Контрольная работа: Охорона авторського права та суміжних прав в Україні

ПЛАН

Вступ…………………………………………………………………..….....3

I . Авторське право…………………………………………………….…...6

I.1 Поняття і види результатів, що охороняються авторськими правами………………………………………………………………….6

I.2 Об’єкти авторського права…………………………….…….……..9

I.3 Суб’єкти авторськогоправа………………………….…….……..15

I.4 Особисті немайнові права авторів………………………..………16

I.5 Майнові права авторів та іншої особи, що має авторське право……………………………………………………………….…..20

II . Суміжні права……………………………………………………….....25

2.1. Поняття суміжних прав…………………………………….…....25

2.2. Суб’єкти суміжних прав…………………………………..……..26

2.3. Суб’єктивні суміжні права………………………………..…..…31

III . Захист авторського права і суміжних прав……………………….....36

Висновок…………..………………………………………………………19

Література……………...…………………………………………………..20

ВСТУП

Двадцять перше століття стане століттям економіки, заснованої на знаннях, у якій інтелектуальна власність буде основною рушій­ною силою.

Світло вільної наукової, технічної і художньої творчості з давніх часів наполегливо пробивається до світового визнання. Завдяки бурхливому розвитку науково-технічного прогресу, інтернаціоналі­зації господарських зв’язків, комп’ютеризації виробництва інфор­мація стала таким же об’єктом права власності, як і засоби вироб­ництва. Досвід розвинених країн показав, що саме по собі вироб­ництво вже не є визначальним чинником зростання економічних показників, воно поступово поступається місцем науці, розвитку но­вих технологій. У зв’язку з цим питома значимість інтелектуальної власності в житті людей зростає вже не щодня, а щогодини.

Охорона прав на результати інтелектуальної діяльності введена порівняно недавно — дещо більше 200 років тому, — термін, з істо­ричної точки зору, мізерно малий. І відносилася вона тільки до дея­ких видів інтелектуальних продуктів, що є результатами творчої діяльності, які вийшли на той час на ринок, — творів літератури і ми­стецтва, а також винаходів.

Відповідно до Конституції України, що гарантує кожному грома­дянину свободу літературної, художньої, наукової і технічної твор­чості, наша незалежна держава послідовно створює свої власні ме­ханізми захисту авторських прав, прав промислової власності, мо­ральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

Країни приймають закони з охорони інтелектуальної власності через такі основні причини:

по-перше, вони прагнуть законодавчо оформити немайнові та майнові права творців на їхні твори і право суспільства на доступ до цих творів;

по-друге, уряди свідомо прагнуть заохочувти творчість, поширення і застосування результатів творчої праці, а також сприяти вільній торгівлі в інтересах економічного та соціального розвитку.

У цілому законодавство у сфері інтелектуальної власності прагне захистити інтереси авторів та інших творців інтелектуальних товарів і послуг шляхом надання їм певних визначень, обмежених у часі прав, що дозволяють їм контролювати використання їхньої творчої діяльності. Причому ці права стосуються не матеріального об’єкта, у якому може бути втілений результат творчої праці, а продукту діяльності людського розуму як такого.

Питання охорони і використання інтелектуальної власності в сучасних умовах переходу до ринкових відносин починають відігравати все важливішу роль у комерційній і виробничій діяльності підприємств та установ України усіх форм власності. У цьому відношенні всім, хто займається або готується до подібного роду діяльності, необхідно досить чітко уявляти собі, що таке інтелектуальна власність, у чому полягає її сутність, як вона охороняється в сучасному світі і до яких серйозних матеріальних витрат може привести її права.

Інтелектуальна власність, яка охороняється зараз у більшості країн світу, в сучасних умовах є одним з наймогутніших стимуляторів прогресу у всіх галузях розвитку суспільства. Психологи вивчають її як результат розумової праці, новаторського пошуку. Науковці, що вивчають творчу діяльність (фахвці з евристики), розглядають механізм діяльності людини, розкривають закономірності створення новацій. Соціологи встановлюють взаємозв’язок між розвитком творчої діяльності, соціальним і науковим прогресом. Економісти розглядають інтелектуальну власність як засіб підвищення ефективності виробництва. Правознавці вивчають її як об’єкт права у зв’язку їз суспільною цінністю та пов’язані з нею правовідносини.

I. Авторське право

1.1. Поняття і види результатів творчості, що охороняються авторським правом

Духовна творчість народу є показником його мудрості, культури і моралі. В умовах перебудови всіх ланок нашого суспільного життя значення духовної творчості зростає як ніколи. Саме наука, література і мистецтво як результати ду­ховної творчості формують світогляд народу, збагачують його культуру, визначають моральні засади суспільства. Водночас вони самі є відображенням суспільних процесів, що відбу­ваються в країні.

Форми, прийоми, методи наукової і художньої творчості можуть бути найрізноманітнішими, але вони завжди є резуль­татом творчого процесу, об’єктивним виявом покликання, пошуку, винахідливості. Основними напрямами духов­ної творчості народу є наукова діяльність, література і мистец­тво. Об’єктивні результати цих видів творчої діяльності люди­ни і є предметом правової охорони. Звичайно, зазначені види діяльності не є вичерпними. Вони перебувають у постійному розвитку; народжуються нові форми, прийоми, виникають но­ві способи об'єктивного вираження духовного багатства люди­ни. Художня творчість щільно пов’язана з науково-технічним прогресом. У зв’язку із створенням творів літератури, мистец­тва й науки виникають певні суспільні відносини, пов’язані з їх використанням. Відносини ці потребують правового регу­лювання, яке бере на себе авторське право. В об’єктивному розумінні — це сукупність правових норм, які регулюють відносини, що виникають внаслідок створення і викорис­тання творів науки, літератури, мистецтва.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--