

• використання технічних засобів і технологій інфор­мації в антисоціальній діяльності:

а)воєнній;

б) політичній;

в) економічній.

Як узагальнення щодо негативного прояву інформацій­ного суспільства можна зазначити, що створюється загро­за інформаційному суверенітету, інформаційній безпеці окремої держави, групи держав, регіонів, а також безпеч­ному існуванню окремих людей.

¹ Європа на шляху до інформаційного суспільства // Матеріали Європейської Комісії 1994—1995 pp. — К.: Держкомзв'язку та інформатизації України, 2000. — С. 3.

16

Розділ 1

17

Інформаційне суспільство та інформаційна цивілізація

1.1. ІСТОРІЯ (ОНТОЛОГІЯ) РОЗВИТКУ ТЕХНОЛОГІЙ ОБ ЄКТИВНОГО ВИРАЖЕННЯ СПІЛКУВАННЯ МІЖ ЛЮДЬМИ

Історія (онтологія) розвитку технологій об'єктивного вираження спілкування між людьми сягає часів виникнен­ня людства. До перших технологій можна віднести мову у формі звуків, жестів. Пізніше з'являються малюнки (на скелях, у печерах), ще пізніше письмо: літери, знаки, літе­ратура.

З опануванням законів фізики, природи з'являються відповідні інженерно-технічні технології комунікації: