Контрольная работа: Держава і право епохи станово-кастового та громадянського суспільства
4. Друга республіка у Франції з 1848 до 1852 років характеризувалася встановленням загального виборчого права для чоловіків, свободи преси та зборів, вибори Учредітельного собранія, влаштування „національних майстерін” для безробітних. З 1852 до 1870 президент Луї Бонапарт проголосив Другу імперію та себе об'явив Наполеоном ІІІ.
5. Характерними рисами суперпрезидентської республіки Луї Бонапарта були згортання ролі республіканських (представницьких та виборчих) закладів власті та переходом до централізованого правління одної особи з опорою на величезні отряди воєнних та поліцейських чиновників. ”Як носій влади, як фактичний законодавець, Наполеон ІІІ категорично ставив себе вище законів” (М.Прело). Бонапартизм, як режим владної та одночасно ідеологічно активної, він відрізнявся високою демагогічною активністю (популізмом) та прямими зверненнями за підтримкою до суспільної думки країни. Луї Бонапарт був своєрідний республіканський монарх французів. Бонапартизм мається на увазі режим особистої влади.
6. Організація поліції в сучасній Німеччині врегульована такими положеннями Конституції 1949 року: стаття 73, стаття 87а, стаття 87b, стаття 91. відповідно статті 87 Основного Закону організувалися такі федеральні поліцейські установи: Федеральна кримінальна поліція, Федеральна прикордонна поліція, Федеральне відомство з охорони конституції, Федеральна залізнична й водна поліції. Уся поліція землі підпорядковується міністерству внутрішніх справ, за винятком міської поліції, що формально підпорядковується органам міського самоврядування й фінансується з міського бюджету.
7. Виключно важливе значення для затвердження конституційного права як самостійної галузі права мало те, що вона вийшла із філософії, соціології, інших наук в першій половини ХІХ століття, та остаточно сформувалася в цілісну науку в другій половині ХІХ століття. Вона вивчає конкретний зміст галузі права, та окремих її інститутів та норм; практику реалізації цих норм з метою вироблення наукового обґрунтування; теорії і погляди, що розробляються дослідниками, що впливають на їх еволюцію. Наука конституційного права має свої методи дослідження.
8. Характерною рисою розвитку німецького трудового права наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. стає його поступова „соціалізація”. В центрі уваги трудового законодавства Германії того часу залишалося питання про тарифні згоди, всі умови оплати праці повинні були встановлюватися шляхом складання колективного договору, погодження між підприємствами і профспілками. Також розвився особливий комплекс правових норм, який отримав назву „соціальне законодавство”.
9. Початок становлення екологічного права як галузі права припадає на ХІХ століття; в 1866 року про це свідчить праця „Основний біогенетичний закон” Німецького єстествовипробувач Е. Геккеля.
10. Головним інститутом речового права за ЦК Франції було право власності, яке розумілося як „право користуватися й розпоряджатися речами найбільш необмеженим порядком, аби це не призводило до такого використання, яке заборонялось законами та установами”, що свідчить про абсолютний характер кодексу.
11. Зразком для Основного закону Японії 1889 року послужила прусська Конституція 1850 року.
12. У 1958 р. Мао Цзедун проголосив нову політику в галузі соціально-економічного і політичного будівництва, яка отримала найменування курсу „Большой скачок” і мала здійснюватися за такими напрямками: прискорення до комунізму; створення народних комун, які повинні були скласти основу суспільства спільно з християнами. Економічний провал заставі в скорі відмовитися від цього плану.
13. Серед загальних рис, що характеризують форми правління держав Близького Сходу, є те, що главою держави в цих країнах є монарх. Монарх очолює всю урядову адміністрацію, призначає на важливі посади, нагороджує, приймає рішення про страту й помилування, активно втручається у правосуддя. Уряд призначається монархом і проводить засідання під його головуванням.
14. Історія сучасної Саудівської Аравії бере свій початок з 1932 року.
15. Саудівська Аравія за формою правління є абсолютна теократична монархія, основними рисами якої є повновладдя монарха. Він одночасно є головою Ради міністрів, верховним головнокомандувачем збройними силами. Відсутня виборча процедура формування любих державних органів. Заборонена діяльність будь-яких партій та профспілок. Повна відсутність політичної демократії.