Контрольная работа: Депозитні операції, принципи технічного аналізу та інформаційна система Доу-Джонс Телерейт
Сучасні стратегії захисту від валютного та інших видів фінансових ризиків набули такої досконалості, що самі ці стратегії переросли своє початкове призначення – а саме, хеджування, захист – і дозволяють на основі згаданих стратегій отримувати прибуток при мінімізації ризику. Ці стратегії є більш складними і потребуть високого професіоналізму при їх виконанні, оскільки найменше відхилення в прорахунках може обернутися значними втратами. До таких стратегій відноситься валютний арбітраж, тобто купівля/продаж іноземної валюти з подальшою зворотною операцією з метою отримання прибутку від різниці валютних курсів у часі (валютний арбітраж «у часі»), а також за рахунок відмінностей в курсі валюти на різних валютних ринках (валютний арбітраж «в просторі»). Валютний арбітраж може здійснюватися з двома (простий валютний арбітраж) і великим числом валют (складний валютний арбітраж). Валютний простий (двосторонній) арбітраж передбачає здійснення валютної операції з метою отримання прибутку за рахунок різниці, існуючою в даний момент в курсах однієї і тієї ж валюти на валютних ринках двох країн. Валютний складний (багатосторонній) арбітраж передбачає валютні операції з метою отримання прибутку за рахунок різниці в курсах декількох валют на різних валютних ринках.
За своїм змістом арбітраж поділяється на арбітраж "у часі" та арбітраж "у просторі". Арбітраж «у часі» - це операції на одному і тому ж ринку, здійснювані в цілях отримання вигоди від різниці в котировках з різними термінами поставки (спред, стредл, стренгл). Ціни на біржові товари з постачанням в різні терміни знаходяться на різних рівнях як під впливом вартісних чинників, так і під впливом співвідношення попиту/пропозиції і зміни оцінок перспектив розвитку кон'юнктури. Арбітраж «в просторі» - одночасна операція на один товар, валюту або цінний папір на різних ринках, заснована на різниці курсів або котировання.
Більш досконалими, але в той же час і небезпечними формами арбітражу є стратегії гри на спред, стредл та стренгл.
1. Спред - одночасна купівля і продаж ф'ючерсних контрактів на один і той же актив з різними термінами постачання або на два різних актив, але взаємопов'язаних (корреляційних) або одночасна купівля і продаж опціонів одного типу, але по різних базисних цінах або з різним періодом до моменту закінчення опціону або по різних базисних цінах і з різним періодом.
2. Стредл - поєднання одночасної купівлі однієї валюти з продажем іншої; при операціях по опціонах - подвійний опціон або операція, що дає держателеві цінних паперів право їх купити або продати по певній ціні. Стредли бувають двох видів – довгі і короткі. Довгий стредл - одночасна купівля опціонів «пут» і «колл» з однаковими цінами і термінами виконання з розрахунку на нестійкість кон'юнктури. Короткий стредл - одночасний продаж опціонів «пут» і «колл» з однаковими цінами і термінами виконання з розрахунку на прибуток від премії при зменшенні нестійкості кон'юнктури.
3. Стренгл - подвійний опціон з одночасною купівлею або продажем путопціону і колл-опціону з різними цінами реалізації (при цьому ціна реалізації пут-опціону звичайно нижче за ціну реалізації колл-опціону).
2. Принципи технічного аналізу. Аксіоми технічного аналізу. Аксіоми технічного аналізу. Осцилятори. Моменти, норми зміни, індекс відносної сили та ін. Сигнали покупки і продажу
Якщо фундаментальні аналітики вивчають усю сукупність факторів, яка може вплинути на майбутню доходність цінних паперів, то прихильники технічного аналізу досліджують лише внутрішню статистичну інформацію фондового ринку, в першу чергу ту, що стосується обсягу торгів на біржах та рівня курсу цінних паперів. Використання слова “технічний” у даному випадку означає вивчення самого ринку, а не зовнішніх факторів, прояви яких формують його динаміку.
Застосовуючи відповідний інструментарій, прихильники технічного аналізу намагаються спрогнозувати рух курсів цінних паперів, і на основі цього розробити рекомендації стосовно оптимального часу укладення угод щодо окремих фондових інструментів, або їх груп (наприклад, акцій корпорацій певної галузі), або ринку в цілому.
Методологія технічного аналізу базується на припущенні, що на фондовому ринку існують закономірності, які склалися історично. Відповідно, якщо якісь дії, здійснені у минулому, з високою частотою призводили до певного результату, то дуже вірогідним є те, що і у майбутньому буде досягнуто такого ж ефекту, незалежно від того, коли саме такі дії будуть здійснюватися.
Приведена концепція методології технічного аналізу не відповідає поняттю ефективного ринку, а методи, застосовувані технічними аналітиками, нерідко не мають логічних пояснень. Однак значна група інвесторів та аналітиків застосовує у власній практиці технічний аналіз, а відповідні статистичні дослідження дають підстави стверджувати, що цей напрямок фінансового аналізу все-таки може бути корисним для інвесторів.
Не зважаючи на те, що в рамках технічного аналізу використовується надзвичайно широка палітра поведінкових стратегій, в цілому їх можна розділити на дві основні групи: (1) стратегії, що визначають можливі варіанти купівлі або продажу акцій на підставі вивчення доходностей цінних паперів за період, який тільки-но закінчився, та (2) стратегії, що визначають можливі варіанти купівлі або продажу акцій на основі залежностей між курсом цінного паперу, який тільки-но склався, та тим курсом, який склався за відносно довготривалий період.
Незважаючи на те, що проведені дослідження дозволяють зробити припущення про ефективність застосування розглянутих вище інвестиційних систем навіть з урахуванням трансакційних витрат, корисність їх використання усе-таки залишається спірним питанням. По-перше, ніякі дослідження не можуть у повному обсязі врахувати всі витрати, пов’язані із застосуванням стратегій, що базуються на технічному аналізі (зокрема, не піддаються точному розрахунку витрати на здійснення аналізу, вплив спреду між цінами продавця та покупця тощо). По-друге, не існує впевненості, що дані стратегії будуть приносити аналогічний результат у сучасних умовах, коли організовані ринки якісно змінюються. По-третє, широке розповсюдження комп’ютерних технологій, що спрощують застосування технічних стратегій, очевидно призведе до втрати будь-якої можливості забезпечувати технічні ексклюзивні переваги окремим інвесторам, що використовують ті чи інші методики у рамках цього напряму аналізу.
Три аксіоми технічного аналізу
Сьогодні очевидно, що технічний аналіз є теорією з своєю філософією, законами, аксіомами. Розберемо аксіоми, лежачі в основі технічного аналізу.
Аксіома 1. Рухи ринку враховують все. Це твердження - наріжний камінь технічного аналізу. Суть аксіоми полягає в тому, що будь-який чинник, що впливає на ціну, - економічний, політичний, психологічний - наперед врахований і відображений в її графіці. Тому вивчення графіка цін - обов'язкова умова для прогнозування.
Аксіома 2: Ціни рухаються направлено Ця аксіома - основа для створення всіх методик технічного аналізу. Дійсно, якби ціни рухалися хаотично, наприклад, як номери лотереї, ніякий прогноз не був би неможливий. На щастя, вся практика неспростовно доводить справедливість аксіоми 2. Певний напрям руху отримала назва тренд. Головним завданням технічного аналізу є саме визначення трендів і їх прогнозування для використання в торгівлі. Розрізняють три види тренда:
Бичий (Bullish) - рух ціни вгору. Бик підчіплює рогами і кидає вгору.
Ведмежий (Bearish) - рух ціни вниз. Ведмідь б'є лапою зверху вниз.
Бічний (Flat, Sideways) - відсутність вираженого напряму руху ціни. Відразу відзначимо, що тривалий флет є передвісником цінової бурі на ринку. При цьому в чистому вигляді вищеперелічені тренди зустрічаються рідко. Для руху цін характерний коливальний, хвилеподібний рух, відкоти, корекції, розвороти. Тому слід визначити бичачий тренд як той, при якому рухи ціни вгору переважають, тобто кожна вершина вище попередньою, кожне дно вище за попереднє дно. То ж справедливо і для ведмежого тренда, при цьому переважають рухи вниз. При бічному тренді ціна коливається, причому іноді вельми значно, проте переважаючого руху немає. До трендів, як показує практика, цілком застосовні фізичні закони інерції.
Визначимо найважливіші з них:
- діючий трейд з більшою вірогідністю продовжиться, ныж змінить свій напрям;
- тренд рухатиметься в одному і тому ж напрямі, поки не ослабіє.
Весь технічний аналіз, за своєю суттю, створений для визначення трендів і прогнозування їх поведінки.
Аксіома 3: Історія повторюється. Це природно і очевидно. Відбувається це тому, що із століття в століття людська психологія в своїй основі незмінна. Технічний аналіз займається опосередковано саме історією певних подій, пов'язаних з ринком, а значить, вивченням людської психології. Аналітики справедливо вважають, що якщо певні типи аналізу працювали у минулому, то будуть також успішно працювати і в майбутньому, оскільки ця робота заснована на стійкій людській психології. Пригадаємо один із законів діалектики - розвиток відбувається по спіралі, постійно повертаючись на більш високому рівні.
Індекс відносної сили (Relative Strength Index) був розроблений У. Уайлдером і представлений в його книзі "Нові концепції використання технічних торгових систем" (New Concepts in Technical Trading Systems, Welles Wilder). Ми збираємося торкнутися лише основних принципів його роботи, тому для глибшого вивчення цього аналітичного інструменту рекомендуємо звернутися до оригінальних робіт самого Уайлдера. Даний осцилятор, як вже було сказано, широко використовується на ф'ючерсних ринках, і на його прикладі можна добре продемонструвати загальні принципи осцилляторного аналізу.
Уайлдер стверджує, що існують дві основні проблеми побудови кривої темпу руху цін (на основі різниці цін). Перша обумовлена хаотичністю руху кривою темпу у зв'язку з частими різкими перепадами між значеннями цін в даний період. Різке підвищення або зниження цін, подія десять днів тому (у разі десятиденного індикатора темпу), сьогодні може викликати крутий поворот кривої - навіть якщо поточні ціни зберігають відносний спокій. Тому для того, щоб понизити до мінімуму подібні спотворення, криву темпу необхідно згладжувати. Друга проблема пов'язана з необхідністю постійних меж смуги осцилятора для цілей порівняльного аналізу.
Формула індексу RSI дозволяє вирішити обидві ці проблеми: вона не тільки згладжує криву, але також передбачає постійну вертикальну шкалу від 0 до 100.
Необхідно відзначити, що термін "відносна сила" уживається Уайлдером якоюсь мірою помилково і часто вводить в оману тих, хто знайомий з цим поняттям по аналізу фондового ринку. "Відносна сила" традиційно розуміється як крива співвідношення двох різних об'єктів. Так, відношення певної акції або промислової групи до індексу S&P 500 дозволяє вимірювати потенціал (силу) різних акцій або промислових груп щодо однієї об'єктивної величини. На товарних ринках відносну силу вимірюють, співвідносивши різні контрактні місяці або ринки. Для співвідношення використовують навіть найбільш загальні показники - такі, наприклад, як індекс ф'ючерсних цін ВКВ.