Контрольная работа: Безпека праці у виробничих приміщеннях

У загальному випадку:

,

де А – еквівалентна площа звукопоглинання, А=S_пов* α_сер ;

α_сер – середній коефіцієнт звукопоглинання внутрішніх поверхонь приміщення площею S_пов ;

S_пов = S_підл + S_ст + S_стелі ,

де S_підл – площа підлоги, м² ;

S_ст – площа стін, м² ;

S_стелі – площа стелі, м² .

За таких означень стала приміщення до облицювання становить

.

.

При визначенні сталої приміщення після облицювання треба звернути увагу на зміну середнього коефіцієнта звукопоглинання. До облицювання він складав для всіх внутрішніх поверхонь за умовами задачі α_сер1 = 0,1. Після облицювання підлога залишилася з попереднім коефіцієнтом звукопоглинання (α_сер = 0,1), а у стелі та стін він буде дорівнювати α₂ = 0,9. Середній коефіцієнт звукопоглинання після облицювання можна визначити як середньозважену величину від площі внутрішніх поверхонь, що мають різні коефіцієнти звукопоглинання:

.

,

,

дБА.

Рівень шуму в приміщенні після облицювання, дБА, визначається за формулою

,

дБА.

Порівнюючи рівень шуму в приміщенні після облицювання з допустимим за ГОСТ 12.1.003-83*, який становить для конструкторського бюро 50дБА можна зробити висновок, що навіть після зазначеного облицювання в даному приміщенні влаштовувати конструкторське бюро недоцільно.

Задача 6

На підприємстві середньоспискова кількість працівників у звітному році склала 600 чоловік. За цей самий період сталося 25 випадків виробничого травматизму, у тому числі 5 випадків, які не були пов’язані з виробництвом. Загальна втрата робочого часу через непрацездатність у зв’язку з нещасними випадками, пов`язаними з виробництвом, становила 125 робочих днів, зокрема, 2 потерпілих, які отримали на виробництві травми 25 та 27 грудня, продовжували перебувати на лікарняному і в січні наступного за звітним року. Визначити коефіцієнт частоти і коефіцієнт важкості виробничого травматизму.

Розв’язання задачі 6

Коефіцієнт частоти виробничого травматизму показує кількість травмованих на виробництві, що припадає на 1000 працюючих на підприємстві. Він визначається за формулою

,

де n – число травмованих на підприємстві за звітний період (як правило, за 1 рік) через нещасні випадки, що пов’язані з виробництвом і призвели до втрати працездатності на 1 добу і більше;

М – середньоспискова кількість працюючих на підприємстві за той самий звітний період.

Коефіцієнт важкості травматизму показує середню втрату працездатності в днях, що припадають на одного потерпілого за звітний період:

,