Контрольная работа: Інструменти міжнародних розрахунків

Виконала:

студентка 6 курсу

(з.ф.н.) спеціальність МЗЕД

Казакова Ірина

Перевірив:

Викладач

Тюха Ірина Володимирівна

Київ – 2009

Зміст

Теоретичне питання 3

Теоретичне питання 10

Задачі

Список використаної літератури

Теоретичне питання 3. Інструменти міжнародних розрахунків (поштові, телеграфні перекази, перекази через систему СВІФТ)

Міжнародний платіжний обіг через СВІФТ. Уже наприкінці 1960-х років між банками різних країн велися переговори про можливість здійснення міжнародного платіжного обігу при використанні комп’ютерної техніки у формі недокументарного передавання інформації, а також прискорення, полегшення та підвищення її безпеки за допомогою автоматизації та стандартизації. Фірми, яким було доручено це дослідження, установили, що створення та функціонування міжнародної системи з передавання інформації, яка управляється за допомогою комп’ютерів, цілком можливе. Відповідно до рекомендацій цього дослідження у травні 1973 р. 239 кредитних установ з 13 європейських країн, а також США та Канади заснували Товариство світових міжбанківських фінансових телекомунікацій (СВІФТ) Society for Worldwide Interbank Financial Telekomunication — SWIFT). СВІФТ є найбільшою міжнародною мережею, що зв’язує національні клірингові та банківські мережі, утворюючи світову фінансову систему телекомунікацій.

Членами СВІФТ можуть бути банки, які уповноважені виконувати міжнародні банківські операції і перебувають у країні, що має регіональний процесинговий центр. Власниками акцій СВІФТ можуть бути тільки банки, які є його членами. Член СВІФТ зобов’язаний дотримуватися його статуту і сплачувати всі витрати, пов’язані зі вступом і роботою в середовищі СВІФТ.

Система СВІФТ організована так, щоб банки різних країн, які обладнані терміналами різних моделей з різною швидкістю роботи, могли б без перешкод обмінюватися повідомленнями та розуміти один одного.

Завданнями та цілями цього товариства, яке використовують зараз 2400 банків зі 115 країн-членів (з них 110 країн підключені до мережі СВІФТ), є планування, будування та функціонування міжнародної мережі комунікацій стандартизованими повідомленнями у міжнародних банківських операціях між його членами.

Слід зазначити, що СВІФТ є лише системою передавання даних і не виконує жодних розрахункових функцій. Доручення, що передаються за його допомогою, ураховуються як проведення за відповідними рахунками «Ностро» і «Лоро» так само, як і при використанні традиційних платіжних документів.

Спочатку до мережі СВІФТ входило 239 банків з 15 країн Європи й Америки. 1992 р. до мережі СВІФТ було підключено вже більше 3000 фінансових організацій понад 80 країн.

Керівництво діяльністю СВІФТ здійснює Правління директорів, котре обирається кожного року загальними зборами.

Усі платіжні інструкції та інші повідомлення вводяться в систему в стандартизованому форматі, який значно спрощує розуміння повідомлень одержувачем та їх автоматизовану обробку. Стандартизація повідомлень була важливою передумовою для функціонування системи СВІФТ. У стандартах СВІФТ розрізняють три основні види: текст повідомлення, адреси та коди валют. Найбільші труднощі виникли при стандартизації тексту повідомлення. Причиною цього були мовні особливості та різні звичаї країн — членів товариства.

У процесі стандартизації тексти повідомлень були поділені на дев’ять категорій

Кожному виду повідомлень присвоювався трирозрядний номерний код. Усередині цих категорій кожному повідомленню за СВІФТ (Massage Туре = МТ) присвоюється трирозрядний код.

Наприклад, перекази клієнтів, що становлять більшу частину обсягу повідомлень, позначаються як МТ 100, а підтвердження валютних операцій — МТ 300.

Окремим валютам країн — членів Товариства присвоюється розроблений міжнародною організацією зі стандартів трирозрядний Альфа-код, при цьому перші дві цифри позначають країну, а третя — відповідну валюту. Ці скорочення не замінюють їх офіційної скороченої назви.

Скрізь, де можливо, СВІФТ використовує міжнародний стандарт 180. Але значна частина розроблених спеціально для СВІФТ текстових повідомлень отримує дедалі більше поширення поза межами системи і стає стандартом «де-факто» для фінансових повідомлень (операцій, трансакцій). Переваги таких стандартів також і в тому, що їх розробники одночасно є і їх користувачами, а відповідно мають можливість оперативно їх удосконалювати.

Адреси членів системи також були стандартизовані, причому кредитні установи одержали восьмирозрядну постійну СВІФТ-адресу, що за своєю функцією може зрівнятися з міжнародним банківським кодом.

Повідомлення для СВІФТ, що складаються з трьох частин — шапки (head), тексту повідомлення та трейлера (trailer), — відправляються кредитним установам на відповідний національний концентратор (Київ). Там дані, що надійшли, «фокусуються», тобто концентруються та автоматизовано передаються по швидких лініях передач даних у відповідний центральний пульт управління (рахунковий центр СВІФТ) у Зетервуді (Нідерланди) або Калпепер (США).

Інформація про ключі, яка захищена за допомогою двосторонніх домовленостей між кредитними установами, підлягає формальній перевірці та проміжному зберіганню в центральному пульті управління, після чого вона надходить також у кредитні установи-одержувачі. Ключ СВІФТ, що підтверджує справжність інформації, є поліпшеною та автоматизованою версією першого коду, який використовувався між кредитними установами при телеграфних повідомленнях, якщо йшлося про повноваження або підтвердження грошових сум. Він розраховується виходячи з повного тексту повідомлення (замість окремих даних, що можливо при кодах). Цим гарантується, що будь-яка зміна у тексті повідомлення може бути виявлена.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--