Контрольная работа: Фонетика української літературної мови як учення про її звукову систему

[е^и ] – голосний у ненаголошеній позиції

[с'] — для позначення м'якості приголосного

[в’] - для позначення напівм'якості приголосного

[н:] – так позначається подовження звука

[ў], [і] - для позначення нескладових, і

[дÇж], [дÇз] – для позначення одного звука

[г] - щілинний звук

[ґ] зімкнений звук

Я – [jа]; ю – [jу]; є – [jе]

Я – [а]; ю- [у]; є – [е]: після приголосного:

лялька [л а л к а]

¢ над голосним для позначення наголосу: [чи^е та¢ти^е ].

| для позначення звичайної паузи: [йа бачиу \ диўний сон]

//для позначення тривалої паузи

Цікаво знати

Різні системи фонетичних транскрипцій відомі ще з ХYІ століття.

У 1881 році було створено міжнародну фонетичну асоціацію, яка у 1888 році виробила принципи фонетичної транскрипції. Спочатку на основі латинського алфавіту.

У1962 році спеціальна комісія у справі транскрипціїї Інституту мовознавства АН України виробила принципи, на яких має грунтуватися фонетична транскрипція української мови.

Завдання фонетичної транскрипції - якнайточніше передати всі відтінки вимови у записуваному тексті.

Система літер разом з додатковими знаками, які служать по можливості для точного відтворення звукової системи даної мови, називається фонетичним алфавітом.