Контрольная работа: Облік капіталу комерційного банку

· рівень мінімальних вимог НБУ до статутного фонду. Підвищення вимог – збільшує потребу у власному капіталі;

· специфіка клієнтури. При значній кількості дрібних вкладників власних коштів тобто буде менше, ніж за наявності великих вкладників;

· характер активних операцій. Наявність значного обсягу ризикових операцій потребує відносно більшого розміру власного капіталу.

Більша частина ресурсів комерційного банку формується за рахунок залучених та позичених коштів, а не власних. Можливості комерційних банків у залученні коштів регулюються НБУ. Так, згідно з показником платоспроможності банку, нормативне значення якого встановлює НБУ, залучені та позичені кошти не повинні перевищувати розмір власного капіталу більше ніж у 12 разів. Одним з найважливіших компонентів власного капіталу комерційного банку є прибуток від здійснення банківських операцій. Прибуток визначається як різниця між отриманими доходами і понесеними витратами. Його рівень не може бути нижчий базової процентної ставки по пасивним операціям, оскільки в цьому випадку ринкова вартість випущених банком цінних паперів буде нижча номінальної. При встановленні норми доходу на власний капітал необхідно враховувати відсотки, що сплачуються по привілейованим акціям. Помноживши середню норму доходності на розмір власного капіталу можна визначити масу прибутку, яка направляється на виплату дивідендів. Вона є основою для розрахування суми необхідного прибутку. Для цього до маси прибутку, що використовується для виплати дивідендів, потрібно додати:

· видатки банку

· відрахування в резервний капітал банку

· платежі до бюджету

· розмір фондів економічного стимулювання банку

Отже, для операцій банків використовуються ресурси комерційних банків, які визначаються як сукупність власних, запозичених і залучених коштів, які є в розпорядженні банку і визначаються банками в результаті проведення активних операцій. Головна мета управління капіталу банків полягає в залученні і підтримці достатнього розміру капіталу для здійснення операційної діяльності і захисту від ризику.

1.2. Структура капіталу банку і вимоги до його відображення у фінансовій звітності

В основі бухгалтерського обліку лежить принцип забалансовості:

Активи = Зобов’язання + Капітал (А = З + К)

З цієї формули видно, що частина активів покривається капіталом власників, і якась частина капіталу надається власникам (акціонерам) банку як при створенні так і в подальшому при збільшенні розміру статутного капіталу, а інша частина капіталу створюється в процесі діяльності банку.

Капітал банку – це залишковий інтерес в активах банку після вирахування його зобов’язань. Відповідно до ст.30 Закону України «Про банки і банківську діяльність» капітал банку включає:

· Основний капітал

· Додатковий капітал

Основний капітал банку включає сплачений і зареєстрований статутний капітал та розкриті резерви, створені або збільшені за рахунок прибутку, надбавок до номінальної вартості акцій і додаткових внесків акціонерів у капітал, загальний фонд покриття ризиків, що створюється під невизначений ризик при проведені банківських операцій, за винятком збитків за поточний рік. Бухгалтерський облік акціонерного капіталу ґрунтується на концепції джерел капіталу, згідно з якою капітал власників відображають на різних рахунках розділу «Статутний капітал та інші фонди банку». Для обліку капіталу відповідно до його складових джерел використовуються рахунки 5-го класу Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України. [1. с.343]

1.3. Облік операцій з формування капіталу

Статутний капітал акціонерного банку формується шляхом випуску акцій на заплановану суму статутного капіталу банку, що передбачається установчою угодою та статутом банку. Незалежно від валюти внесеного вкладу вартість акцій виражається в гривнях. Додатковий випуск акцій можливий, коли всі раніше випущені акції повністю сплачені. Забороняється випуск акцій для покриття збитків, пов’язаних з господарською діяльністю акціонерного товариства. Після державної реєстрації банку сума статутного капіталу відображається в обліку банку:

Д-т 5001 «Несплачений зареєстрований статутний капітал» – несплачена частина

К-т 5000 «Зареєстрований статутний капітал» – сума зареєстрованого капіталу

К-т 5010 «Емісійні різниці»- на суму емісійних різниць.

Статутний капітал після його реєстрації формується шляхом продажу акцій акціонерам за номінальною вартістю чи з емісійною різницею. [1. с.345]

1.4 Облік операцій з власними акціями при їх викупі та перепродажу

Банк може викупити власні акції у акціонера та продати їх іншому акціонеру. В разі викупу власних акцій без продажу іншим акціонерам зменшується статутний капітал банку. Це можливе тільки на підставі рішення загальних зборів акціонерів, а також у разі ліквідації комерційного банку. Для обліку власних акцій, викуплених у акціонерів, застосовується рахунок 5002 «Власні акції банку (частки,паї), які викуплені в акціонерів. За цим рахунком акції обліковуються за номіналом. За дебетом рахунку проводяться суми вартості акцій, викуплених у власників, за кредитом – суми знову реалізованих акцій чи суми фактичного зменшення статутного капіталу. Перепродаж акцій здійснюється за ринковою вартістю. Різниця між ринковою вартістю та номіналом має називатися як емісійний дохід або витрати і обліковується за рахунком 5010 «Емісійні різниці».

2. Практичне завдання

Завдання № 1.

1. Банком оголошений, але ще незареєстрований статутний фонд із 400 000 акцій номінальною вартістю 10 грн. за акцію

Д-т 1200 К-т 3630