Контрольная работа: Нормативно-правові акти національного права України, як джерело міжнародного економічного права

Вступ

Розділ I. Зв’язок міжнародного економічного права із внутрішніми правами держав

Розділ IІ. Аналіз національного законодавства як джерела МЕП

Розділ IІI. Вдосконалення підприємницької діяльності на зовнішньому ринку за допомогою внутрішніх нормативних актів

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Розуміння сутності й значення міжнародного права (МЕП) необхідно сьогодні досить широкому колу осіб, оскільки міжнародне право робить вплив практично на всі сфери сучасного життя. Застосування міжнародного права - важлива сторона діяльності всіх тих, хто так чи інакше пов'язаний з міжнародними відносинами. Однак, і ті юристи, які прямо не займаються міжнародними відносинами, періодично зіштовхуються за родом діяльності з нормативними актами міжнародного права й повинні правильно орієнтуватися при прийнятті рішень по такого роду справам. Це ставиться й до слідчих працівників при розслідуванні господарський злочинів міжнародних корпорацій, фірм, що займаються зовнішньоекономічною діяльністю або оперативними підрозділами, що ведуть боротьбу з тероризмом і міжнародною злочинністю, і до нотаріусів, що засвідчують юридичні дії, що стосуються іноземних громадян, що перебувають на території України, і т.д.

Закінчення другого тисячоріччя сучасної ери в історії людства збігається з початком нового етапу розвитку міжнародного права. Міркування про користь міжнародного права або сумніву в його необхідності переміняються загальним визнанням цієї правової системи як об'єктивна реальність, що існує й розвивається незалежно від суб'єктивної волі людей.

Генеральна Асамблея ООН прийняла в 1989 році резолюцію 44/23 "Десятиліття міжнародного права Організації Об'єднаних Націй". У ній відзначається внесок ООН у сприяння "більше широкому прийняттю й повазі принципів міжнародного права" і в заохочення "прогресивного розвитку міжнародного права і його кодифікації". Зізнається, що на даному етапі необхідно зміцнювати верховенство права в міжнародних відносинах, для чого потрібно сприяти його викладанню, вивченню, поширенню й більш широкому визнанню. Період 1990-1999 років проголошений ООН Десятиліттям міжнародного права, у плині якого повинне відбутися подальше підвищення ролі міжнародно-правового регулювання в міжнародних відносинах.

Обрана мною тема контрольної роботи - "Нормативно-правові акти національного права України як джерело міжнародного економічного права" - цікава тим, що дозволяє наочно зрозуміти й простежити формування принципів, традицій і звичаїв економічного співробітництва між народами, що мають різні звичаї, традиції, релігії, державний устрій і т.п., а також визначити зв’язок між МЕП та внутрішніми законами України.

Розділ I. Зв’язок міжнародного економічного права із внутрішніми правами держав

Нормативно-правові акти національного права України відносяться до допоміжних джерел міжнародного економічного права.

Допоміжні джерела міжнародного економічного права – це резолюції міжнародних організацій, рішення міжнародних судів та арбітражі, внутрішньодержавні закони, рішення національних судів, доктрини – не є джерелами права, оскільки не вважаються результатом процесу створення міжнародно-правових норм. Так звані допоміжні джерела або є певними стадіями у процесі утворення міжнародно-правових норм, або впливають на перебіг зазначеного процесу, або допомагають встановити існування чи зміст норми міжнародного права.

Міжнародне економічне право тісно взаємодіє з національними правовими системами держав, які можна об'єднати узагальненим терміном «внутрішнє право».

Питання внутрішньої компетенції держав всі частіше стають предметом міжнародних угод (нетарифні міри регулювання імпорту, режим імпорту послуг, правовий режим іноземних інвестицій і т.п.).

Таким чином, об'єктна сфера дії МЕП постійно розширюється за рахунок питань, які раніше традиційно входили в коло сугубо внутрішніх справ держав. У той же час є й інша тенденція: у внутрішнє право входять все більше число норм МЕП. У цьому проявляється взаємопроникнення двох систем права.

У деяких випадках внутрішнє право виходить за межі державного кордону. В правовій літературі використовується термін екстериторіальне застосування права.

Так, відповідно до Конвенції ООН по морському праву 1982 р., прибережній державі надане право спеціалізованої юрисдикції в зоні, що прилягає до його територіальних вод. Прибережній державі дозволено в цій зоні здійснювати контроль із метою запобігання порушення митних, фіскальних, імміграційних, санітарних правил на його території. Вихід внутрішнього права за межі державного кордону дозволений міжнародним правом.

Явище екстратеріторіального (тобто вихідного за межі державної території) дії внутрішнього права поширено в сфері міжнародних приватноправових відносин.

Разом з тим, у публічно-правовій сфері МЕО спроби додати екстратеріторіальної дії внутрішньому праву не можуть не зустріти протидії. Такі спроби вживають, зокрема, з боку США.

Так, по законодавству США можлива заборона експорту устаткування тій або іншій країні. Така заборона, якщо вона уведена, обов'язкова для підприємства, що належить або контролюється особою - суб'єктом юрисдикції США. Суб'єктом же юрисдикції США, по цьому законодавству, зізнаються:

Þ громадянин або резидент США;

Þ особа, що фактично перебуває в США;

Þ будь-яка корпорація, утворена за законами США або будь-якого штату США;

Þ будь-яка організація, незалежно від того, де вона створена й здійснює свою діяльність, якщо вона належить або контролюється зазначеними вище особами.

Отже, заборона, установлена у внутрішнім праві США, відповідно до цього закону, стає обов'язковим для підприємства де-небудь у Європі, якщо, скажемо, контрольний пакет акцій цього підприємства належить громадянину США. Інакше кажучи, внутрішнє право США проникає без згоди у просторову сферу дії іншої національної правової системи.

У процесі міжнародних господарських зв'язків за участю фізичних/юридичних осіб взаємодіють національні правові системи різних держав. При цьому взаємодії постійно виникають проблеми колізій внутрішнього права, «відсилання» з однієї системи права в іншу. Вирішуються колізії за допомогою так званих колізійних прив'язок: у відносинах спадкування роль прив'язки грає закон місця проживання спадкодавця; у питаннях правоздатності юридичної особи — закон місця його установи; у відносинах власності — закон місця знаходження речі; у торговельному мореплавстві — закон прапора й т.п.

Всі зазначені правові відносини з іноземним елементом утворять сферу дії міжнародного приватного права (МПП). Таким чином, МПП регулює:

а) відносини між юридичними особами різних країн у процесі господарських, науково-технічних і культурних зв'язків;

б) відносини за участю іноземних фізичних осіб у тім, що стосується їх майнових, особистих і процесуальних прав (в основному в області цивільного, трудового, сімейного законодавства).

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--