Контрольная работа: Методи обстеження в спортивній медицині та фізичній реабілітації
Метод кореляції, тобто взаємозв'язку, співвідношення, дає можливість оцінити в об'єктивних кількісних показниках певні сторони біологічної організації людини. Чим більше взаємозв'язані між собою показники фізичного розвитку в процесі розвитку організму, тим досконаліша його біологічна організація. Зв'язок між числовою величиною 2 антропометричних ознак виражається у математичній формі коефіцієнта кореляції, який позначається латинською літерою г. Позитивним зв'язком є такий, за котрого збільшення однієї ознаки (наприклад, зросту) призводить до збільшення іншої (наприклад, маси тіла). У разі негативної кореляції зв'язок зворотний — зменшення однієї ознаки (наприклад, ЧСС у стані спокою) у процесі зростання тренованості поєднується із збільшенням іншої (наприклад, ЖЄЛ). Граничне значення г дорівнює +1; чим ближче г до одиниці, тим тісніший зв'язок між ознаками.
Метод антропометричних індексів є спрощеним варіантом визначення корелятивних зв'язків між ознаками фізичного розвитку. Перевагою його є простота і легкість використання, недоліком — неточність і нелогічність, пов'язані з емпіричним підходом до розрахунків. Наприклад, у індексу Піньє, за яким розраховується міцність тілобудови (вона дорівнює І-Р— (М+0), де І — величина індексу, Р — зріст у см, М — маса тіла у кг, 0 — окружність грудної клітки), від лінійних величин (см) віднімають об'ємні (кг).
Для швидкої, але орієнтовної оцінки фізичного розвитку рекомендують такі індекси:
1. Масозростовий показник (індекс Кетле):
Загальна маса тіла, г 350 – 400 г для чоловіків і 325-375 г для жінок.
Зріст, см
2. Зросто-масовий показник:
Зріст стоячи, см — 100 = маса тіла кг.
Такий простий і загальновідомий показник придатний лише для оцінки фізичного розвитку дорослих людей невеликого зросту (155—165 см). Якщо зріст становить 165—175 см, треба віднімати не 100, а 105 одиниць, 176—185 см — 110 одиниць. Наприклад, якщо зріст 182 см, маса тіла має бути 72 кг (182—110 = 72 кг).
3. Життєвий показник:
ЖЄЛ , мл = 65-70 мл/кг у чоловіків і 55-60 мл/кг у жінок.
Загальна маса тіла, кг
4. Індекс пропорційності розвитку грудної клітки (індекс Ерісмана):
Окружність грудної клітки впаузі, см:
Зріст, см + 5,8 для чоловіків і 3,3 см для жінок.
2
Отримана при вимірах конкретних осіб різниця, якщо вона дорівнює названим величинам або перевищує їх, вказує на добре розвинуту грудну клітку. Якщо різниця менша або має негативне значення, маємо справу з вузькою грудною кліткою.
5. Силовий показник:
Сила кисті, кг - 100 = 65-70 для чоловіків і 48-50 для жінок.
Маса тіла, кг
6. Показник міцності тілобудови (Піньє):
J = Р - (М+ 0), де
J— величина показника, Р — зріст, см, М — маса тіла, кг, 0 — окружність грудної клітки в стані видиху, см. Чим менша величина індексу, тим кращий індекс. Різниця до 10 вказує на міцну тілобудову, від 10 до 20 — добру, від 21 до 25 — середню, від 26 до 35 — слабку, понад 36 — дуже слабку.
Метод перцентилей дозволяє за допомогою перцентильної шкали виділити осіб із середніми, високими і низькими показниками. Оцінку проводять за допомогою таблиць центильного типу, де один центиль-сота частка будь-якої основної одиниці міри. Колонки цих таблиць показують кількісні межі ознаки у певної частки чи відсотка (центиля) осіб (частіше дітей та підлітків) даного віку і статі. При цьому за-середні чи умовно нормальні величини приймають значення, властиві половині здорових осіб в інтервалі від 25 до 75 центилей. Шкала має 6 цифр, які відображають значення ознаки, нижче від яких вона може зустрітися тільки у 3, 10, 25, 75, 90 та 97 % осіб віко-статевої групи. Двомірні центильні шкали «довжина тіла-маса тіла», «довжина тіла-окружність грудної клітки», за якими розраховують масу та окружність грудної клітки на належну довжину тіла, дозволяють оцінити гармонійність розвитку.
Кожний з видів спорту по-своєму видозмінює фізичний розвиток людини, особливо підлітків. Крім того, особливості фізичного розвитку сприяють досягненню високих результатів у певних видах спорту (так, атлетичне розвинуті спортсмени мають перевагу у спринті, а легкі, невисокі — у стайєрському бігу). Лікар повинен враховувати особливості фізичного розвитку, рекомендуючи молодій людині заняття тим чи іншим видом спорту. Два основних принципи визначають такі рекомендації: по-перше, використання природних переваг у фізичному розвитку та функціональному стані організму, які підвищують результативність занять певним видом спорту, і, по-друге, застосування таких занять фізичними вправами, які гармонізують фізичний розвиток, усуваючи небезпеку надмірної спеціалізації.
Список літератури
1. Бернштейн Н.А. Очерки по физиологии движений и физиологии активности. – М.: Медицина, 1966. – 172с.
2. Дубровский В.И. Спортивная медицина: Учеб. для студ. высш. учеб. заведений. – 2-е изд., доп. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2002. – 512 с.: ил.
3. Основи фізичної реабілітації: навч. Посібник. – Кіровоград: РВВКДПІ ім. В. Винниченка, 2004. – 238 с.
4. Физическая реабилитация: Учебник для академий и институтов физической культуры / Под общей ред. проф. С.Н. Попова. – Ростов н / Д: изд-во «Феникс», 1999. – 608 с.