Контрольная работа: Історія розвитку вітчизняних бірж
3. Початок XX ст. і перш за все на передвоєнні роки - 1906-1913 pp.
За цей період в Україні розпочали роботу 11 товарних бірж. Як правило, це спеціалізовані біржі з торгівлі окремими видами продукції, а саме хлібні біржі, фруктові, м'ясні, винні та інші, серед яких найбільші біржові обороти мала Київська товарна біржа, у товарній структурі якої значну питому вагу займав цукор, Миколаївська хлібна та Одеська зернова біржі.
Біржі цього періоду надійно увійшли в народне господарство країни і мали суттєву питому вагу на оптовому товарному ринку. Товарні біржі, які функціонували в Україні у дореволюційний період, представляли інтерес для країн Західної Європи тим, що були незалежними організаціями. Місцева влада не втручалася у біржову діяльність. На вітчизняних біржах того періоду укладалися угоди з реальним товаром.
В Україні набули розвитку виключно товарні біржі, у той час як у Росії в 30-ті роки минулого століття у структурі товарних бірж з'явилися вже фондові відділи. Це було зумовлено появою в 1820 р. облігацій державної позики, а в 1827 р. - акцій, що сприяло розвитку біржового обороту цінних паперів. Основний обсяг внутрішнього фондового ринку проходить через Петербурзьку і Московську біржі. Однак початок першої світової війни, а потім події 1917 р. призвели до повного припинення діяльності всіх товарних бірж в Україні.
4. 1921 - 7928 pp. Відродження біржової торгівлі в період нової економічної політики.
Цей етап біржової торгівлі, що характеризувався її відродженням, розпочався в 1921 р. і вже в 1925 р. всі ті 11 товарних бірж, що діяли до 1917p., відновили свою роботу. Передумовою такого процесу стала внутрішня економічна політика, що виявлялася у певному пожвавленні капіталу та підприємництва. Торговельно-посередницька діяльність товарних бірж була спрямована на децентралізацію ринку.
Біржа формувалася як корпорація, вона мала свій статут, її членами могли бути всі види підприємств, як державні, приватні, так і змішані, що сплачували вступний внесок. На початковому етапі розвитку бірж основними їх учасниками були державні і кооперативні організації. Фізичні особи не могли бути членами товарної біржі. Як правило, вони не допускалися на біржові збори. Радянські товарні біржі були не однотоварними, а багатопрофільними. Угоди здійснювалися на них практично з усіх видів товарних груп. Як результат, до складу біржі входили різні секції, де укладалися угоди щодо реалізації продукції певної галузі, їх діяльність визначалася відповідним положенням, а члени підпорядковувалися біржовому комітету. Наприклад, під час організації Московської товарної біржі було створено 6 секцій: 1) сировинна; 2) хлібно-продуктова; 3) текстильна; 4) будівельна; 5) металева і електротехнічна; 6) хімічна. Пізніше була створена лісова секція.
Враховуючи багатопрофільність перших радянських бірж, при них, із зміцненням фінансового становища економіки країни, стали створюватися фондові відділи, де укладалися угоди з державними цінними паперами (в основному угоди на первинному ринку щодо їх розміщення), іноземною валютою, реалізацією акцій, обліком векселів й інших платіжних вимог.
У період нової економічної політики основними завданнями та функціями бірж були:
- виконання посередницької діяльності ;
- самостійне регулювання товарних ринків.
Однак залежно від специфіки ринку ті чи інші функції бірж домінували або навпаки ліквідовувалися. Так, на ринку сільськогосподарської продукції функції біржі обмежувались виключно посередницькою діяльністю. Товарна біржа була універсальною, через її канали проходили сировина, паливо, устаткування та інша продукція.
Слід зазначити, що в біржовому обороті товарних бірж радянського періоду переважала продукція державних підприємств. Радянська біржа мала підлегле становище в системі торгівлі внаслідок жорсткої контрольної та законодавчої регламентації її діяльності з боку державних органів. Держава, з одного боку, прагнула регулювати розвиток цього процесу, з іншого - визначати економічну сутність біржі.
З розвитком перших радянських бірж великого значення набула контрольно-облікова функція. Біржа стає згодом допоміжним апаратом у справі державного регулювання ринкових відносин. Вона допомагала державним органам у виборі лімітів, викривала факти відступу від них, виявляла причини цих відступів, допомагала знаходити шляхи усунення порушення лімітів. Біржова статистика дозволяла контролювати різні відомства, стан окремих галузей і навіть окремих підприємств. У біржовій статистиці в основному відбивався торговий оборот країни. Завдяки цьому державні органи управління мали оперативні дані про товарні запаси в основних контрагентів, про рух цін на ринку.
Особливістю радянських бірж була і реєстрація на них позабіржових угод. Основною причиною введення реєстрації позабіржових угод була спроба держави адміністративним шляхом залучити торговців до біржі і здійснити цим самим додатковий контроль за діяльністю промислових і торгових підприємств.
Застосовувалося економічне стимулювання результатів біржових угод шляхом більш високих ставок зборів з позабіржових угод при їх реєстрації. На практиці різниця в зборах або не відігравала вирішального значення у виборі шляху результату угод, або вела, по суті, до фіктивної біржової реєстрації цих угод. Інформація про угоди, укладені поза біржею, присилалися через розсильного для оформлення їх як біржового ("переодягання угод").
Заборонялись спекулятивні угоди, включаючи строкові угоди з товаром і цінними паперами, суворо дотримувався принцип збереження контрольних позицій державних та змішаних підприємств на загальних зборах і в біржових комітетах товарних бірж.
Але незважаючи на певні успіхи та значення біржової торгівлі, починається кампанія по згортанню діяльності бірж. Так, у Постанові ЦВК СРСР від 21.01.1927 р. вказувалось, що надмірний розвиток біржової мережі у країні ускладнює контроль за її діяльністю з боку державних органів. Це призвело до того, що вже на кінець 1928 р. усі товарні біржі припинили існування.
Певний період функціонувала товарна біржа виключно на зовнішньому ринку. У 1937 р. СРСР закупив на товарних біржах світу 35,6 % усього імпорту та реалізував також через світові біржі продукцію, частка якої становила 23,4 % від усього експорту.
Не дивлячись на це, розвиток радянських бірж у період 1921-1928 pp. мав позитивне значення для економіки країни, оскільки вони сприяли:
- реалізації продукції децентралізованих товарних потоків;
- виконанню посередницької та кон'юнктурної функції;
- взаємодії державних і недержавних секторів економіки;
- контролю та регулюванню товарного ринку.
5. 1990 р. Відродження біржової торгівлі в період становлення ринкових відносин.
Для 90-х років характерним є відродження в Україні біржової торгівлі реальним товаром з перспективою переходу до укладання ф'ючерсних угод та опціонів.
Передумовою розвитку та становлення елементів біржової торгівлі цього періоду стали товарні аукціони продукцією промисловості, торгівля якою здійснювалася за комерційними цінами.
Така ситуація була обумовлена наявністю так званої економіки дефіциту, коли маса грошей перевищувала товарну пропозицію засобів виробництва та предметів споживання. За цих умов надлишки грошових доходів через фінансово-кредитну систему перетворювались у нагромадження крупних фінансових ресурсів. Одержавши свободу у використанні цих нагромаджень, підприємствам потрібні були нові канали їх використання. Тому поява біржових структур стала одним із напрямків реалізації фінансових ресурсів.
Перші товарні біржі цього етапу, зареєстровані в Україні у 1990 p., були першими і в СРСР. До числа таких товарних бірж належить Київська універсальна біржа (КУБ), де на той час було акредитовано понад 1,5 тис. брокерських контор, більше половини з яких брали участь у торгах двічі на тиждень.
Біржі "прописалися" в усіх областях України (за винятком Житомирської, Київської та Сумської) і в м. Києві. Незважаючи на це, спостерігається значна концентрація біржової торгівлі: саме на столичних біржах фіксується кожна друга гривня із загального обсягу укладених в Україні біржових угод. Більше того, у Києві укладаються переважна частина угод з цінними паперами і майже дві третини -з нерухомістю. Угоди на біржах Харківської області становлять 17,3% всіх угод, укладених на біржах України, Донецької - 10%, Одеської -5,0%, Запорізької - 4,4%. Таким чином, на долю названих п'яти біржових центрів припадає 9/10 біржових оборотів в Україні, тоді як біржі інших 18 областей разом обслуговують трохи більше 1/10 укладених угод.