Контрольная работа: Облік та аудит за міжнародними стандартами

4. Облікова вартість акцій . Це різниця між сумою всіх активів і всією заборгованістю (чисті активи). Іншими словами, це сума всього власного (акціонерного) капіталу. Якщо розділити всю суму капіталу на кількість акцій, то одержимо облікову вартість однієї акції. Але якщо у складі капіталу компанії є привілейовані акції, то їх сума попередньо віднімається від суми капіталу, а решта ділиться на кількість звичайних (простих) акцій.

2.3 Дивіденди як частина прибутку корпорації

Дивіденди – це частина прибутку корпорації, що розподіляється між акціонерами відповідно до акцій. Дивіденди можуть виплачуватись у формі грошей, інших активів підприємства або у формі додаткових акцій. Переважно виплату дивідендів здійснюють грішми.

Рівень дивідендів визначають показником «коефіцієнт дивідендів» – це відношення суми дивідендів до суми чистого прибутку.

Дивіденди можуть виплачуватися наприкінці кварталу чи півріччя або за рік. Дивіденди оголошує рада директорів корпорації.

Джерелом виплати дивідендів є нерозподілений прибуток. При цьому дивіденди переважно оголошують на суму, що не перевищує нерозподіленого прибутку корпорації. Якщо дивіденди оголошено на всю суму нерозподіленого прибутку корпорації, то їх називають ліквідаційними – у разі ліквідації корпорації або скорочення обсягу її діяльності.

З дивідендами пов’язані три дати:

· дата оголошення дивідендів;

· дата реєстрації власників акцій;

· дати виплати дивідендів.

В обліку відображають операції, пов’язані з двома датами: датою оголошення дивідендів та датою їх виплати.

Метою дати реєстрації є визначення акціонерів (фізичних або юридичних осіб), яким належить виплатити дивіденди. Після реєстрації право на дивіденди іншим особам не переходить, навіть якщо їм було перепродано акції.

Рада директорів корпорації може оголосити дивіденди своїм акціонерам з оплатою акціями.

Це робиться для того, щоб:

· зберегти оборотний капітал компанії (не виплачуючи грошей);

· знизити ринкову вартість (ціну) акцій збільшенням їх загальної кількості. Зниження ринкових цін робить їх доступними для інвесторів;

· збільшити статутний капітал корпорації за рахунок нерозподіленого прибутку;

· уникнути подвійного оподаткування (такий розподіл не є доходом).

Кількість акцій, яку необхідно випустити для сплати дивідендів, встановлює рада директорів. Такі акції здебільшого відображають за ринковими цінами на дату оголошення дивідендів. У будь-якому разі їх ціна не повинна бути нижчою за номінальну чи оголошену вартість.

3. Способи придбання основних засобів та методи їх оцінки

3.1 Поняття основних засобів

Основні засоби (ОЗ) – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва чи поставки товарів, надання послуг, здачі в оренду іншим особам чи для виконання адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року. Основні засоби підприємства це сукупність матеріально-речових цінностей, що діють у натуральній формі протягом тривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері, і вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним та моральним зносом.

Основні засоби – це матеріальні цінності, що використовуються у виробничій діяльності підприємства понад один календарний рік з початку введення їх в експлуатацію, а також предмети вартістю за одиницю понад 1000 гривень (за ціною придбання). Основні засоби – це матеріальні необоротні активи підприємства. Основні фонди – це вартість матеріально-речовинних цінностей, що використовуються підприємствами у виробничій та невиробничій сферах діяльності тривалий час (понад рік).

3.2 Первісні та подальші витрати за міжнародними стандартами

Об’єкти основних засобів можна купувати з метою безпеки чи охоронидовкілля. Придбання основних засобів такого типу, хоча безпосередньо незбільшує майбутні економічні вигоди від будь-якого окремо існуючогооб’єкта основних засобів, може бути необхідним суб’єктові господарюваннядля отримання майбутніх економічних вигід від його інших активів. Такіоб’єкти основних засобів відповідають визнанню як активів тому, що вониуможливлюють надходження більших майбутніх економічних вигід відпов’язаних з ними активів, ніж у випадку, якби їх не придбали. Наприклад,виробник хімічної продукції може налагодити деякі нові процеси хімічноїобробки для того, щоб вони відповідали вимогам з охорони довкілля щодовиробництва та зберігання небезпечних хімікатів; пов’язані з цимудосконалення заводу визнаються як актив, тому що без них суб’єктгосподарювання не може виробляти та продавати хімічну продукцію. Протеостаточну балансову вартість такого активу та пов’язаний з нею активперевіряють на зменшення корисності відповідно до МСБО 36 «Зменшеннякорисності активів».

Суб’єкт господарювання невизнає в балансовій вартості об’єкта основних засобів витрати на щоденнеобслуговування об’єкта. Навпаки, ці витрати визнаються у прибутку чизбитку, коли вони понесені. Витрати на щоденне обслуговування об’єкта, якправило, це витрати на заробітну плату та витратні матеріали і можутьскладатися з витрат на незначні деталі. Призначення цих видатків частовизначають як «ремонти та технічне обслуговування» об’єкта основнихзасобів.

Запасні частини деяких об’єктів основних засобів можуть потребувати заміничерез регулярні проміжки часу. Наприклад, піч треба облицьовувати післяпевної кількості годин використання, частини салону літака (такі, як сидіннячи кухня) потребують кількаразової заміни протягом строку корисноїексплуатації літального апарата. Об’єкти основних засобів також можутьбути придбаними з метою здійснення повторної заміни не так часто,наприклад заміна внутрішніх стін будівлі, або з метою одноразової заміни.Суб’єкт господарювання визнає вбалансовій вартості об’єкта основних засобів собівартість замінюваноїчастини такого об’єкта, коли витрати понесені, якщо критерії визнаннявиконані. Балансову вартість таких частин, які замінюють, припиняютьвизнавати відповідно до положень про припинення визнання цього Стандарту.

Умовою подовження експлуатації об’єкта основних засобів (наприклад,літака) може бути виконання регулярних основних технічних оглядів длявиявлення несправностей, незалежно від того, чи замінюються частиниоб’єкта. Під час виконання значного огляду витрати на нього визнаються вбалансовій вартості об’єкта основних засобів як заміна, якщо виконуютьсякритерії визнання. Будь-яку балансову вартість витрат на попередній огляд(на відміну від матеріальних частин), яка залишається, визнаватиприпиняють. Це відбувається незалежно від того, чи були ідентифікованівитрати попереднього огляду в операції, в якій об’єкт купували чи будували.Якщо потрібно, попередньо оцінені витрати на майбутній подібній оглядможна використати як показник того, якою була собівартість існуючогокомпоненту технічного огляду під час купівлі чи будівництва об’єкта.

3.3 Оцінка основних засобів