б) родовід богів;

в) вчення про Логос.

7.Конституційні теорії особистості створив:

а) Е. Кречмер;

б) У. Шелдон;

в) Дж. Таннер.

8.Теорію когнітивного дисонансу запропонував такий представник когнітивної психології:

а) У. Найссер;

б) Дж. Гібсон;

в) Л. Фестінгер.

9.Структуралізм і постструктуралізм найхарактерніші як напрями сучасної філософської і психологічної думки:

а) Франції;

б) Німеччини;

в) США.

10.Принцип індивідуальності як принцип побудови психологічних теорій і створення самостійних напрямів у науці характерний:

а) для XX ст.;

б) для ХУ-ХУІ ст.;

в) для кожної історичної епохи.

1 Карл Густав Юнг та його внесок до психології

Швейцарський психолог К. Юнг (1875-1961) закінчив університет в Цюріху. Пройшовши стажування у психіатра П.Жане, він відкриває власну психологічну і психіатричну лабораторію. В цей же час він знайомиться з першими роботами Фрейда, відкриваючи для себе його теорію. Зближення з Фрейдом зробило вирішальний вплив на наукові погляди Юнга. Проте незабаром з'ясувалося, що, не дивлячись на близькість позицій і прагнень, між ними існують і значні розбіжності, примирити які їм так і не вдалося. Ці розбіжності були пов'язані, перш за все, з різним підходом до аналізу несвідомого. Юнг на відміну від Фрейда стверджував, що "не тільки найнижче, але і найвище в особистості може бути несвідомим". Не погоджуючись з пансексуалізмом Фрейда, Юнг вважав лібідо узагальненою психічною енергією, яка може набувати різні форми. Не менш значущим були і розбіжності в тлумаченні сновидінь і асоціацій. Фрейд вважав, що сили волі є заступниками інших, витиснених предметів і ваблень. На противагу йому Юнг був впевнений, що тільки знак, що усвідомлено вживається людиною, заміщає щось інше, а символ є самостійною, живою, динамічною одиницею. Символ нічого не заміщає, але відображає психологічний стан, в якому знаходиться людина в даний момент. Тому Юнг був проти символічної інтерпретації снів або асоціацій, що розробляється Фрейдом, вважаючи, що необхідно йти за символікою людини углиб її несвідомого [1,218].

Певні розбіжності у вчених були і з питання психокорекції. Фрейд вважав, що залежність пацієнта від психотерапевта постійна і не може бути зменшена, тобто він дотримувався концепції директивної терапії. У той же час Юнг вважав, що залежність пацієнта від лікаря повинна зменшуватися з часом, в останній фазі терапії, яку він називав трансформацією.

Остаточний розрив відбувся в 1912 році, після того, як Юнг опублікував книгу "Символи трансформації". Розрив був хворобливим для обох сторін.

Поступово Юнг дійшов думки, що його інтерпретація символу дає йому ключ до аналізу не тільки сновидінь, але і міфів, казок, релігій, мистецтв. Він досліджував не тільки європейську, але і індійську, китайську, тибетську культури, їх символіку. Це і привело Юнга до одного з найважливіших його відкриттів – відкриття колективного несвідомого.

Юнг вважав, що структура особистості складається з трьох частин [1,221]:

· колективного несвідомого;

· індивідуального несвідомого;

· свідомості.

Якщо індивідуальне несвідоме і свідомість є чисто особистісними, прижиттєвими набуттями, то колективне несвідоме – свого роду "пам'ять поколінь", то психологічний спадок, з яким дитина з'являється на світ. Юнг писав: "Зміст колективного несвідомо лише в мінімальному ступені формується особистістю і в своїй суті взагалі не є індивідуальним набуттям. Це несвідоме – як повітря, яким дихає все і яке не належить нікому".

Зміст колективного несвідомого складається з архетипів, які є формами, організуючими і каналізуючими психологічний досвід індивіда. Юнг часто називав архетипи "первинними образами", оскільки вони пов'язані з міфічними і казковими темами. Він також вважав, що архетипи організовують не тільки індивідуальну фантазію, але і колективну. Вони лежать в основі міфології народу, його релігії, визначаючи його самосвідомість.

Основними архетипами індивідуального несвідомого Юнг вважав Его, Персону, Тінь, Аніму (або Анімус) і Самозвеличення [1,221].