Контрольная работа: Історія митної справи в Україні
Разом з тим слід зазначити, що крім позитивних тенденцій з розширення зовнішньої торгівлі в даному регіоні відбулося й накопичення негативних сторін - втрати фіскального характеру, контрабанда та ін. Спочатку режим порто-франко було введено терміном на ЗО років, але потім він двічі корегувався та продовжувався - в 1848 і 1854 роках.
Новий митний тариф Російської імперії було затверджено 18 жовтня 1850 року. Він дозволив ввезення 64 із 89 товарів, заборонених попереднім тарифом, що значно послабило протекціоністську направленість митної політики, початок якої було покладено в 1822 р.
Початок другої половини XIX ст. негативно відобразився на митно-тарифних відносинах. Це проявилося у першу чергу у різкому скороченні митних доходів. В умовах затяжної Кримської війни 1853-1856pp. та підписання Паризького договору, в результаті якого Росія втратила не тільки південно-західну частину Бессарабії, але й вихід на Дунай, значно погіршилось стратегічне положення Росії на Чорному морі, що в свою чергу вплинуло на різке скорочення обсягів зовнішньої торгівлі. В даній ситуації митна політика Росії почала орієнтуватися на модель "вільної торгівлі", що проявилося у зменшенні митних ставок перш за все на сільськогосподарську продукцію, чавун, залізо, бавовну.
В 1864 р. у Міністерстві фінансів було створено департамент митних зборів з метою контролю митної системи, що значно вплинуло на поповнення державної казни за рахунок цих платежів. Подальший розвиток митної системи спрямовувався на виконання митними службами, перш за все, фіскальних функцій.10 листопада 1876 р. було прийнято рішення про так звані "золоті мита", тобто митні збори почали справлятись тільки в золотій валюті. Митницям дозволялось крім російської золотої монети приймати іноземну валюту (золото), купони від білетів внутрішніх державних "металевих" позик, білети Державного банку, іноземні банківські білети, які розмінювалися на золото. Основні завдання, що вирішувалися при цьому, - це скорочення ввозу іноземних товарів, забезпечення активного торговельного балансу, поповнення золотовалютного резерву країни. Але даний захід призвів до негативних наслідків - спочатку відбулося підвищення цін на іноземні товари, а потім через відсутність конкуренції зросли ціни і на товари внутрішнього виробництва. Тому з часом ця система була відмінена.
З приходом в 1881 р. нового царя Олександра III, митно-тарифна політика Російської імперії змінилась в бік протекціонізму. В наступному десятиріччі ставки мита щорічно переглядались і кожен раз в сторону збільшення. Піком протекціоністської політики стало прийняття в 1891 р. митного тарифу. Розповсюджуючись на галузі, які до цього не попадали під дію тарифних регуляторів, він посилив ефект захисту (а в деяких випадках це було адекватно забороні ввезення іноземних товарів) і для галузей, які були під "митною парасолькою". Слід зауважити, що аналогічної політики на той час дотримувалися США та Німеччина. При цьому митні бар'єри в США були значно вищими, ніж в Російській імперії, хоча в Росії вони охоплювали більш різноманітний асортимент товарів.
Механізм дії митного тарифу мав певні особливості, а саме:, прийнятий митний тариф 1891 р. вважався мінімальним. Як доповнення до нього, шляхом додатків створювався максимальний тариф. В 1893 р. даний механізм був зафіксований в Законі "Про подвійний митний тариф". Відповідно до даного законодавчого акту, товари із країн, які відмовили Росії в наданні пільгових умов для ввезення чи транзиту товарів, оподатковувались митом, яке на 15-20% перевищувало звичайні ставки.
Все це призвело до того, що наприкінці XIX століття митні платежі займали друге місце в непрямих прибутках держави. Якщо прямі податки в 1897 році становили 101,4 млн. руб., то непрямі - 596,4 млн. руб. При цьому надходження мали наступну структуру. Найбільшою статтею доходної частини державного бюджету був акциз на алкоголь 280,1 млн. руб., який був на 50% більше, ніж прямі податки, іншими складовими акцизного збору були: цукровий - 55,5 млн. руб., нафтовий - 22,8: тютюновий - 35,3; сірниковий - 7,1 млн. руб. Друге місце займали митні податки - 195,6 млн. руб.
Головними предметами митного оподаткування були: чай - 28,1 млн. руб.; бавовна - 24,1 млн. руб.; машини - 91 млн. руб.; вина - 4 млн. руб.; вовна - 3,2 млн. руб.; фрукти - 3,1 млн. руб.; риба - 2 млн. руб.
Серед непрямих податків митний податок займав перше місце після акцизу на алкоголь, у той час як останній указ з 34,5% у 1884 року до 25,7% у 1894 році. Державні прибутки в Російській імперії збільшилися за 11 років із 706 266 до 1 155 786 тисяч руб., тобто на 63,3%, непрямі податки - на 205 090 тисяч руб. (54,5%), митний прибуток - 84 148 тисяч руб. (84,4%).
У першому десятилітті XX століття намітилася депресія в промисловому виробництві, але з 1909 року Російська імперія вступила в смугу промислового підйому. Це позначилося на організації митної справи, головним завданням якої як і раніше залишалася реалізація фіскальної функції.
Митний тариф 1903 року, який почав діяти в 1906 році, був ще більш протекціоністським, але в перші ж роки його існування багато статей цього тарифу були скасовані або замінені.
Збільшення експорту в період 1900-1913 років на 212% позначилося і на рості митних прибутків. Якщо в 1893-1897 роках загальна сума прибутків складала щорічно 174 мільйона руб., у 1898-1902 роках-218 мільйонів, у 1903-1907 роках - 239 мільйонів, у 1908-1912 роках - 306 мільйонів, то в 1913 році - 370 мільйонів руб.