Контрольная работа: Мито в Україні. Система оподаткування в Великобританії

Стандарт «Бухгалтерський облік і звітність орендних угод» вказує як необхідно трактувати всі питання, пов’язані з бухгалтерією оренди.

Фінансову оренду орендатор має врахувати як актив і пасив для виплати орендних платежів для покриття орендного зобов’язання не поширюється на весь період дії орендної угоди, термін якої встановлюють за стартовими нормами. Орендодавець повинен показувати засоби отримані від орендатора як фінансові активи. І навпаки, при короткотерміновій оренді орендодавець враховує надані ним в оренду засоби як основний капітал, на який поширюються норми амортизації, а платежі оплачені за нього надходять відповідно на рахунки прибутків і збитків орендодавця й орендатора.

Бухгалтерські стандарти встановлюють також правила для такої заплутаної сфери обліку як пенсійне зобов’язання. Положення цього стандарту полягає у тому, що будь-які пенсійні зобов’язання, встановлені законодавством чи взяті компанією добровільно, мають обліковуватися. Бухгалтерська мета при цьому раціональний розподіл очікуваних витрат за цим зобов’язанням на період роботи працівників. У великих британських компаніях пенсійні схеми побудовані найчастіше на основі «допомоги певного обсягу» внески на утримання якої перераховуються в окремий пенсійний фонд.

У результаті впливу директив ЄС зовнішній вигляд і зміст бухгалтерських документів, що діють у Великобританії, суттєво змінився але через неоднозначне тлумачення деяких облікових принципів бухгалтерська практика реально залишається однією з найконсервативніших у Європі.

До бюджетних відносин причетні прем’єр – міністр, міністерства, казначейство, парламент. Казначейство як головний урядовий орган з фінансових питань відає управлінням і регулюванням податків. Казначейство також розробляє і здійснює загальну економічну стратегію.

Йому підпорядковуються Управління внутрішніх доходів та Управління мита й акцизів. Управління внутрішніх доходів має контори головного податкового інспектора в Лондоні, а також 700 контор по всій країні.

Бюджетний рік у Великобританії починається 1 квітня поточного року і закінчується 31 березня наступного року.

При розроблені проекту бюджету кабінет враховує 18 ключових положень, 11 з яких за останні роки не змінювалися. До основних положень належить: зростання валового національного продукту, рівень безробіття, ціни на акції, норми процентних ставок, ціна на основні продукти, зокрема на нафту, рівень податкових ставок.

Починаючи з 2000/2001 – го бюджетного року3 розпис доходів і видатків здійснюється згідно з національними рахунками на основі європейської системи рахунків 1995 р.

Вперше за 1999/2000-й бюджетний рік бюджет був зведений з профіцитом у 3,5 млрд. фунтів стерлінгів, тоді як 1998/1999 бюджетний рік завершився з дефіцитом у 3 млрд. фунтів стерлінгів.

Бюджет планується із залишків коштів на кінець бюджетного року, враховуються надходження поточного року і планується залишок на кінець звітного року. Планування здійснюється на п’ятирічний період у цінах поточного року з відповідним щорічним коригуванням. За такий досить тривалий період часу п’ять років – можливі помилки в прогнозних розрахунках, але останні п’ять років середня абсолютна помилка не перевищувала 1 % валового національного продукту або плюс чи мінус 9 млрд. фунтів стерлінгів.

Великобританія є батьківщиною науки про оподаткування. І сьогодні залишаються актуальними праці А. Сміта та Д. Рікардо. Сучасна система оподаткування формувалася ще в XIX_т.., але суттєвих змін зазнала в 1965, 1973 рр. та в середині 90-х років. Податки в унітарній державі поділяються на загальнодержавні й місцеві. Загальнодержавні податки становлять 90 % усіх додаткових надходжень. Місцевий податок практично один – муніципальний, але місцеві органи влади можуть вводити додаткові збори на конкретні місцеві потреби. Основні з них:

Податок на доходи. Вперше був застосований у 1799 р. як тимчасовий захід з метою фінансування військових потреб у війні проти Наполеона, а з 1842 р. закріпився на постійній основі. У Великобританії застосовується медулярна форма стягування податку, яка передбачає розмежовування доходу на частини (шедули) залежно від походження доходу. Таких шедул шість, і кожна з них має особливий механізм оподаткування.

А. Доходи від майна: від власності на землю, від будівель і споруд, квартирна плата від здавання в найм квартир.

В. Доходи від лісових масивів, які використовуються у комерційних цілях.

С. Доход від державних цінних паперів.

В. Доходи від комерційної діяльності:

- доходи від ділових операцій, наприклад прибуток власника магазину;

- доходи від приватної професійної діяльності – лікаря чи адвоката;

- отримані відсотки й аліменти, які підлягають оподаткуванню;

- доходи від цінних паперів, які розміщені за кордоном і які не ввійшли в шедулу Е;

- доходи від майна, розташованого за кордоном;

- усі інші доходи, наприклад, гонорар.

Е. Заробітна плата, пенсії, допомоги, інші трудові доходи.

Г. Дивіденти та інші виплати, які здійснюють компанії Великобританії на користь працівників.

Справляння податку здійснюється за місцезнаходженням джерела доходу, тому якщо працівник отримує дохід в одному місці роботи, він податкову декларацію не заповнює.

Для всіх платників податків діє особова знижка і додаткова сімейна знижка. Розміри особової знижки переглядаються щорічно з урахуванням інфляції. У 1997 р. особова знижка становила 3445 фунтів стерлінгів.

Діють три категорії податку на доходи, які застосовуються після особової та сімейної знижки% 20% - після 2,5 тис. фунтів стерлінгів, 25 – від 2,5 до 23,7 тис. фунтів стерлінгів, 40 % - після 23,7 тис. фунтів стерлінгів доходу з розрахунку на рік.

Податок на додану вартість (ПДВ). Цей вид податку посідає друге місце в податкових надходженнях і становить 17-19% від усіх податкових надходжень. Базою оподаткування є вартість, додана на кожній стадії виробництва і реалізації товару, або різниця між виручкою і вартістю закупівель у постачальників. Основна ставка – 17,5 %. Не підлягають оподаткуванню такі види товарі, які є основними для забезпечення нормального існування людини – продовольчі, книги, ліки, імпортні товари, основні види палива й енергії для домашнього вжитку, будівництво нових будинків, транспортні послуги, дитячий одяг, поштові і фінансові послуги, страхування, ритуальні послуги.