Контрольная работа: Основи грунтознавства

ЗМІСТ

1. Теоретичні запитання

1.1 Ґрунтознавство як одна з основних складових частин інженерної геології

1.2 Щільність ґрунтів

1.3 Поняття про класифікаційні показники ґрунтів

2. Розрахунок компресійних характеристик ґрунту

3. Розрахунок зсувних характеристик ґрунту

Список використаної літератури

1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАПИТАННЯ

1.1 Ґрунтознавство як одна з основних складових частин інженерної геології

Ґрунтознавство – наука, яка вивчає будь-які гірські породи, ґрунти та техногенні утворення як багатокомпонентні, динамічні системи в зв'язку з інженерною діяльністю людини. Вона є однією з головних складових частин інженерної геології, як науки про геологічне середовище, його раціональне використання та охорону.

Свою назву ґрунтознавство отримало від слова "ґрунт" (польське "grynt", від нім. "Der qrund" – підґрунтя, основа). Ґрунти – це будь-які гірські породи та техногенні утворення, що мають певні генетичні ознаки й розглядаються, як багатокомпонентні динамічні системи, що знаходяться під впливом інженерної діяльності людини.

Ґрунтознавство виникло під впливом питань будівництва, на підґрунті, головним чином, літології й петрографії, геології четвертинних відкладів, а також механіки й фізики.

Зведення більшості інженерних споруд здійснюється на поверхні або в поверхневому шарі ґрунтової товщі і тоді вона є основою споруди, або під поверхнею – ґрунт є середовищем для споруди (тунелі метрополітену, підземні гаражі тощо); ґрунт також може використовуватись й в якості матеріалу для споруди (земляні греблі, дамби, насипи).

Найважливішими завданнями ґрунтознавства є :

1) Визначення генетичних типів і видів ґрунтів, їх просторового положення, а також основних показників властивостей та стану ґрунтів із метою їх класифікації та виділення на ділянках, що вивчаються інженерно-геологічних елементів;

2) Визначення кількісних показників міцності та інших фізико-механічних властивостей ґрунтів із метою їх використання при проектуванні різноманітних інженерних споруд;

3) Прогнозування можливих змін властивостей ґрунтів під впливом споруди, що проектується, та їх впливу на стійкість споруди;

4) Розробка теоретичного підґрунтя та методів поліпшення фізико-механічних властивостей ґрунтів із метою забезпечення найбільш раціональних способів будівельних робіт при зведенні споруд, забезпечення їх довговічності та нормальної роботи на весь розрахунковий термін експлуатації;

5) Регіональне вивчення складу, будови й властивостей основних генетичних типів та стратиграфічних комплексів ґрунтів території держави.

1.2 Щільність ґрунтів

Щільність – це відношення маси ґрунту до об’єму, що займає ґрунт. В інженерно-геологічній практиці використовують такі показники щільності: щільність часток ґрунту, щільність ґрунту, щільність скелету ґрунту, щільність ґрунту під водою та щільність скелету висушеного ґрунту.

Щільність часток ґрунту (ρ_s )- це маса одиниці їх об’єму, або в кількісному виразі відношення маси твердої компоненти ґрунту до їх об’єму. Одиниця виміру - г/см³ .

Значення цього показника залежить від мінерального складу та вмісту органічних речовин. Щільність часток більшості гірських порід змінюється в межах 2,5-2,8 г/см³ , (для кислих порід трохи нижче – 2,63-2,75 г/см³ , для основних - вище до 3,0-3,4 г/см³ ). У дисперсних ґрунтах величини щільності часток змінюються у відносно вузькому діапазоні й згідно зі статистичними даними середні значення цього показника складають: для пісків – 2,66, супісків – 2,70, суглинків – 2,71 і глин 2,74 г/см³ .

Присутність в ґрунті органічної речовини істотно знижує величину щільності часток, тому що значення цього показника для органічних речовин не перевищує 1,25-1,4 г/см³ . Щільність часток ґрунту використовується в розрахунках величини пористості і показника щільності ґрунту.

Щільність ґрунту (ρ) - це маса одиниці об’єму ґрунту з природною вологістю і непорушеним станом. Розмірність щільності ґрунту така ж сама, що й у раніше розглянутого показника. Його величина залежить від мінералогічного складу (з підвищенням щільності мінералів, що складають породу, її щільність зростає), вологості (підвищення вологості обумовлює зростання щільності) і пористості (зниження цього показника веде до підвищення щільності). Скельні ґрунти, у яких пористість мала і визначається першими відсотками, мають щільність, яка характеризується близькими значеннями до щільності їх часток. Мінералогічний склад таких ґрунтів має великий вплив на щільність.

Навпаки, щільність дисперсних ґрунтів істотно залежить від їх пористості і вологості, але мінералогічний склад має другорядне значення. Величина щільності дисперсних ґрунтів змінюється в широких межах - від 1,3 до 2,2 г/см³ , магматичних – 2,5-3,4 г/см³ , вапняків – 2,4-2,6 г/см³ , пісковиків і мергелів – 2,1-2,6 г/см³ . Визначення щільності ґрунтів виконується методами ріжучого кільця або парафінування.

Щільність сухого ґрунту або скелету ґрунту (ρ_d ) – це маса твердої компоненти ґрунту в одиниці об’єму при непорушеній структурі. Ця величина більш постійна, тому що вона залежить від мінералогічного складу і пористості. Чим більш важкими мінералами складений ґрунт і менша пористість, тим більше значення щільності скелету. Цей показник є розрахунковим і визначається за такою формулою:

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--