Контрольная работа: Короткі відомості про компакт-диски, роз’єми та мікросхеми

Виконав:

студент групи Пзс-503

Лифар Сергій Олександрович

Перевірив:

Козик Вадим Юрієвич

м. Бердичів

2008 р.

Зміст

1. Формати компакт дисків. Короткий опис

2. Роз'єми звукових плат

3. Батарея RTC/NVRAM

4. Особливості інтерфейсу SCSI

Список ви користаної літерат ури

1. Формати компакт дисків. Короткий опис

CD-ROM (Compact Disc Read-Only Memory – пам'ять тільки для читання на компакт диску) це оптичний носій інформації, що має ємність від 650 до 870 Мбайт. Перший CD диск був розроблений у 1979 році сумісними зусиллями компаній Sony та Philips. Компакт диск представляє собою полікарбонатну круглу пластину, фізичний розмір якої складає: зовнішній діаметр – 120 мм. або 4,72 дюйма, діаметр внутрішнього отвору – 15 мм., товщина 1,2 мм. Кажуть, що такі розміри були вибрані тому, що на такому диску повністю розміщувалася Дев’ята симфонія Бетховена.

Штампована чи лита основа компакт диску фізично являє собою 1 спіральну доріжку, яка починається на внутрішній стороні та закінчується на зовнішній. Довжина між доріжками складає 1,6 мікрона (1/1000 мм.).

Зчитування інформації представляє собою процес реєстрації коливань проміння малопотужного лазера, що відбивається від металевої поверхні диску.

Існує декілька технологій запису компакт дисків, що визначають різні їх стандарти (формати компакт диску).

Двійкові біти 0 і 1на компакт дисках кодуються штрихами. Однак, якщо дані не організувати належним чином, накопичувачу та комп’ютеру навряд вдасться відшукати який-небудь сенс у тому нагромадженні двійкових чисел, яке представляє собою інформація яка зберігається на компакт диску. Тому дані записуються на диску у відповідності з певним форматом. Коли в процесі зчитування дані в їх потоці зустрічається та чи інша комбінація бітів, накопичувач (і комп’ютер) розпізнає формат та структуру розміщення інформації на диску. Якщо б у свій час не були б прийняті стандарти на формати представлення даних, індустрія компакт дисків не могла б існувати. Кожна фірма виробник випускала б власні накопичувачі й диски до них, але про їх сумісність не було б й мови, а наслідок, попит на такі «унікальні» вироби був би не великим.

Стандарти на формати необхідні для вдосконалення технологій. Наприклад, колеса зі суцільної гуми та відсутність підвіски підходили до старих автомобілів, швидкість руху яких не перевищувала 45 км./год. Але вже при швидкості 90 км./год. таке рішення може привести до аварії. Тому сучасний автомобіль не можливо уявити без надувних шин та амортизаторів.

Стандарти на формати представлення даних також безперервно розвиваються. На перших компакт дисках записувалась тільки текстова інформація, кодувати яку було відносно легко. Для представлення графіки знадобилися нові підходи, що привело до зміни стандарту. Використання анімації із синхронним звуком і «живого» відео потребувало подальших змін стандартів запису даних на компакт дисках.

Відмітимо, що стандарти CD-ROM зараз переживають період активного становлення та розвитку. Багато фірм розробляють нові підходи до запису даних, розширюючи тим самим можливості CD-ROM. Широке застосування того чи іншого стандарту залежить від його сумісності з іншими стандартами та підтримки із сторони фірм-виробників програмного забезпечення. Для правильного вибору накопичувача на компакт дисках необхідно розбиратися в цих питаннях і знати, в яких стандартах він зможе працювати.

Більшість виготовляємих на сьогоднішній день накопичувачів сумісні з попередніми стандартами CD-ROM, тому обширна бібліотека додатків, записаних на старих компакт дисках, буде для вас доступною.

Існують такі формати компакт дисків:

Red Book (CD-DA) був розроблений компанією Philips в 1980 році, визначав технологію запису і читання звукових файлів.

Yellow Book (CD-ROM) був розроблений в 1983 році для збереження звичайних даних. З 1989 року Yellow Book став міжнародним стандартом.

Green Book (CDI) для сумісного запису відео та аудіо інформації в стандарті mpeg1. CD-ROM XA дозволяв змішувати звукову та відео інформацію, при цьому звук був у закодованому вигляді.

Orange Book (CD-RW) був розроблений у 1989 році. Це стандарт звичайних перезаписуємих компакт дисків. Однією з найважливіших властивостей Orange Book є можливість багатосесійних записів. Багатосесійний компакт диск має декілька сесій, кожна з яких має власну нульову доріжку та кінцеву зону.

Фото диски (Photo CD) були розроблені фірмою Kodak у 1990 році для запису графічних зображень високої якості. Запис інформації проходить в певному кодованому вигляді, що дозволяє звичайну 15-ти Мбайтну картинку зберегти в 10 Мбайтах.

White Book (Video CD) – був розроблений в 1993 році для збереження 74 хв. відео та аудіо інформації в форматі mpeg1.

Blue Book (CD Extra) призначений для запису аудіо інформації у розмірі 80 хв.

2. Роз’єми звукових плат

Більшість звукових плат мають однакові роз’єми. Через ці мініатюрні (1/8 дюйма) роз’єми сигнали подаються з плати на акустичні системи, навушники та входи стереосистеми; до аналогічних роз’ємів підключається мікрофон, програвач компакт дисків та магнітофон. На Вашій платі встановлені (або повинні бути встановлені) роз’єми чотирьох типів.

Лінійний вихід плати. Сигнал з цього роз’єма можна подати на зовнішні пристрої – акустичні системи, навушники або на вхід стереопідсилювача, за допомогою якого сигнал можна підсилити до певного рівня. В деяких звукових платах, наприклад в Microsoft Windows Sound System, мається два вихідних гнізда: одне – для сигналу лівого каналу, а інше – для правого.

Лінійний вхід плати. Цей вхідний роз’їм використовується при мікшеруванні або запису звукового сигналу, який поступає від зовнішньої аудіосистеми на жорсткий диск.

Роз’їм для акустичної системи та навушників. Цей роз’їм присутній не на всіх платах. Сигнали на акустичні системи подаються з того ж роз’єма (лінійного виходу), що й на вхід стереопідсилювача. Якщо на платі є два окремих вихідних роз’єми, то на тому з них, який призначений для акустичних систем і навушників, сигнал потужніший – він повинен забезпечити нормальний рівень громкості для навушників і невеликих акустичних систем. Вихідна потужність більшості звукових плат складає приблизно 4 Вт. Сигнал на лінійному виході при цьому не проходить через підсилювальний каскад, тому якість звуку в ньому вища.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--