Контрольная работа: Християнське віровчення. Католицька церква
Початок Великого сорокаденного Посту, духовна підготовка до Великодня, завжди приходиться на Попільну середу. Цей день одержав назву Попільна середа через стародавній обряд посипання голови попелом на знак покаяння. Попіл одержують, спалюючи пальмові галузки, що залишилися з торішнього свята Входу Господнього в Єрусалим. Потім його освячують, і священик посипає ним у формі хреста голови парафіян, вимовляючи слова «З пороху вийшов і в порох повернешся» . Увесь зміст і ціль Великого Посту чітко висловлює молитва св. Єфрема Сирійського, яку повторюють у Східній Церкві на кожному великопосному богослуженні: «Господи і Владико життя мого, віджени від мене дух лінивства, недбалості, властолюбства та пустослів’я. Даруй мені, недостойному рабові Твоєму, дух чистоти, покори, терпеливості та любові. О, Господи Царю, дозволь мені бачити мої провини та не осуджувати брата мого, бо Ти є благословенний на віки вічні. Амінь».
У період Посту відзначається свято Благовіщення Пресвятої Богородиці (25 березня), один з найбільших празників у літургійному році. Це третє за значенням народно-релігійне свято після Великодня і Різдва Христового.
В основі свята - повідомлення архангела Гавриїла Діві Марії «благої вісті» (звідси і Благовіщення) про народження у неї божественного немовляти, Спасителя роду людського.
Останній тиждень Великого Посту - Страсний тиждень. Протягом Страсного тижня вірні дотримуються найстрогішого посту і приділяють відвіданню храмів і молитві ще більше часу, ніж у всі дні Великого посту. Це час безпосередньої підготовки до головного церковного свята – світлого Христового Воскресіння (Великодня). У цей час відбуваються богослужіння в пам'ять страждань і смерті Христа, тема яких - земне життя Ісуса Христа, починаючи від входу його в Єрусалим. Щодня Страсного тижня шанується як "Великий".
Перший з них - свято "Пальмової (вербної) неділі", що передує Великодню. У цей день прийнято святити в церкві гілки пальми, оливи, лавра, самшиту, верби. Великі гілки прикрашають насолодами, фруктами, стрічками і підносять дітям. Освячені гілки прикріплюють до узголів'я постелі, у розп'ять, вогнищ камінів, у стійлах.
Особливо важливими вважаються останні дні перед Великоднем – Великі четвер, п`ятниця і субота. У кожний з них у церквах читаються уривки з Євангелія, що розповідають про страждання Христа, здійснюються особливі обряди і молитви. З Великого четверга до полудня суботи мовчать церковні органи і дзвони. Це період Великоднього Тридення (Triduum Paschalis) - четвер, п'ятниця і субота.Великий четвер віруючі згадують встановлення на Тайній вечері таїнства причащання Тіла і Крові Христових – Євхаристії (від грецького "подяка"). Велика п`ятниця – найскорботніший день церковного року, тому що саме у п`ятницю Ісус був розіп’ятий і помер на Хресті, спокутуючи людські гріхи. В цей день у храмах встановлюють для вшанування Плащаницю. У Велику суботу, згідно з ученням Церкви, тіло Христа „перебувало в гробі”. Після уранішнього богослужіння в суботу віруючі освячують паски і яйця та іншу великодню поживу. А увечері збираються в храмах на урочисте богослужіння, щоб зустріти Воскресіння Христове. Після заходу сонця служиться перша великодня Літургія (Меса) Великодня - запалюються великодні свічі.
Святі Отці Церкви особливо підкреслюють значення і велич цього свята. «Пасха в нас - це празників празник і торжество торжеств, яке настільки перевищує всі інші торжества, не тільки людські, але й Христові, що в його честь відбуваються, наскільки сонце перевищує звізди», - йдеться у пасхальному слові святого Григорія Богослова. «Де твоє, смерте, жало? Де твоя, аде, перемога? Воскрес Христос і ти провалився. Воскрес Христос і впали демони. Воскрес Христос і радіють ангели. Воскрес Христос і життя панує. Воскрес Христос і нема ні одного мерця в гробі, бо Христос воскрес із мертвих і став первістком померлих», - так говорить про Воскресіння Господнє у проповіді на Пасху святий Йоан Золотоустий. Слово «пасха» походить з єврейського «песах», що означає «перехід». Йдеться про перехід Господнього ангела, який одної ночі вбив усіх єгипетських первістків, коли фараон не хотів відпустити ізраїльський народ, а перейшов повз (по-єврейськи - «песах») доми ізраїльтян, одвірки домів яких були помазані кров'ю однорічного ягняти. Слово «пасха» у євреїв означало також ягня, якого заколювали на Пасху, а потім і сам день свята на згадку про визволення з Єгипту одержав назву Пасха. Для апостолів і перших християн, як пише у книзі «Пізнай свій обряд» о. Юліан Катрій, Пасха стала символом іншого переходу - подвійного переходу Ісуса Христа: від життя до смерті і від смерті до життя. Перший перехід дав основу для хресної, а другий - для воскресної і радісної Пасхи. Апостоли й перші християни святкували свою християнську Пасху в один день з євреями. Але ця не була радісною, а днем смутку і посту, оскільки цей день був для перших християн річницею Христових мук і смерті. Пасхальний агнець євреїв став для християн прообразом Ісуса Христа, Який, наче невинне ягня, приніс себе в жертву за гріхи цілого світу. Тому в богослуженні його називають пасхальним агнцем або коротко - Пасхою. «Бо Пасха наша - Христос, принесений у жертву», - каже святий апостол Павло (1 Кор. 5, 7). У II ст. разом із хресною Пасхою починає також входити в практику і радісна Пасха на честь Христового Воскресіння, яку святкували наступної неділі після єврейської Пасхи.
Центром Великоднього Торжества є воскреслий Христос. Воскресні торжества починаються обходом довкола церкви під супровід дзвонів. Цей обхід є символом ходу жінок-мироносиць вранці у неділю до Господнього гробу. Після обходу, перед зачиненими дверима церкви, наче перед запечатаним Божим гробом, починається воскресна утреня. Тут перший раз чуємо радісне: «Христос воскрес із мертвих... «, - і при співі тієї ж пісні священик хрестом відчиняє двері церкви на знак, що Христова смерть відчинила нам двері до неба. Великодній привіт «Христос воскрес!» перший раз злетів з уст ангела до жінок-мироносиць при Господньому гробі. Святу Літургію в день Пасхи служать дуже урочисто. У Євангелії того дня сказано про Христову божественність, бо якраз Христове Воскресіння є найкращим доказом Його божественності. Коли є більше священиків, то Євангеліє читають кількома мовами, зазвичай єврейською, грецькою і латинською мовами, бо тими мовами був напис на хресті Ісуса, а також і народною мовою. Читання Євангелія різними мовами означає, що Христова наука голоситься всіма мовами та поміж усіма народами. Коли припиняють читати Євангеліє, чути звук дзвонів, що є символом голошення Христового благовістя всьому створінню. Упродовж цілого Світлого тижня двері в іконостасі залишаються увесь час відчиненими на знак того, що Христос своїм Воскресінням відчинив нам двері Божого Царства. У день Пасхи на Літургії відбувається благословення артоса. Артос з грецької означає «хліб» - символ хліба вічного життя - Господа нашого Ісуса Христа. Артос впродовж усього Світлого тижня стоїть на престолі або на тетраподі. У Світлу суботу після спеціяльної молитви його роздроблюють і роздають вірним у Томину неділю. Під час святкування Пасхи, а подекуди й упродовж цілого Світлого цілоденно дзвонятьу дзвони на знак перемоги Ісуса Христа над смертю та пеклом. На Великдень також благословляють їжу, яку приносять зі собою вірні. Неодмінним атрибутом великоднього кошика є Пасха.
«Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував», - голосить тропар Пасхи, закликаючи усіх радіти та славити Христа.
Серед великодніх розваг найбільш популярні ігри з фарбованими яйцями: їх кидають друг у друга, катають по похилій площині, розбивають, розкидаючи шкарлупу і т.д. Фарбованими яйцями обмінюються рідні і знайомі, хрещені дарують їхнім дитятам-хрещеникам, дівчини - коханим, в обмін на пальмові гілки. Протягом усього Великоднього тижня відвідуються богослужіння в церквах, продовжуються вуличні представлення на релігійні теми.
Перше церковне свято травня – "Знаходження св. Хреста" (3 травня), встановлений у пам'ять перебування "справжнього хреста". Було прийнято освячувати в церкві саморобні хрестики і нести їх на полючи. В Іспанії розігрувалося дійство пошуків хреста імператрицею Оленою (у супроводі звиті, ряженой византийцами, ангелами, євреями й ін.) і установка його в костьолі. 15 травня - день пам'яті св. Исидора-землепашца - заступника м. Мадрида. У каплиці з джерелом, де по переказі жив св. Исидор, збираються прочани, свято перетворюється в народне гуляння.
Піднесення Пресвятого Хреста - перехідний свято. Дата його пересувається в межах травня - початку червня і приходиться на сороковий день після Великодня. В Франції, спочатку XX в. напередодні Піднесення відбувалися триденні цер