Контрольная работа: Фондова біржа

- у разі, якщо клієнт має місце на біржі, він сам виводить заяву на табло і шукає контрагентів або користується послугами брокера за плату.

При визначенні ціни діють слідуючі правила: при купівлі не можна називати ціну яка нижче запропонованої; при продажу не можна називати ціну вище запропонованої.

Процес торгівлі відбувається в торговій залі біржі, яка розбита на секції, або ями, в яких здійснюються торги певним видом цінних паперів. Торгівлю ведуть кілька брокерів, на одязі яких позначені цифри, букви для посильних, які доставляють накази брокерам від клієнтів. Отримавши через посильного розпорядження клієнта, брокер записує ціни на спеціальних бланках. Коли ціни виходять за доступні для брокера рамки, він розриває свої картки і підкидає вверх. Це означає, що робота над цим розпорядженням поки що безрезультатна.

Якщо угода здійснена, брокер заносить на свій бланк номер свого контрагента, час здійснення угоди, місяць і число, ліквідаційну ціну і обсяг продажу чи купівлі цінних паперів. Ці дані негайно передаються наглядачам біржі в ямі, а ті заносять їх в комп'ютерну систему. Інформація про ціну надходить на табло біржі в торговій залі, передається на інші біржі і біржовим службам всіх інформаційних компаній.

Ціна попиту на акцію – це ціна, запропонована покупцями.

Ціна пропозиції – це ціна, яку пропонує продавець.

Різниця між цими визначеннями називається «спред».

Котирувальна ціна – це фактична (середня)ціна за біржовими угодами за певний період часу (на початок біржового дня, його середину, за весь день).

Котирування – це виставлення ціни і її фіксування в момент здійснення угоди на біржі, а також аналіз ринкової інформації, що характеризує кон'юнктуру ринку. Приклад простого способу визначення курсу акцій: дивіденди за акцією, номінальної вартості 100 грн. – 12%. Комерційний банк платить за вклад на депозит – 10%. Курс акції == 120 грн. Таке визначення правильне для достатньогодовгого часу. На кожний конкретний момент реальний курс залежить від попиту і пропозиції на ринку цінних паперів. Акції, що включаються в котирувальний список, називаються списковими. До акцій пред'являються такі вимоги:

- спеціальна комісія біржі вивчає ступінь зацікавленості до даного підприємства чи фірми;

- біржа вивчає ділову активність, репутацію та стабільність фірми;

- вивчається виробнича програма;

- фірма повинна мати прибуток;

- оцінюється мінімальна вартість фірми на ринку;

- публікується фінансовий звіт;

- надається повна інформація про фірму;

У разі задоволення взаємних вимог біржа підписує з фірмою офіційну угоду про лістинг, де відображуються взаємні зобов'язання сторін на продаж чи купівлю цінних паперів та їх випуск. Цінні папери, які пройшли процедуру допуску на фондову біржу, заносяться у спеціальний список – біржовий реєстр. Фондова біржа є барометром ринкової економіки, який чутливо реагує на всі явища державного суспільного життя. Обсяг обігу цінних паперів на біржі безпосередньо залежить від економічного стану країни, від запасів грошових коштів у населення. Фондову біржу називають кровоносною системою ринкової економіки, що дає змогу змінювати власників з метою одержання максимального прибутку від цього руху грошових накопичень.

Формально біржові угоди можна укладати за однією акцією, але традиційно додається пакет акцій (100штук). Привілейовані акції продаються по 10-15 штук.

Усі види угод на біржі поділяються на дві групи: касові і термінові.

При касових угодах цінні папери переходять до покупця негайно і він оплачує їх у триденний строк. Касові угоди обслуговують стратегію інвестора, який укладає грошові кошти підприємству під реальний товар.

Термінові угоди бувають двох видів: на «медіо»; на «ультімо».

Угода на «медіо» виконується 15 числа місяця, угода на «ультімо» в кінці місяця (30-31 числа). Особливістю термінової угоди є те, що продавець цінних паперів передає їх після укладення угоди, а покупець оплачує їх не зразу, а через певний строк. За цей час курс може змінитися і покупець буде мати акції більшої вартості, ніж він заплатив згідно з угодою. Якщо клієнт приймає рішення стати гравцем, він укладає через брокера іншу угоду і продає акції за вищим курсом.

3. Фондовий ринок в Україні

Проблема аналізу фондового ринку трагзитивної економіки має важливе теоретичне й практичне значення. У теоретичному плані особливості фондового ринку транзитивної економіки не одержали комплесного відображення в сучасній науковій економічній літературі. Як показує огляд літературних джерел, багато вчених-економістів зосереджують увагу на окремих сторонах функціонування вітчизняного ринку цінних паперів. Так, С. Архієреєв у своїй роботі «Трансакційні витрати інституціоналізації фондового ринку» досліджує трансакційні витрати, що мають місце на фондовому ринку, крім того, він проводить розподіл категорій «фондовий ринок» та «ринок цінних паперів»[2] . О.Шестицький аналізує основні причини виникнення віччизняного фондового ринку[3] . М.Назарчук аналізує стан і проблеми організованого ринку цінних паперів, проводить детальний аналіз подібностей та розходжень між фондовими біржами та позабіржовими торгово-інформаційними системами[4] .

У сучасній економічній літературі не одержала комплексного дослідження проблема умов виникнення й становлення вітчизняного ринку цінних паперів. Дослідження зазначеної проблеми потрібно проводити з використанням наукового методу «історичне й логічне».

Метою статті є проведення порівняльного аналізу умов виникнення й становлення фондових ринків економічно розвинених країн і вітчизняного ринку цінних паперів та визначення етапів розвитку українського фондового ринку.

У світовій практиці потреби розвитку економіки обумовили еволюцію фондового ринку: його зростання, становлення, виникнення його сегментів й інститутів відбувалося на тлі соціально-економічного зростання.Виникнення й першочерговий розвиток фондових бірж західних країн було обумовлено об'єктивними потребами міжнародної торгівлі, що швидко розвивалася в епоху великих географічних відкриттів. Традиційні причини формування ринку цінних паперів досить докладно охарактеризовані в економічній літературі минулих років. У їхньому складі:

· поява надлишку коштів, в яких є інвестиційна потреба[5] [6] [7] ;

· збільшення кількості рантьє, які бажають одержувати прибуток від наявного в них капіталу, а ніж займатися господарською діяльністю;

· виникнення відповідних соціально-економічних інститутів – фондових бірж, які в конкурентній боротьбі з іншими аналогічними інститутами забезпечують перетворення вільних грошей в інвестиції.