Контрольная работа: Криміналістична характеристика шахрайства та особливості порушення кримінальної справи по вказаній категорії злочинів

Способи шахрайства. За способом вчинення шахрайство від­різняється від інших злочинів тим, що власник майна (безпосеред­нього предмета посягання) свідомо і добровільно віддає його зло­чинцю, будучи введеним ним в оману і стаючи, таким чином, жертвою обману. Способи шахрайства дуже різноманітні, до них належать такі:

1) підміна предмета угоди: а) використання імітованої речі — «ляльки»; б) продаж товару вище призначеної ціни; в) продаж під­робок під благородні метали, дорогоцінні каміння;

2) нечесна гра — використання нечесних (шулерських) прийо­мів: а) при грі в карти, «наперсток», «лялечку», «ремінець» і т. ін.; б) організація лотерей; в) підкидання удаваної цінної речі і залучення в «поділ знахідки»; г) збирання «пожертвувань» на добро­дійні цілі;

3) представлення в організації підроблених і фальшивих документів для одержання матеріальних або грошових цінностей, наприклад, актів про виконання робіт з трудової угоди; кредитового авізо на переклад грошей в інший банк; чека з незабезпеченої фінансами лімітованої книжки на зняття грошей з розрахункового рахунку в банку; договори купівлі-продажу для одержання банківського кредиту або зняття з розрахункового рахунку готівки; гаран­тованого листа для одержання банківського кредиту; довідки, що
нібито підтверджує певний виробничий стаж або середній розмір
заробітку, необхідний для призначення пенсії; довідки про пільгове оподатковування та ін;

4)афери з одруженням на багатій нареченій, надання допомоги в придбанні квартир, цінних речей;

5) облудні конклюдентні дії, зокрема, використання фірмового
обмундирування правоохоронних органів і провадження неправдивих обшуків, виїмок документів;

6) різні банківські маніпуляції з грошовими документами, на­приклад, видача векселів, не забезпечених активами; створення псевдофірми, псевдобанку або страхової компанії; відкриття в банку додаткових рахунків, маніпуляції з кредитовими авізо, маніпуляції з пластиковими розрахунковими картками; внесення перекру­чень у комп'ютерні програми з метою заниження сум, нарахованих на банківські рахунки, і привласнення різниці між перерахованими і фактично нарахованими сумами.

Слідова картина шахрайства різноманітна. При­родно, переважають ідеальні відображення в пам'яті потерпілих, свідків-очевидців. Разом з тим залишається багато матеріальних слідів: слідів-предметів, слідів-відображень і слідів-речовин. Од­нак вони здебільшого є маловидимими і являють собою мікронакладення і мікрочастинки, що зобов'язує слідчого використовува­ти всі спеціальні знання і засоби для фіксації і дослідження слідів людей і речей, які вступають у взаємодію «людина - річ» при вчи­ненні цих злочинів.

Особа злочинця. Шахраї характеризуються досить високим професіоналізмом, технічною оснащеністю, вони володіють психологічними прийо­мами спілкування, можуть легко зацікавити потерпілого, вступити з ним у діловий контакт, створити видимість діловитості, респек­табельності, поінформованості у певній діяльності, наприклад, предметно-банківській, торгівлі нерухомістю, підприємництві і т. под. Вони легко входять у довіру, знають прийоми нечесної гри в карти, кістки, рулетку, «наперсток». Нерідко діють спільно. Так, при грі в карти для підглядання карт використовувалася система дзер­кал, телебачення. У шахраїв-рецидивістів існують спеціалізації за видом власності — фахівець з «державної і кооперативної», «при­ватної» власності.

Вивчення особи потерпілого також має істотне значення як для кримінально-правової кваліфікації злочину, так і для обрання так­тики на попередньому слідстві.

З особливостей криміналістичної характеристики шахрайства витікають ті основні елементи предмета доведення, які повинні бути встановлені:

а) по суб'єкту — хто скоїв злочин; якщо він носить груповий характер, хто був членом злочинної групи і як розподілялися між ними обов'язки по підготовці, здійсненню і прихованню злочину, хто саме з членів групи безпосередньо входив в довір'я потерпілому; чи не притягувався винний раніше за розкрадання або вимагання;

б) по суб'єктивній стороні — дії з прямим умислом, наявність цього умислу у всіх членів злочинної групи;

в) по об'єкту — характер і розмір майна, отриманого шахрайським способом, або зміст майнового права; розмір сукупного збитку, заподіяного злочином;

г) по об'єктивній стороні — спосіб шахрайства, неодноразовість подібних посягань у минулому, якими способами вони скоювалися, чи не використовувалося винним своє службове положення, в чому це заключалося.

Поширеність шахрайських посягань, значний матеріальний збиток, заподіюваний багато ким з них, наявність у шахраїв корумпованих зв'язків серед владних структур обумовлюють необхідність широкого використання в боротьбі з ними засобів і рекомендацій криміналістики і теорії оперативно-розшукової діяльності, важливість виявлення шахрайства оперативним шляхом.

Особливості порушення кримінальної справи стосовно шахрайства.

3.2.1. Дії слідчого в типових ситуаціях початкового етапу розслідування.

Планування розслідування. Звичайно кримінальна справа про шахрайство порушується по заяві потерпілих, а якщо об'єктом шахрайства є підприємство або організація — за повідомленням відповідних посадовців або власників (співвласників). Крім того, справи порушуються і за ініціативою органів розслідування по фактах виявлення ознак шахрайства в ході оперативно-розшукових заходів, наприклад, затримання шах­рая з доказами, а в деяких випадках, коли шахрайство вуалюється цивільно-правовими угодами або фінансово-господарськими опе­раціями, органи дізнання проводять дослідчу перевірку, включаю­чи витребування документів, нормативних актів, що регулюють діяльність шахрайського підприємства, одержують пояснення від потерпілих, підозрюваних осіб, призначають ревізії, консультуються з фахівцями. Проведення оперативно-розшукових заходів щодо виявлених фактів шахрайства — обов'язкова функція органу ді­знання. Якщо об'єктом посягання стала юридична особа будь-якої форми власності, потрібно висунути версію про використання в шахрайських цілях посадовцями свого службового положення. Причому таке використання можливе працюючими не тільки на об'єкті посягання, але і в інших організаціях або установах, зв'язок яких з об'єктом став або елементом способу злочину, або був необхідною умовою здійснення шахрайства.

Якщо шахрайство вчинене проти державної, кооперативної власності, то до заяви потерпілий додає документи, предмети («ляльку», підробки, куплені замість справжніх коштовностей).

На початковому етапі заходи і слідчі дії плануються залежно від приводу до порушення кримінальної справи. Якщо їм служить заява потерпілого, планується його допит, огляд знарядь і засобів злочину, допит очевидців, при необхідності експертиза предмета шахрайської операції. Якщо шахрайство скоєне супроти підприємства, організації, планується допит відповідних посадовців — суб'єктів шахрайської операції, способи визначення розмірів матеріального збитку, огляд документів, носіїв комп'ютерної інформації, призначення необхідних експертиз. При версії про шахрайство з використанням службового положення плануються обшук з метою виявлення викривальних документів, огляд документів, детальний допит підозрюваного.

При затриманні на місці злочину, що частіше буває при шахрайських операціях купівлі-продажу, підкиданні "знахідок" і інших способах обману на вулиці, у вагоні електрички або в таксі і т. п. плануються особистий обшук затриманих, огляд знарядь злочину, допит затриманих і потерпілих і інші слідчі дії, а також оперативно-розшукові заходи — залежно від обставин злочину.

Характер діяльності початкового етапу розслідування визна­чається виникаючими слідчими ситуаціями. Останні нагадують ситуації, що виникають при заволодінні чужим майном шляхом гра­бежу, розбою. Таких ситуацій чотири: 1) шахрай відомий, він за­триманий при вчинені шахрайства або відразу після цього; 2) шах­рай відомий, але він сховався; 3) шахрай відомий, але його дії за­вуальовані під виглядом законних; 4) шахрай невідомий.

3.2.2. Організаційно-тактичні основи провадження слідчих дій у типових ситуаціях розслідування.

Первинні слідчі дії. Першою слідчою дією по справах про шахрайства є допит потерпілого. Він покликаний дати в розпорядження слідчого максимально повну інформацію про особистість шахрая (шахраїв), його прикмети і ознаки одягу, дії винних, у тому числі про те, як був залучений потерпілий в обманні дії. Звичайно шахраї психологічно точно вибирають жертву злочину, впливають на такі її особові якості, як користь, довірливість, азарт, легковажність, відсутність належного життєвого досвіду. Постраждалим рухає прагнення отримати без праці значну майнову вигоду, азарт картяра, іноді жалість до уявної "жертви" стихійної біди або інших житейських обставин, яка спонукає продавати за безцінь "коштовності", "золоті" вироби і т. п. Потрібно мати на увазі, що при допиті потерпілого іноді доводиться торкатися явно збиткових з моральної точки зору вчинків потерпілих, що вимагає від слідчого необхідної делікатності, тактовності при допиті і в той же час наполегливості в з'ясуванні всіх деталей. Допит потерпілого проводиться за таким колом питань: де, через кого, при яких обставинах потерпілий познайомився зі злочинцем (з фірмою, щодо якої вчинені шахрайські дії), яку мету при цьому мав, що обі­цяв шахрай, що вимагав і що одержав, які документи пред'явив; хто, крім нього, був присутній при цьому; скільки разів відбувалася зустріч, де; чи змінилося місце зустрічі; як представлявся шахрай, яку посаду називав, на що посилався; в чому виражалися матеріаль­ні збитки, заподіяні потерпілому; прикмети речей, документів, цін­ностей, грошей, які потерпілий передав злочинцю.

Оскільки шахрайство і вимагання — це відкриті способи заво­лодіння чужим майном, тому особливе значення при допиті потер­пілого належить встановленню зовнішніх ознак і властивостей, манері поведінки шахрая і вимагача, яким прийомом вони корис­тувалися. Для асоціації забутих ознак словесного портрета і пра­вильного їх найменування при описі, а надалі при складанні фото­робота з орієнтировок, допитуваному доцільно демонструвати спе­ціальні посібники «Типи та елементи зовнішності», альбом «Портрет», спеціалізований банк фотопортретів з системи «РАІС-ПОРТРЕТ».

Допит свідків дозволяє уточнити багато даних допитів потер­пілого. Свідок був очевидцем події шахрайства, він міг краще за­пам'ятати обставини шахрайства, в чому полягали ці дії, як реа­гував на них потерпілий. По справах про шахрайські угоди з не­рухомістю або заволодіння засобами приватного інвестора свідків треба шукати серед менеджерів, бухгалтерів, секретарів, касирів, охоронців відповідних фірм, де бував і «засвітився» шахрай, но­таріусів, працівників житло-комунальних господарств, паспортних столів та ін. Очевидців власне шахрайських дій, як правило, не буває; свідки можуть бути очевидцями самого факту знайомства винного з потерпілим, іноді їхньої розмови, сумісного відходу, рідше — обставин затіяної з потерпілим гри — в карти, "наперстки" і ін. Проте вони можуть дати важливі свідчення про зовнішність і одяг шахраїв, особливості поведінки, стиль мови і її особливості, про обраний ними мотив для знайомства з потерпілим, про можливих співучасників, чия поведінка викликала їхні підозри, і т. п.

Огляд місця події. В момент вчинення шахрайства, і вимаган­ня створюються як матеріальні, так і ідеальні відображення. Тому місце події слід обов'язково оглядати за участю потерпілого. Остан­ній допоможе уточнити, де знаходилися учасники, які вони могли залишити сліди і де їх шукати.

Якщо на руках у потерпілого залишився предмет шахрайської операції — грошова або речова "лялька", фальшиві коштовності і т. п., вони підлягають огляду і при необхідності — експертизі. По прикметах шахраїв складаються синтетичні портрети, по облікам перевіряються сліди рук на "ляльці"; потерпілому і свідкам-очевидцям можуть бути пред'явлені фотоальбоми злочинців, що є в розшукових апаратах органів внутрішніх справ.