Контрольная работа: Механізм використання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Пенсійний контракт та пенсійна система
Середні витрати Фонду на одну оздоровлену особу в санаторії-профілакторії у 2009 році коливалася від 438 грн. в Запорізькій області до 743 грн. в Кіровоградській, при середньому показнику по Україні 548 гривень.
Норми витрат на харчування, лікування та культурне обслуговування осіб, проведення медичних консультацій спеціалістами затверджуються правлінням Фонду і у 2009 році становили: на харчування - до 16 грн.; лікування - до 3 грн.; культобслуговування з урахуванням витрат на підготовку кадрів, оплату послуг та інших видатків - до 0,5 грн. на один людино-день; проведення медичних консультацій спеціалістами - до 1 грн. на одну путівку.
При наданні послуг застрахованим особам окремі заклади, за відсутності належного контролю з боку Фонду, не дотримувалися вимог Інструкції про фінансування санаторіїв-профілакторіїв.
Зокрема, здійснювали свою діяльність і фінансувалися за рахунок коштів Фонду, не маючи ліцензії МОЗ України на право провадження медичної практики і акредитаційного сертифікату.
Окремі заклади не встановлювали перерви між заїздами для проведення санітарної обробки приміщень санаторіїв-профілакторіїв.
Як вже зазначалося, на сьогодні законодавчо не визначені основні засади оздоровлення та відпочинку дітей, не врегульовані питання щодо повноважень у цій сфері державних і місцевих органів виконавчої влади. Не затверджені державні стандарти та державні соціальні нормативи забезпечення дітей організованими формами відпочинку та оздоровлення, розробка яких, згідно з Державною програмою відпочинку та оздоровлення дітей на період до 2010 року, передбачалась у 2007 році (відповідальний - Мінсім'ямолодьспорт).
Питаннями оздоровлення дітей опікуються місцеві органи влади, Мінпраці, Міносвіти, Мінсім'ямолодьспорт, Міністерство аграрної політики. Фінансування оздоровлення пільгових категорій дітей здійснюється з державного і з місцевих бюджетів.
За рахунок коштів Фонду передбачено часткове фінансування утримання дитячих оздоровчих таборів.
Механізм оздоровлення дітей визначено Порядком часткового фінансування оздоровлення дітей у дитячих оздоровчих закладах за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
У 2009 році за рахунок коштів Фонду на часткове фінансування оздоровлення дітей у дитячих оздоровчих закладах використано 112,5 млн. гривень.
Порівняно з 2007 роком обсяг цих видатків збільшився на 11,1 відс, але кількість оздоровлених дітей за рахунок коштів Фонду зменшилась на 13,3 відсотка. Зазначене, у першу чергу, пов'язано із щорічним зростанням вартості путівок до дитячих оздоровчих закладів, фінансовим станом підприємств та неможливістю батьків здійснити доплату до їх повної вартості.
Частина вартості путівки, оплачена за рахунок коштів Фонду, у 2009 році збільшилася порівняно з 2007 на 28 відс. і становила 330,2 гривень. В розрізі регіонів середня вартість путівки коливалась від 552 грн. у Закарпатській області до 1482 грн. в Автономній Республіці Крим.
Відповідно до розділу 2 Порядку фінансування оздоровлення дітей часткове фінансування оздоровлення дітей у дитячих оздоровчих закладах здійснюється:
- шляхом перерахування відділеннями Фонду коштів безпосередньо дитячому оздоровчому закладу або його власнику (засновнику) на підставі укладеного між ними договору про часткове фінансування оздоровлення дітей та заявок страхувальників. У 2009 році таким чином спрямовано 46,1 відс. коштів Фонду, призначених на цю мету;
- шляхом перерахування відділеннями Фонду коштів страхувальнику, який самостійно здійснює закупівлю путівок до дитячого оздоровчого закладу, включеного до переліку закладів, на підставі заявок та у межах кошторису. У 2006 році таким чином спрямовано 19,5 відс. коштів Фонду;
- шляхом перерахування відділеннями Фонду коштів профспілковій організації, яка самостійно здійснює закупівлю путівок до дитячого оздоровчого закладу, включеного до переліку закладів, на підставі укладеного між ними договору про часткове фінансування за рахунок коштів Фонду. У 2009 році таким чином спрямовано 34,4 відс. коштів Фонду.
Як свідчить аудит, використання коштів Фонду на часткове фінансування дитячих оздоровчих закладів супроводжувалося прийняттям необґрунтованих управлінських рішень.
Починаючи з 2007 року, в порядку експерименту, рішеннями правління Фонду щорічно, на підставі звернення правління Севастопольського міського відділення Фонду надається дозвіл, на закупівлю путівок до дитячих оздоровчих закладів АР Крим із стовідсотковою оплатою їх вартості за рахунок коштів Фонду з відшкодуванням застрахованими особами 10 відс. вартості путівок. За таких умов у м. Севастополі щорічно оздоровлюється понад 1,5 тис. дітей. Всього за цей період витрачено близько 5 млн. грн. коштів Фонду (у 2009 році - 2,1 млн. грн.) понад середні норми покриття витрат Фондом (40 відс. вартості путівки). Водночас для запровадження такого експерименту по м. Севастополь немає економічних підстав. У 2009 році середня заробітна плата штатних працівників у м. Севастополь складала 1005 грн. або 96,5 відс. загального рівня та перевищувала середню заробітну плату штатних працівників у 20 областях України.
Використання коштів Фонду на часткове фінансування дитячих оздоровчих закладів супроводжувалося прийняттям необґрунтованих управлінських рішень. Запровадження Фондом експерименту в м. Севастополі щодо оплати за рахунок коштів Фонду 90 відсотків вартості дитячих путівок поставило в нерівні умови сім'ї застрахованих осіб з дітьми інших регіонів країни.
2. Пенсійний контракт та пенсійна система
Принципово новим для нашої держави напрямом розвитку пенсійного забезпечення є поєднання державного і приватного (недержавного) пенсійного забезпечення. Важливу частину реформи загальнодержавної пенсійної системи складає приватне, або недержавне, пенсійне забезпечення, яке функціонує у багатьох державах світу.
Реформування пенсійної системи, окрім соціальних та економічних, викликане певними правовими факторами. Майновий обіг поступово переходить до приватноправових відносин із їх диспозитивністю, свободою договору, юридичною рівністю та самостійною майновою відповідальністю суб’єктів таких відносин. Наповнюються новим змістом і трансформуються цивільно-правові інститути. Особливо чітко це можна спостерігати на прикладі правового статусу і відносин між суб’єктами недержавного пенсійного забезпечення.
Основним законом, що регулює відносини з недержавного пенсійного забезпечення, в тому числі між недержавним пенсійним фондом, його вкладниками та учасниками, є Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 09 липня 2003 року. Сьогодні в Україні недержавне пенсійне забезпечення у повній мірі здійснюється через недержавні пенсійні фонди (далі — НПФ). Учасники і вкладники НПФ є, беззаперечно, одними з основних суб’єктів недержавного пенсійного забезпечення. Окрім того, що вони беруть безпосередню участь у здійсненні недержавного пенсійного забезпечення, категорії вкладників та учасників є визначальними при віднесенні НПФ до того чи іншого виду і при окресленні правового статусу НПФ в цілому. Незважаючи на це, в Україні питання правового регулювання відносин між суб’єктами недержавного пенсійного забезпечення, та й узагалі всього комплексу цивільно-правових відносин у сфері недержавного пенсійного забезпечення залишається не розробленим, у більшості джерел висвітлюються економічні питання, що може спричинити певні непорозуміння і в практичній діяльності суб’єктів недержавного пенсійного забезпечення.
Цим зумовлена актуальність і нагальність з’ясування багатьох питань, які стосуються відносин і договорів, що їх опосередковують, між НПФ, вкладниками та учасниками.
Враховуючи специфіку недержавного пенсійного забезпечення, для повноти дослідження нами спершу буде розкрито поняття, що використовуються: НПФ, учасник, вкладник.
Не зупиняючись детально на підходах до визначення НПФ, зазначимо лише, що в Україні історично НПФ утворювалися у вигляді однорівневої (унітарної) фінансової установи, в рамках якої виконувалися всі функції недержавного пенсійного забезпечення, у тому числі укладання пенсійних договорів (контрактів). З прийняттям Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» Україна перейшла до багаторівневої системи недержавного пенсійного забезпечення, у якій поряд із НПФ чільне місце займають особи, які надають послуги НПФ, і виконують частину його функцій — адміністратор, особа, яка здійснює управління активами, зберігач.
Сьогодні в Україні існує законодавче визначення недержавного пенсійного фонду — це юридична особа, створена відповідно до Закону, яка має статус неприбуткової організації (непідприємницького товариства), функціонує та провадить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплати учасникам зазначеного фонду у визначеному цим Законом порядку (ст. 1 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення»). Таким чином, НПФ:
1) є юридичною особою, яка має статус неприбуткової організації (непідприємницького товариства);
2) провадить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду;