Контрольная работа: Історія розвитку аудиту. Аналітичні аудиторські процедури

Стандартизація аудиту в США почалася з 1939 р., коли АІСРА заснувала Комітет з аудиторським процедур і він видав Положення про аудиторську процедурою (SАР). До 1972 р. вийшло 54 Положення. Комітет перетворений у Виконавчий комітет з аудиторських стандартів (пізніше він був перейменований в Раду з аудиторським стандартам). Рада узагальнив всі Положення та звів їх воєдино у вигляді Положення про аудиторську процедурою (SAS) № 1, яке діє в даний час.

У 1880 р. був заснований Інститут присяжних бухгалтерів в Англії та Уельсі. Сто років по тому він мав 76 тис. членів. Цей інститут проводить велику методичну роботу, розробляє облікові й аудиторські стандарти, видає журнал «Ассоuntants», у якому друкуються різноманітні матеріали з аудиту.

У Німеччині перша спроба введення аудиту була зроблена в 1870 р., коли доповнення до закону про акціонерні товариства зобов'язало наглядові ради цих товариств здійснювати перевірку основних звітних форм - балансу і звіту про розподіл прибутку - і доповідати про результати перевірки на загальних зборах акціонерів.

Більш чітко методику організації зовнішньої аудиторської перевірки сформульована в приписах щодо акціонерних товариств у 1931 р. У 1932 р. в Німеччині був створений Інститут аудиторів, що проіснував до 1941 р. Після закінчення Другої світової війни в Дюссельдорфі утворений Інститут аудиторів, який в 1954 р. перейменований в Інститут аудиторів Німеччини. Він завоював високий авторитет і по суті є загальнонімецької організацією.

В даний час в Інститут аудиторів входять понад 6000 аудиторів і 700 аудиторських організацій. Основною умовою членства є добровільне, але суворе дотримання професійних правил, що включає дотримання етичних норм.

Державний вплив на аудиторську діяльність в Німеччині визначається тим, що всі аудитори та аудиторські фірми повинні в обов'язковому порядку складатися членами Аудиторської палати ФРН.

У Франції є дві основні організації, що займаються аудиторською діяльністю в країні: Палата експертів-бухгалтерів і Національна компанія комісарів рахунків. Основна відмінність між бухгалтерами та комісарами по рахунках полягає в тому, що перші запрошуються для прове-дення перевірок бухгалтерського обліку та звітності в акціонер-них суспільствах, а другі призначаються в обов'язковому порядку відповідно до чинного законодавства про акціонерні товариства. Комісари за рахунками здійснюють найбільш відповідальні перевірки, професія експерта-бухгалтера не так суворо регламентується урядовими органами.

В Італії законну аудиторську діяльність можуть здійснювати відповідно до Постанови уряду 1992 тільки ті особи, які внесені до спеціального реєстру іменний, що знаходиться під контролем Міністерства юстиції. Потрапити до цього реєстру можуть тільки аудитори, здали іспити з бухгалтерського обліку, права, обчислювальної техніки та інформатики. Претендентами звання аудитора можуть стати фахівці з вищою економічною, юридичною та комерційним утворенням при наявності не менше трьох років практичного стажу.

В даний час йде становлення аудиту в таких країнах, як Болгарія, Угорщина, Польща, Румунія, Чехія та Словаччина, в яких раніше існувала жорстка система централізованого планування, а тепер вони перейшли до ринкової економіки.

У 1983 р. створена Аудиторська адміністрація в Китаї і виникли перші аудиторські фірми, які в даний час значно розвинені.

Все більше поширення аудит одержує в країнах СНД. Аудиторська діяльність у країнах СНД - в Україні, Російській Федерації, Білорусі, Казахстані, Вірменії, Узбекистані та інших - розвивається у міру формування ринкової економіки, створення різноманітності форм власності капіталу. Аудиторська діяльність у цих країнах регулюється спеціальним законодавством та нормативно-правовими актами з аудиту. Позитивним у розвитку аудиту в країнах СНД є те, що створено Координаційний центр з аудиту за участю певних структур ООН, Асоціації бухгалтерів і аудиторів СНД, Асоціації бухгалтерів і аудиторів України та інших країн СНД. Координаційний центр надає допомогу в розробці методичного забезпечення аудиту.

Важливим поштовхом розвитку аудиту в Україні стало прийняття 22 квітня 1993 Закону «Про аудиторську діяльність», де були визначені основні права і обов'язки аудиторів, порядок їх сертифікації та ліцензування діяльності (з 1999 року ліцензія скасована, але введено обов'язкове реєстрування аудиторських фірм в реєстрі Аудиторської палати України).

4. Аналітичні процедури аудиту

Аналітичні процедури - один з видів аудиторських процедур по суті. Це виявлення та оцінка співвідношення між фінансово-економічними показниками підприємства, що перевіряється.

Завдання аналітичних процедур:

- Вивчення діяльності економічного суб'єкта

- Оцінка фінансового становища (перспективи діяльності)

- Виявлення фактів викривлення бухгалтерської звітності

- Скорочення кількості детальних аудиторських процедур

- Забезпечення тестування з метою отримання відповідей на виниклі питання.

Аналітичні процедури проводяться на всіх етапах аудиторського процесу.

1. На етапі планування - аналітичні процедури сприяють розумінню діяльності суб'єкта і виявлення ступеня аудиторського ризику.

2. На етапі безпосередньої перевірки застосовуються аналітичні процедури при дослідженні відхилень від заданих параметрів, нормативів, планів.

3. На етапі завершення аудиторських аналітичних процедур застосовуються дані остаточної перевірки наявності у звітності суттєвих викривлень або інших фінансових проблем.

В процесі проведення перевірки аудитор може застосовувати аналітичні процедури:

1. Порівняння фактичних і планових показників

1. Порівняння фактичних показників бухгалтерської звітності з прогнозними даними, самостійно визначені аудитором.

Приклад: для перевірки декларації з ПДВ аудитор самостійно визначає суму податкового кредиту та суму податкових зобов'язань.

Для цього необхідна наступна інформація: