Контрольная работа: Фінансова санація. Банкрутство підприємств

1.3 Банкрутство підприємств, підстави та наслідки. Діагностика банкрутства на основі моделі “Z-рахунок Альтмана”

Банкрутство підприємств – це пов’язана із недостатністю активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи задовольнити в установлений для цього термін пред’явлені до нього з боку кредиторів вимоги і зобов’язання перед бюджетом.

У 1997 р. в Україні з 9000 справ про порушення банкрутства банкрутами було оголошено приблизно 4000 п-в.

Ознаками можливого банкрутства підприємства є:

· падіння ринкової ціни цінних паперів підприємства;

· зниження потоку грошових надходжень від виробничої і фінансової діяльності та зниження доходів;

· підприємство працює у галузі, де велика імовірність банкрутства;

· підприємство недавно почало своє функціонування;

· зменшення сум дивідендів.

Виробничі і фінансові аспекти, що вказують на фінансові труднощі підприємства:

· неможливість отримання додаткових фінансових ресурсів;

· нездатність погасити прострочені зобов’язання;

· погана система фінансової звітності;

· переміщення сфери діяльності в галузі, не пов’язані з основним бізнесом підприємства;

· нездатність підприємства контролювати свої витрати;

· високий рівень конкуренції.

Справа про банкрутство підприємства порушується арбітражним судом, якщо безспірні вимоги кредитора до боржника сукупно складають не менше 300 заробітних плат або 35400 грн., які не були задоволені боржником протягом 3 місяців після встановлення для їх погашення строку. До боржника арбітражний суд має право застосовувати такі процедури:

1. реорганізаційні: зовнішнє управління майном, санація і реорганізація;

2. ліквідаційні: добровільна і примусова ліквідація підприємства-боржника;

3. мирова угода.

Арбітражний суд визнає боржника банкрутом за відсутності пропозицій щодо проведення санації або за умови незгоди кредиторів з її умовами. У постанові про визнання боржника банкрутом арбітражний суд призначає ліквідаційну комісію (вона складається із представників кредиторів, банків, фінансових органів і фонду державного майна), яка оцінює майно підприємства-боржника, проводить роботи зі стягнення дебіторської заборгованості, розраховується з кредиторами і складає ліквідаційний баланс.

З моменту визнання підприємства банкрутом в першу чергу припиняється підприємницька діяльність боржника, до ліквідаційної комісії переходить право розпорядження майном боржника; вважаються такими, що минули, строки всіх боргових зобов’язань банкрута і припиняється нарахування пені та відсотків на усі види заборгованості боржника. Кошти, вилучені від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення претензій кредиторів таким чином:

· у першу чергу задовольняються:

1. вимоги, забезпечені заставою;

2. витрати, пов’язані з виплатою вихідної допомоги працівникам банкрута, в т.ч. відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;

3. витрати, пов’язані з провадженням справи про банкрутство в арбітражному суді і з робітниками ліквідаційної комісії.

· У другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов’язань банкрута перед працівниками підприємства (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства).

· У третю чергу – вимоги щодо сплати податків і обов’язкових зборів.

· У четверту чергу – вимоги кредиторів, не забезпечені заставою.