Зростання складності, трудомісткості проведення фінансових розрахунків є наслідком зростання фінансової інтеграції.

4. Моделювання фінансових стратегій на мікроекономічному рівні

Побудова будь-якої моделі припускає для дослідника вибір між “аналітичною доступністю і реалізмом”, “простотою і подібністю” чи “описовою точністю й аналітичною прийнятністю”. Бажано, по можливості, поєднати в нашій моделі фінансової стратегії зазначені позиції [2].

Методологія формування фінансової стратегії підприємства включає обґрунтування і вироблення таких принципів діяльності, проходження якими дозволило б зацікавленим суб'єктам ефективно вирішувати визначені питання. Основними принципами моделювання фінансової стратегії є прямування прийнятою стратегією стійкого розвитку підприємства, базування на теоретичній моделі фінансової стратегії, облік оргструктури підприємства і змін в ньому, вибір варіанта фінансової стратегії на альтернативній основі з декількох прогнозованих сценаріїв.

Фінансова стратегія визначає способи залучення, нагромадження і напрямки витрат фінансових ресурсів. Необхідна організаційна підготовка процедури формування стратегії аж до співбесід з керівним персоналом підприємства і т.п.

Важливою частиною моделювання фінансової стратегії є визначення етапів цього процесу.

Етапи моделювання фінансової стратегії підприємства наступні:

1. Опис підприємства як відкритої системи здійснюється з урахуванням впливу на неї факторів макро- і мікросередовища. За підсумками опису підприємства потрібно одержати чітку картину наявних сил і засобів, оцінити їх позитивні і негативні боки, встановити можливості існуючої фінансової структури і напрямку її розвитку. При цьому важливо провести: визначення границь підприємства в різних сферах ринкової економіки; аналіз соціально-економічного (у тому числі і фінансового) потенціалу підприємства; аналіз ринку продуктів у зоні господарювання; визначення позицій (ніші) підприємства.

2. Визначення стратегічних цілей. Важливо урахування різних типів стратегічних цілей, стисло їх можна представити як збереження наявних позицій підприємства на колишніх ринках у нових економічних умовах, збільшення обсягів реалізації продуктів при зміні пропорцій між ними і зміні географії ринків, ріст обсягів реалізації продуктів за рахунок освоєння нових видів при збереженні географії ринків, скорочення обсягів реалізації продуктів за рахунок згортання випуску деяких з них.

3. Розробка різних варіантів фінансової стратегії відповідно до цілей підприємства та врахування аналізу її потенціалу, у підсумку якого повинне здійснитися бажана зміна у фінансовій ситуації підприємства. При формуванні фінансової стратегії поряд з фінансовим потенціалом підприємства істотним є особистісний потенціал колективу та його керівників. Важливо дотримуватися непорушного принципу: аналіз потенціалу підприємства передує аналізу ринку його діяльності. Потенціал підприємства визначає його можливості та дії у визначеному сегменті ринку.

4. Формування критеріїв відбору варіантів для створення регуляторів зі зменшення числа розроблювальних альтернатив; найчастіше ними в мінімальному варіанті виступають два критерії відбору: забезпечення мети моделювання і наявність найменших трансакційних витрат по здійсненню варіанта [1].

5. Вибір найкращого варіанта моделі. Важливо методично правильно створити базу для відбору варіанта стратегії. Варіанти стратегій необхідно оцінювати за наступними критеріями: ступінь досягнення мети підприємства; економічна ефективність (результат); надійність реалізації; соціальна та екологічна прийнятність; технологічна здійсненність.

6. Деталізація обраного варіанта моделі фінансової стратегії здійснюється шляхом доведення загальної моделі до рівня наповнення її суб'єктами-виконавцями, розробки конкретних програм і проектів. Важливо визначити пріоритетність задач у рамках загальних стратегічних цілей розвитку.

7. Оформлення фінансової стратегії як документу. На заключному етапі формування фінансової стратегії вона приймає вид обов'язкового для виконання організаційно-розпорядницького документа.

5. Стратегія управління фінансовою стійкістю

Функціонуючи в ринковій економіці як суб'єкт підприємницької діяльності, кожне підприємство має забезпечувати такий стан своїх фінансових ресурсів, за якого воно стабільно зберігало б здатність безперебійно виконувати свої фінансові зобов'язання перед своїми діловими партнерами, державою, власниками, найманими працівниками. Набуваючи в ринкових умовах не уявної, а справжньої фінансової незалежності, несучи реальну економічну відповідальність за ефективність господарювання і за своєчасне виконання фінансових зобов'язань, підприємства здатні досягти стабільності своїх фінансів лише при суворому додержанні принципів комерційного розрахунку, головним серед яких є зіставлення витрат і результатів, одержання максимального прибутку за мінімальних витрат.

Фінансово стійким є такий господарюючій суб’єкт, який за рахунок власних коштів покриває кошти, які були вкладені в активи (оборотні та позаоборотні), не допускає неоправданої дебіторської та кредиторської заборгованості та розраховується вчасно за своїми зобов’язаннями. Основою фінансової стійкості є раціональна організація і використання оборотних засобів. Тому в процесі аналізу фінансового стану питанням раціонального використання оборотних засобів приділяється особа увага.

ВИСНОВКИ

Функціонування підприємства має відповідати єдиній системі управління цим підприємством, а управління фінансовою діяльністю повинно бути складовою частиною цієї системи і спиратися на єдину інформаційну базу й загальні принципи математичного і програмного забезпечення усіх підсистем системи управління. Заважає цьому відсутність єдиної методики управління фінансами, нестабільність кредитної системи, волюнтаристське втручання у фінансову діяльність підприємства з боку владних структур.

При таких величезних навантаженнях на адаптивні механізми свідомо управляти фінансово-господарською діяльністю на підприємстві неможливо без комп'ютерних технологій, які повинні здійснювати опрацювання систематичної фінансової та бухгалтерської інформації, видавати необхідні повідомлення про економічний стан підприємства, що є базою для розроблення науково обґрунтованих прогнозів розвитку економічної-ситуації на підприємстві.

Інформація про реальну економічну ситуацію на підприємстві, про інструментарій економіко-математичного моделювання з метою оптимізації виробничо-господарської та фінансової діяльності підприємства й ефективні комп'ютерні технології роблять можливою оптимізацію оперативного управління.

список ЛІТЕРАТУРи

1. Бутинець Ф.Ф., Александрова М.М., Барановська Т.В., Буравков Г.А., Валько В.Г. Моделі і методи прийняття рішень в аналізі та аудиті: Навч.посібник / Ф.Ф. Бутинець (ред.), М.М. Шигун (ред.). — Житомир : ЖДТУ, 2004. — 352с.

2. Бутко А.Д., Заремба О.О. Методи і моделі прийняття управлінських рішень в аналізі та аудиті: навч. посібник / Київський національний торговельно-економічний ун-т. — К.: Київський національний торговельно-економічний університет, 2008. — 323с.

3. Левицька Г.І. Математичне моделювання в управлінні фінансовою діяльністю підприємства. // Фінанси України 2000 №1 С. 88

4. Марюта А.Н., Бойцун Н.Е. Экономико-математическое моделирование и оптимизация управления организациями. – Д.: Изд-во Днепропетр. ун-та, 2001. – 540 с.