Контрольная работа: Історія спортивних споруд. Сучасні спортивні споруди для легкої атлетики

Палац спорту стадіону ім. В.І. Леніна має арену розміром 30 х 61 м. і трибуни на 17 тис. місць. Тут проводяться змагання з хокею, фігурного катання на ковзанах, гімнастики, боксу, боротьби, спортивних ігор та інших видів спорту. Універсальність Палацу спорту дозволяє проводити тут збори, конференції, концерти та інші суспільні заходи.

Відкритий плавальний басейн Центрального стадіону ім. В.И. Леніна має 4 ванни (22 х 50м,22 х 25м, 6 х 25м, 6 х 25м). Трибуни вміщають 13200 глядачів.

Мала спортивна арена призначена для участі в змаганнях зі спортивних ігор; її трибуна розрахована на 15600 глядачів.

У спортивний комплекс Центрального стадіону В.І. Леніна ходять:

1. Критий тренувальний каток "Кристал" зі штучним льодом і каток для занять балетом на кризі;

2. Дитячий стадіон з однобокою трибуною на 3 тис. місць і спортивним ядром; близько 100 тренувальних відкритих полів і площадок, 2 легкоатлетичні спортивні ядра.

Український республіканський стадіон у Києві побудований у 1941 році реконструйований у 1969 році. До реконструкції спортивна арена стадіону мала трибуни на 50 тис. глядачів, після реконструкції вміст на трибунах глядачів збільшився вдвічі. Вона освітлена могутніми прожекторами, установленими на чотирьох щоглах. На стадіоні є поля і майданчики, велотрек, тир, стадіон для тенісу, лижний трамплін та інші спортивні споруди.

Республіканський Палац спорту в Києві побудований у 1960 році. Його арена має розміри хокейного поля - 61 х 30 м. При будівництві його вперше у світі була здійснена можливість трансформації однієї з чотирьох трибун на 890 місць за 15 - 20 хвилин перебудувати в сцену для виступу артистів, демонстрації кіно, і проведення будь-яких масових заходів.

Зал Палацу спорту славиться прекрасною акустикою, м'яким електроосвітленням. Тут є радіо і телетрансляційні пристрої, функціонує гімнастичний зал (42 х 20 м), зал тенісу і настільного тенісу, тренувальний каток зі штучною кригою (30 х 15 м).

Республіканський стадіон в Алма-Аті побудований у 1957р. Трибуна центральної спортивної арени стадіону розрахована на 30 000 місць. У 1966м поруч побудований Палац спорту, пізніше комплексний спортивний басейн. До цих споруджень примикають спортивні будівлі Казахського державного інституту фізичної культури.

Таким чином, республіканський стадіон разом з інститутом утворять своєрідний міський спортивний центр. На стадіоні вперше була змонтована гумово-битумна бігова доріжка (1965г). Палац спорту побудований по типовому проекті. По цьому ж проекті споруджувалися Палаци спорту й в інших містах СРСР.

2. Відкриті споруди для легкої атлетики

Бігові доріжки являють собою площинні споруди, що мають спеціальне планування, покриття, розмітку, устаткування і призначені для бігу на різні дистанції.

Доріжки для бігу можуть бути прямими і замкнутими в плані, їхні конструкції різні. Покриття може бути водопроникним (наприклад, у гаревих доріжок) і водонепроникним (у гумово-битумних або тартанових доріжок).

2.1 Габарити бігових доріжок

1. Пряма бігова доріжка повинна мати конструктивну довжину 130 м (при дистанції бігу 100 і 110 м з бар'єрами) і 75-80 м (при дистанції бігу 60 м). Можна побудувати також прямі бігові доріжки меншої довжини 40 і 60 м для розучування старту і стартового розгону і для контрольних змагань у "скороченому" спринті.

Загальна ширина прямої доріжки залежить від кількості бігових смуг; ширина однієї смуги 1,25м. Смуги бігової доріжки відокремлюються друг від друга білими лініями шириною 5см. Лінія праворуч від бігуна входить у ширину смуги. Поверхня бігової доріжки в напрямку бігу повинна бути горизонтальною (максимально припустима величина ухилу 0,001). Поперечний ухил бігової доріжки не повинний перевищувати 0,01 (для будь-яких покрить).

2. Замкнута бігова доріжка складається з прямих ділянок і поворотів (віражів). Бігові доріжки по способах обрису віражів бувають: прямокутними, коробовими, поліцентричними й одноцентровими.

А. Прямокутні бігові доріжки поширені, наприклад, в Англії на футбольних стадіонах і служать для тренувань і розминок футболістів. Радіус віражу такої доріжки не перевищує 10м, швидкий біг по віражу тут не можливий, тому для тренувань і змагань легкоатлетів вона не придатна. Прямокутні бігові доріжки можна будувати на комплексних фізкультурних площадках і на площадках для загальної фізичної підготовки, тобто на спорудах, де не проводиться спеціальних тренувань легкоатлетів.

Б. Коробова бігова доріжка довжини 400м уперше була побудована до Олімпійських ігор у Швеції в 1912р. До 1939р такі доріжки будувалися й у нашій країні, у Москві 1928р, Києві 1929р, Ленінграді 1927р, Тбілісі 1934р. Коробова доріжка найчастіше мала наступні розміри: довжина 400м, прямий відрізок 98,58м, великий радіус 48м, малий радіус 24м. Така доріжка обрамляла футбольне поле розміром 105 х 70м.

В. Поліцентрична (італійська) бігова доріжка мала віражі, описані двома радіусами довжиною 60 і 30 м. На поліцентричній доріжці 2/3 шляху приходиться бігти по віражах, що дуже незручно для бігунів.

Г. Одноцентрова бігова доріжка є в даний час найпоширенішою. У країні такі доріжки будують починаючи з 1939р, коли був уведений проект стандартного спортивного ядра, що включав футбольне поле розміром 104 х 69м і 400-метрову доріжку навколо його.

Геометричні параметри бігових доріжок залежать від розмірів футбольних полів. Тому в нашій країні по діючих нормах рекомендується будувати 400-метровіодноцентрові бігові доріжки в яких довжина прямого 86 м, радіус віражу 36м.

Ці доріжки більш зручні для бігу чим багатоцентрові (утрата швидкості бігу на віражі таких доріжок менше, ніж на віражі багатоцентрових). На зменшених полях, а також на шкільних спортивних ядрах дозволяється обладнати доріжки довжиною 333,33м (радіус віражу 27м); 250м (радіус віражу 18м); 200м (радіус віражу 16м).

2.2 Конструкція бігових доріжок і їхнє будівництво

1. Водонепроникні бігові доріжки з покриттям зі спеціальних сумішей (гареві, коксогареві, керамічні й інші). Конструкція їх залежить від гідрогеологічних і кліматичних умов будівництва.

Особливо важко зводити бігові доріжки в районах з великою кількістю опадів і глинистих ґрунтів. Глинистий ґрунт всмоктує вологу, набухає і стає водонепроникним і маломіцним.

Великою щільністю, міцністю і малою водопроникністю володіють скельні ґрунти.

Піщані ґрунти сипучі, водонепроникні і ті, що мало стискаються. Вони найбільш сприятливі для будівництва бігових доріжок і більшості інших площинних спортивних споруд.

2. При конструюванні біговими доріжками варто знати значення окремих конструктивних шарів і властивості матеріалів, що при цьому використовуються

Перший шар (знизу) - це підстава на ґрунті, що підстилає, товщина якого 5-12 см, склад: щебінь, гравій, шлак (40-70мм) або грубозернистого піску. Цей шар є фундаментом із дренувальним водопроникним прошарком.

Другий шар є проміжним (пружним). Для нього використовують кам'яновугільний шлак (10 - 12мм). Цей шар додає конструкції еластичність.