Контрольная работа: Фінансовий облік на підприємстві
п/п
Далі проаналізуємо значення показників, розрахованих в таблиці 3.1. Так, коефіцієнт автономії характеризує частку власності самого підприємства у загальній сумі коштів, інвестованих у його діяльність. Чим вищий цей коефіцієнт, то більш фінансово стійким і незалежним від кредиторів є підприємство. В 2003р. цей коефіцієнт для ТОВ "Україна" мав значення 0,927, а в 2005р. – 0,971, що більше порівняно з 2003р. на 0,044. Доповненням до коефіцієнта автономії є коефіцієнт концентрації залученого капіталу. Він характеризує частку зобов’язань у валюті балансу і відображає рівень фінансової залежності підприємства від кредиторів Сума обох коефіцієнтів дорівнює 1.
Коефіцієнт фінансової залежності є оберненим до коефіцієнта автономії. Він показує, яка сума загальної вартості пасивів припадає на 1грн власного капіталу. Чим менше значення коефіцієнта, тим менша фінансова залежність підприємства від зовнішніх джерел. Якщо його рівень наближається до 1, то це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство.
Коефіцієнт фінансової стабільності показує, скільки припадає власного капіталу на 1грн зобов’язань. Значення цього коефіцієнта показує, що в 2003р. власний капітал перевищував зобов’язання в 12,7 рази, а в 2005р. – майже в 33 рази.
Коефіцієнт фінансового ризику є оберненим до коефіцієнта фінансової стабільності і відповідно показує, скільки позикових коштів підприємство залучило на 1грн вкладеного у майно власного капіталу. Відповідно за коефіцієнтом фінансового ризику в 2003р. на 1грн власного капіталу припадало 7,8 коп. зобов’язань, а в 2005р. –3коп.
Коефіцієнти довгострокових і поточних зобов’язань показують частку відповідно довгострокових і поточних зобов’язань в залучених джерелах формування капіталу. Коефіцієнти структури залученого капіталу дозволяють дослідити, наскільки підприємство фінансово залежить від довгострокових і поточних зобов’язань в загальній сумі позикових коштів.
Так, в 2005р. коефіцієнт довгострокових зобов’язань становив 0,035, а коефіцієнт поточних зобов’язань – 0,820. Тож можемо сказати, що ТОВ "Україна" більше залежить від поточних зобов’язань, ніж від довгострокових, в загальній сумі позикових коштів.
Коефіцієнт фінансового лівериджу характеризує залежність підприємства від довгострокових зобов’язань і визначається як відношення довгострокових зобов’язань до власного капіталу. Зменшення цього показника свідчить про зменшення фінансового ризику.
Коефіцієнт страхування власного капіталу показує скільки коштів зарезервувало підприємство на 1грн вартості власного капіталу.
Коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власними коштами відображає частку оборотних активів, які сформовані за рахунок власних коштів. В 2005р. значення цього коефіцієнта в ТОВ "Україна" становило 0,961, що свідчить про наявність у достатньому обсязі власних оборотних коштів для того, щоб самостійно фінансувати свою поточну діяльність.
Коефіцієнт забезпеченості запасів власними коштами характеризує рівень достатності власних оборотних коштів для формування запасів підприємства.
В цілому динаміка показників таблиці 3.1 свідчить про зростання рівня фінансової стійкості підприємства.
3.2 Взаємовідносини ТОВ "Україна" з фінансовими органами
У підприємств формуються партнерські взаємовідносини з банками та страховими компаніями. Підприємства й банки є рівноправними партнерами, які організовують фінансові взаємовідносини з метою одержання прибутку. Банки не надають підприємствам безкоштовних та безстрокових кредитів. Підприємства, у свою чергу, за зберігання грошових коштів на банківських рахунках одержують певні відсотки. Страхові компанії страхують численні ризики, пов’язані з підприємницькою діяльністю суб’єктів господарювання, створюючи певні гарантії стабільності виробничої діяльності.
У підприємств формуються взаємовідносини з бюджетом та державними цільовими фондами, створеними для підтримання комерційних засад в організації підприємництва. Держава встановлює податкові платежі, обов’язкові збори та внески на такому рівні, щоб не підірвати заінтересованості підприємств у розвитку виробництва та підвищенні його ефективності. Бюджетні асигнування виділяються підприємствам у вигляді цільових субсидій та субвенцій, що виключає можливість паразитування за рахунок державних коштів.
Однією з найважливіших сторін діяльності фінансової служби підприємства є така організація взаємовідносин з податковою службою, іншими контролюючими органами, яка б виключала порушення чинного податкового законодавства і сплату різного роду штрафних санкцій, що веде до зменшення чистого прибутку й погіршення фінансового стану.
На підприємстві відповідні посадові особи повинні насамперед досконало знати всі положення про податки й неподаткові платежі, що діють у той чи інший період, перешкоджати намірам будь-кого з персоналу підприємства приховувати об’єкти оподаткування (наприклад штучно занижувати у звітах і податковому обліку доходи, "ховати" витрати на оплату праці та ін.), своєчасно подавати до податкової адміністрації всі необхідні звітні матеріали, декларації і розрахунки до них.
За неподання або затримку подання податковим органам декларацій, розрахунків, інших документів, необхідних для обчислення податків та інших обов’язкових платежів до бюджету і позабюджетних фондів, підприємства несуть матеріальну відповідальність: за кожний випадок такого неподання або затримки сплачується штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Якщо податковий орган, не одержавши декларацію, самостійно визначає суму податкового зобов’язання, платник податку, крім того, сплачує штраф у розмірі десяти відсотків за кожний місяць затримки податкової декларації (але не більше 50 відсотків нарахованого податкового зобов’язання).
Усі підприємства мають рахунки і найрізноманітніші партнерські відносини з комерційними банками. Взаємовідносини між ними мають добровільний характер, починаючи з законодавчо закріпленого права підприємства вибирати собі обслуговуючий комерційний банк, а банку – приймати чи не приймати на обслуговування те чи інше підприємство.
Законодавством України встановлено, що кожне підприємство має право відкривати поточний рахунок в одному або кількох комерційних банках за власним вибором. Поточний рахунок використовується для проведення всіх розрахунково-касових операцій. Що ж до інших банківських операцій, у тому числі відкриття депозитних рахунків, одержання й погашення кредитів, то підприємство має право вступати в партнерські відносини не тільки з банками, у яких відкриті його поточні рахунки, а й з іншими банками. Цим створюються умови для конкуренції банків між собою, для боротьби за клієнтуру, що сприяє впровадженню ринкових відносин і поліпшенню банківської справи в країні.
Основним документом, який регулює кредитні відносини між підприємством і банком, є кредитний договір. Підприємство і банк самостійно виробляють форми своїх договірних відносин, тому кредитні договори можуть складатися або один раз на рік, або на кожний випадок одержання кредиту підприємством, а кредити можуть надаватися одноразово або відповідно до відкритої кредитної лінії.
Форма кредитного договору вільна. Будь-яких спеціальних інструкцій щодо складання кредитних договорів між комерційним банком і підприємством Національний банк не видає.
3.3 Фінансове планування
Для об’єктивної оцінки поточних і майбутніх поточних і майбутніх фінансових потреб на підприємстві складається фінансовий план, тобто план формування, розподілу і використання фінансових ресурсів.
Основна мета складання фінансового плану полягає у взаємоузгодженні доходів і витрат у плановому періоді. Пр