Его є центральним елементом особистого пізнання, як би збираючи розрізнені дані особистого досвіду в єдине ціле, формуючи з них цілісне і усвідомлене сприйняття власної особистості. При цьому Его прагне протистояти всьому, що загрожує крихкій зв'язності нашої свідомості, прагне переконати нас в необхідності ігнорувати несвідому частину душі.

Персона – та частина нашої особистості, яку ми показуємо світу, якими ми хочемо бути в очах інших людей. Персона включає в себе і типові для нас ролі, стиль поведінки і одяг, способи самовираження. Персона має і позитивний, і негативний вплив на нашу особистість. Домінуюча Персона може надавати індивідуальність людині, розвинути в ній конформізм, прагнення злитися з тією роллю, яку нав'язує людині середовище. В той же час Персона і захищає нас від тиску середовища, від цікавих поглядів, прагнучих проникнути в нашу душу, допомагає в спілкуванні, особливо з незнайомими людьми.

Тінь є центром особистого несвідомого. Як Его збирає дані про наш зовнішній досвід, так Тінь фокусує, систематизує ті враження, які були витиснені зі свідомості. Змістом Тіні є ті прагнення, які заперечуються людиною як несумісні з її Персоною, з нормами суспільства. При цьому, чим більше домінує Персона в структурі особистості, тим більше зміст Тіні, оскільки індивіду необхідно витісняти в несвідому всю більшу кількість бажань.

Фактично розбіжності між Юнгом і Фрейдом якнайбільше відносилися саме до ролі Тіні в структурі особистості. Юнг вважав її однією зі складових цієї структури, тоді як Фрейд ставив її в центр особистості, досліджуючи головним чином саме її зміст. У той же час Юнг не вважав за можливе позбавитися Тіні, не визнавати її, бо вона є законною частиною особистості, і людина без Тіні так само неповноцінна, як і без інших частин душі. Найшкідливіше, з точки зору Юнга, – не помічати, ігнорувати Тінь, тоді як уважне відношення до неї, те, що Юнг називав "технікою поводження з Тінню", допомагає подолати її негативний вплив [1,223].

Аніма (у чоловіка) або Анімус (у жінки) – це ті частини душі, які відображають інтерсексуальні зв'язки, уявлення про протилежну стать. На їх розвиток великий вплив здійснюють батьки (мати – у хлопчика і батько – у дівчинки). Цей архетип робить великий вплив і на поведінку, і на творчість людини, будучи джерелом проекцій, нових образів в душі людини.

Самозвеличення , з точки зору Юнга, є центральним архетипом всієї особистості, а не тільки її свідомої або несвідомої частини; це "архетип по ряду і цілісності особистості". Її головне значення у тому, що вона не протиставляє різні частини душі (свідому і несвідому) одна одній, але сполучає їх так, щоб вони доповнювали одна одну. В процесі розвитку особистість знаходить все велику цілісність і, індивідуалізуючись, стає все більш вільною в своєму самовираженні і самопізнанні.

Ідеї про необхідність збереження цілісності і індивідуалізації при розвитку особистості Юнг розвивав вже в 50-ті роки. До цього ж часу відносяться його положення про роль свідомості в духовному зростанні і організації поведінки. Така трансформація деяких положень психоаналізу, що приймалися Юнгом на початку століття, була для нього особливо важлива: Юнг постійно підкреслював відвертість своєї концепції для нового на відміну від ортодоксальності теорії Фрейда [1,224].

Виходячи зі структури душі, Юнг створює і свою типологію особистості, виділяючи два типи: екстраверти і інтроверти.

Інтроверти в процесі індивідуалізації звертають більше уваги на внутрішню частину своєї душі, будують свою поведінку виходячи з власних ідей, власних норм і переконань. Екстраверти, навпаки, більше зорієнтовані на Персону, на зовнішню частину своєї душі. Вони на відміну від інтровертів чудово орієнтуються в зовнішньому світі і в своїй діяльності виходять головним чином з її норм і правил. Якщо інтроверту загрожує повний розрив контактів із зовнішнім світом, то для екстравертів не меншою небезпекою є втрата себе. У своїх крайніх проявах екстраверти є догматиками, а інтроверти – фанатиками [1,225].

Проте Самозвеличення, прагнення до цілісності особистості, як правило, не дає можливості одній з її сторін повністю підпорядкувати іншу. Тому ці дві частини душі як би ділять сфери свого впливу. Як правило, екстраверти добре будують відносини з великим громадянством, враховують їх думки і інтереси; в той же час у вузькому колі близьких людей вони відкриваються з іншої сторони своєї особистості, інтровертної. Тут вони можуть бути деспотичні, нетерплячі, не враховують думки і позиції інших людей. Спілкування з широким колом мало знайомих людей надзвичайно складне для інтроверта, який виходить тільки зі своїх позицій і не завжди може збудувати лінію поведінки, зрозуміти точку зору співбесідника. Інтроверт або наполягає на своєму, або просто йде від контакту. В той же час в спілкуванні з близькими він, навпаки, розкривається, верх бере його екстравертна, звичайно пригнічувана сторона особистості, і він є м'яким, дбайливим і теплим сім'янином. Як і Фрейд, Юнг часто ілюстрував свої висновки посиланнями на ту або іншу історичну особистість. Так, він відносив Л.М. Толстого до типових екстравертів, а Ф.М. Достоєвського – до інтровертів.

Розвиток Самозвеличення пов'язане не тільки з типологією особистості за лінією інтроверсії – екстраверсії, але і з розвитком чотирьох основних психічних процесів мислення, чуттєвості, інтуїції та відчуття. У кожної людини, вважав Юнг, домінує той або інший процес, який в поєднанні з інтроверсією або екстраверсією і індивідуалізується шлях розвитку особистості. Мислення і відчуття є альтернативними способами ухвалення рішення. Мислення зорієнтоване на логічні посилки: люди з домінуючим мисленням над усе цінують абстрактні принципи, ідеали, порядок і системність в поведінці.

Чуттєві люди, навпаки, ухвалюють рішення спонтанно, орієнтуючись на емоції, віддаючи перевагу будь-яким відчуттям, навіть негативним, нудьзі і порядку. Якщо мислення і почуття характеризують активних людей, здатних ухвалювати рішення, то відчуття і інтуїція характеризують швидше способи отримання інформації, і люди цього типу більш споглядальні. Відчуття орієнтуються на прямий, безпосередній досвід, та типи, які відчувають, як правило, краще реагують на безпосередню ситуацію, тоді як інтуїтивні – на минулу і майбутню. Для них те, що можливе, важливе за те, що відбувається по-справжньому. Хоча всі ці функції і притаманні людині, домінуючою є якась з них, яка частково доповнюється іншою.

Хоча головним змістом душі Юнг вважав її несвідомі структури, він не тільки не заперечував можливість їх усвідомлення, але і вважав цей процес одним з найважливіших в особистісному зростанні людини. Один з варіантів такого усвідомлення себе психотерапія, і лікар-психотерапевт є помічником пацієнта, який допомагає йому зрозуміти себе, повернути собі цілісність [1,229].

2 Тестові завдання

1. Конкретно-науковий підхід до пояснення історії психології реалізував М.Г. Ярошевський

Як показали дослідження М.Г. Ярошевського, в становленні наукової картини психічного життя ключова роль належить принципу детермінізму [1,17]. Принцип детермінізму вимагає від історика уміння розкрити спосіб причинного пояснення психічного, як обумовленого чинниками, що породжують його. Згідно Ярошевському, в історії представлені різні типи детермінізму:

· передмеханічний;

· механічний;

· біодетермінізм;

· психодетермінізм;

· соціодетермінізм.

Кожний з них протистоїть індетермінізму в трактуванні психічних явищ як нібито виникаючих спонтанно.

Принципи історико-психологічного дослідження в сукупності з конкретними методами складають основу наукового аналізу історичного шляху розвитку психології.

М.Г. Ярошевським розроблений категоріальний підхід як історико-психологічний метод. Розрізняючи в науці три ряди концептуальних одиниць — емпіричні дані (факти), теорії і категорії, М.Г. Ярошевській виділяє специфічні конкретно-наукові категорії, відтворюючі різні сторони психологічної реальності: образ, дія, мотив, психосоціальні відносини, особистість [1,18]. Трансформація їх змісту в ході історичного розвитку психологічних знань шляхом включення в них все нових даних дозволяє розглядати категорії як стадії знання, що послідовно розгортається, про психічну реальність. За допомогою категоріального аналізу за зміною наукових теорій, різноманіттям нових фактів стає можливим виділення істотних постійних компонентів знань, їх інваріантного ядра.

2. Ідею переселення душ визнавав Платон

Платон вважав, що існує ідеальний світ, в якому знаходяться душі, або ідеї, речей, ті досконалі зразки, які стають прообразами реальних предметів. Досконалість цих зразків не досяжна для предметів, але примушує прагнути бути схожими на них. Таким чином, душа є не тільки ідеєю, але і метою реальної речі. У принципі ідея Платона є загальним поняттям, якого немає в реальному житті, але відображенням якого є всі речі, що входять в це поняття. Так, не існує якоїсь узагальненої людини, але кожна з людей є, як би варіацією поняття "людина" [2,131].

Оскільки душа постійна і людина не може її змінити, то і зміст тих знань, які зберігаються в душі, теж незмінний, і відкриття, які здійснює людина, є по суті не відкриттями чогось нового, але лише усвідомленням того, що вже зберігалося в душі. Таким чином, процес мислення Платон розумів як пригадування того, що душа знала в своєму космічному житті, але забула при вселенні в тіло. І саме мислення, яке, він вважав головним когнітивним процесом, по суті є мисленням репродуктивним, а не творчим (хоча Платон і оперує поняттям "інтуїція", ведучим для творчого мислення).

Платон вважав душу паломницею, мандруючою по тілах і інших світах.

3. Ідею про те, що річ існує безпосередньо в речі, стверджував Аристотель

?????????? ? ????? ???????????? ??????????? ??????? ???? ?? ??? ? ???????? ????????? ??'????????? ?????, ???? ????????????. ???????? ?? ?? ??????? ????????????? "????", ?? ??????????? ????? ?????, ?????????? ????????? ???????? ??????, ?????? ???? ???? ??????????? ? ????? ?????.?? ???????????, ????? ????????? ???????? ??? ? ??????? "???????" ? "?????". "?????" ????쳺???? ??????????? ?? ???? ????. ????? ? ??? ?? ??? ?????????????, ??? ???? ?? ? ?????? ????????? ?? ?????????? ?? ???????. ??????? ? ????? ? ?? "??, ? ???? ??????????? ????". ????? ??? ???????? ?? ????????? ???????. ?? ??????? ????? ????? ????? ????, ?? ? ??????? ???? (????????) ? ?????????? (?????). ????????????? "?????" ? "???????" ??? ?????????? ????????. ̳?? ???? ????????? ???????? ?? ?????????? ?? ?????? ???????? (?????????, ????) ? ?????? ?? ?????????? ?? ?????? ???????? (?????????, ???????? ?????????). ̳?? ???? ?? ???? ??????????, ??? ? ??? ?? ??? ? ???????? ???? ??????? ?????, ?? ??????????. ????? ????? ? ? ??????????? ?????????? ???????. ????? ?????, ? ?????????? ???????????? ????????????? ??????? ??? ??????? ?? ????? ? ???????. ?? ???????? ???? ????????? ?? ????? "?????", ??? ? ????????? ? ?? ???? ??? ?? ???????? ?? ?????, ?? ???????. ????????? ?????? ???????? ???????????, ??? ???. ????? ?????, ??????? ? ?????, ? ??????????, ? ???????, ????????'?????, ???????? ?? ???? ??? ??????? ?? ?????????? ???????.?????????? ???????? ??????????? ?????? ??? ?????? ???? ??????. ³? ????????? ?????? ???? ??????: ? ???????????, ??? ???????; ? ?????????, ??? ?????; ? ??????????; ? ???????, ??? ????. Матеріальна причина ? ?? ???????, ???? "???????? ??????? ?? ?????? ???? ????????, ? ?????, ???? ?????????" [3,207]. Формальна причина ??????? ? ????, ?? ??? ??????? ????? ??????? ?????????????? ?? ?????????. Виробляюча причина ? ?? ??, ?? ??????? ????. "???, ?????????, ??????, ?? ???? ????, ? ???????? ????, ?? ????????, ? ??, ?? ?????? ? ??????? ????, ?? ??????????" [3,209]. Цільову причину ?????????? ????쳺 ? ????????, ?? ???? ???????? ???? ??????. "?????????, ???? ??????? ? ??????'?". ?????? ?????? ?????????? ???? ???? ???????? ?????????, ?? ??????????? ??? ?????: ?????????? ????? ???????, ? ????? ??????? ???????? ? ?? ???????, ???? ??????? ? ?? ?????, ?????????? ? ?? ?????????? ???????, ? ????????? ??????? ? ?? ????. ? ??????? ?????????????? ????? ? ??????? ??? ??????, ?? ??????? ??????? ? ?????????, ? ????? ? ???????, ???????. ?????, ????? ?????, ??????????????? ?? ???? ?????. ????? ????, ????? ???????????? ?? ????? ???????, ???? ??????? ???????, ? ?????? ?? ??, ?? ????? ???????, ? ??????? ???????. ???????? ????? ? ??????? ????? ? ????????? ??? ???? ???????? ??????? ? ?? ?????????? ? ?????????, ??? ???? ????????? ???????? ??? ?????????? ???????? ?????????, ???????? ????????? ?? ?????? ?? ???????????? ?????????? ???????? ??????????, ??? ? ????? ??????? ???????????? ??????????? ????????????? ????. ֳ ????????? ????????? ?? ??????? ????, ?? ????????????? ??? ?? ?? ???????? ?? ?????????? ?? ????, ? ?? ??, ?? ?????? ????????????? ? ???. ??????? ??? ?????????? ????????? ?? ???????????? ?????????? ? ?????????. ³? ??????????? ????? ??????? ???????? ??????????, ????????, ?? ??????? ????, ?? ????????? ??????? ? ????? ????????? ??????, ???????????? ?????????? ??????? ? ??????????, ??? ? ? ??????? ?????????? ??????? ??????????????? ? ???????. ?????????? ????????? "?????" ? "???????" ???????. "?????" ??????? ? ?? ?????? ??????? ?????, ???? ?????? ??????????, ??? ???? ????????? ????-???? ?????????, ??? ???? ?? ? ?????????, ???? ?????? ?????????, ????????? ?????????? ?????????? ?????????. ?? ??????? ??? "??????" ??????? "???????" ? ? ?????????? ????-?????? ?????, ? ? ??? ?? ??? ?????????, ???????? ?? ??????? ????䳺 ??????? ???????? ? ??? ??? ???? ???? ????????, ????????????? ???????. ? ????????, ?? ??????????? ??????, ????? "?????????" ???????? ? ????, ????. ?????????? ???? ??????? ??? ???????, ?????, ???????? ????????? ??????? ??? ?????? ?????? ????????? ?? ?????? ??? ???????? ? ???????? ????, ???? ? ? ?? ??'???? ? ????? [3,211].

4. Філософським фундаментом теології Аврелій Августин обрав вчення Платона і неоплатоніків