При інтенсивній технології сівбу озимої пшениці проводять високоякісним насінням кращих сортів. Оптимальна маса 1000 зерен - 45-55 грамів. Перед сівбою насіння протруюють машиною ПС-10. На одну тонну насіння витрачають один із препаратів: 2.5-3 кг вітаваксу, 75% змочуючого порошку, фундазолу –50%, 2кг байтану.

Для нормального розвитку озимої пшениці потрібно, щоб період осінньої веге тації тривав 50-55 днів. Наприклад, кількість днів в Тернопільській області набирається з 10 вересня до 1 листопада. У зв'язку з цим оптимальні строки сівби озимої пшениці в умовах області - з 10 по 25 вересня. Як запізнення з сівбою, так і проведення її раніше знижує зимостійкість рослин і призводить до зниження врожайності пшениці. На строки сівби також впливають вологість і родючість ґрунту, біологічні особливості сорту, а також метеорологічні умови.

Найбільш прогресивний спосіб сівби пшениці є вузькорядний, з шириною міжрядь - 7.5-6.5 см. При цьому більш рівномірно розмішується насіння, в результаті чого рослини краще розвиваються, менше пригнічуються між собою сильніше розвивається коренева система, краще використовується світло, волога, елементи живлення.

Сіють в господарствах також звичайним рядковим способом, з міжряддям 13 -15 см, або перехресним. При сівбі залишають технологічну колію для руху агрегатів під час догляду за посівами. Швидкість руху агрегатів не більше 5-6 км/год.

Глибина загортання насіння залежить від вологості і механічного складу ґрунту, кліматичних умов, величини насіння, періоду оранки, біологічних особливостей сорту. При достатній кількості вологи в ґрунті, найкраще рослини розвиваються при мінімальній глибині загортання насіння на 3-5 см, Проте в період сівби часто верхній горизонт ґрунту містить мало вологи, тому треба заробляти насіння на глибину 5-6 см. На площах з недостатньо осілим ґрунтом глибину збільшують до 6-7 см.

Дуже глибоке загортання насіння затримує появу сходів, розвиток рослин, зменшується кущистість.

Як зріджені, так і загущені посіви завжди дають знижені врожаї, тому дуже важливим є правильне встановлення норми висіву насіння. Залежить вона від багатьох причин: часу і способу сівби, родючості грунту і біологічних особливостей сорту, удобрення і якості насіння та інших факторів. В умовах області, при сівбі в оптимальні строки, висівають озиму пшеницю сорту Киянка, Збруч - 5.5 млн., сортів Поліська, Миронівка 5.0-5.5 млн. схожих насінин на 1га. Після сівби на другий день посіви коткують кільчасто-шпоровими, кільчасто-зубчастими котками. Це сприяє переміщенню вологи з нижніх шарів у верхні, в результаті чого одержують дружні сходи і краще кущення рослин восени. При потребі, не пізніше як за місяць до припинення вегетації, проводять підживлення фосфорно-калійними добривами.

В осінній період проводять боротьбу з шкідниками і хворобами озимих. Особливо великої шкоди завдають мишовидні гризуни. При наявності в осінній період 3 і більше жилих колоній мишовидних гризунів на 1 га, витрачаю 2-3 кг/га зернових принад, отруєних фосфід-цинком або гліфтором. На один кілограм зерна беруть 30 г олії і 40 г фосфіду цинку. На 100 кг зерна витрачають 600 гагліфтору, який розчиняють у 40 л води і томлять 7-8 годин.

Важливо своєчасно визначити площі озимої пшениці, які будуть насіватись та пересіватись. Пересіву підлягають розкушені посіви з густотою менше 150 рослин на 1 м² , а також в фазі 1 -2 листочки, з густотою 250-300 рослин на 1 м² . Площі з густотою 150-200 штук на 1 м² підлягають ремонту.

Найкраще підсівати озиму пшеницю ярим ячменем або ярою пшеницею. Підсів і пересів проводять в дуже короткі строки - в 2-3 дні на початку весняних польових робіт.

Важливим агротехнічним заходом догляду за озимою пшеницею є весняне боронування, при цьому знищується кірка, зменшується випаровування вологи, посіви очищаються від відмерлих листків. Боронують, коли ґрунт досягаєфізичної стиглості, впоперек напряму рядків на малій швидкості агрегату, щоб найменше пошкоджувати рослини. На загущених посівах рекомендується після першого боронування через тиждень провести друге. На площах, де спостерігається випирання, замість боронування проводять коткування.

На початку виходу в трубку, проти хвороб і для запобігання можливого вилягання рослин, посіви обприскують 0.6 кг/га фундазолу в суміші з препаратом ТУР (доза 2.6 кг/га). В цей період посіви також обробляють гербіцидами.

При утворенні другого і третього міжвузлів проводять повторну обробку препаратом ТУР (доза 2,6 кг/га), а проти хвороб - байлетоном (0.6-0.8 кг/га) або тілтом (0.5 кг/га).

В період цвітіння і наливу зерна, при появі шкідників, площі обробляють вофатоксом 30%, метафосом 50% по 1 кг/га.

Збирають озиму пшеницю роздільним способом або прямим комбайнуванням, при тому важливо правильно визначити, яким способом будуть збирати озиму пшеницю. Роздільне збирання розпочинають наприкінці воскової стиглості або на 5-6 днів раніше, ніж пряме комбайнування, що дає змогу скоротити строки збирання і зменшити втрати врожаю. Роздільно збирають також забур'янені площі, полеглі, високостебельні та сорти з нерівномірним достиганням колосся. Коли наступає повна стиглість, площі, чисті від бур’янів, та низькорослі збирають прямим комбайнуванням, при добовій погоді під час збирання, перевагу надають прямому комбайнуванню, при нормальних умовах - роздільному збиранню. Незалежно від способу збирання, озиму пшеницю необхідно зібрати в стислі строки-за 7-8 днів. Через 2 тижні після початку збирання врожаю, втрати досягають 4-8 ц/га. Після збирання озимої пшениці, зерно ще раз очищають, доводять до вологості 14% і відправляють на продаж або зберігання. Солому стягують волокушами і скиртують, а поле готують під другу культуру.

Озиме жито - одна з цінних продовольчих і кормових культур нашої країни. В 1905 р. посівна площа становила 9 млн. га, а світова-близько 20 млн. га. На Україні посіви жита займають біля 1 млн. га, з них на Тернопільщині - 6.4 тис. га. Основні площі жита зосереджені в північних районах України. Озиме жито належить до високоврожайних культур. В окремі роки врожайність жита на сортодільницях досягає 50-60 ц/га, а іноді і більше. Так, на Вишнівецькій сортодільниці врожайність жита становила 62.2 ц/га. Проте середня врожайність жита на Україні становить 18-20 ц/га, а в 1987 р. по Тернопільській області зібрали по 29,3 ц/га.

Жито менш вимогливе, ніж пшениця до ґрунту, клімату та інших умов життя. Має добре розвинену кореневу систему, яка краще від інших культур засвоює елементи живлення із важкодоступних сполук.

До попередників озиме жито менш вимогливе, ніж пшениця. Крім тих попередників, що під озиму пшеницю, можна висівати також по стернових культурах, які йшли по удобрених просапних.

Всі агротехнічні заходи по вирощуванню озимого жита такі ж, як і по озимій пшениці.

Озимий ячмінь сіють в районах з м'яким кліматом так як зимостійкість його нижча, ніж озимої пшениці або жита. Врожайність озимого ячменю вища, ніж ярого, бо рослини краще використовують запаси вологи.

Агротехнічне вирощування озимого ячменю аналогічне вирощуванню інших озимих зернових культур. Відмінністю є лише те, що строки сівби кради пізніше проводяться з 20 по 25 вересня. Збирають його на 10-12 днів раніше інших зернових культур.

3. ІНТЕНСИВНА ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ ЯРИХ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР

Серед ярих зернових культур четверте місце в світі (близько 80 млн. га), друге на Україні (5 млн. га) займає ярий ячмінь.

Зерно ячменю використовують на корм тваринам, для виробництва крупи і на пивоваріння.

На Україні урожайність ячменю за останні роки становила 22-27 ц/га. Окремі господарства одержують по 40 і більше центнерів з гектара посіву. У Тернопільській області в 1987 р. з площі 98.6 тис. га зібрали по 36.1 ц/га зерна ячменю.

Ярий ячмінь - культура раннього висіву, насіння проростає при температурі 1 –2°С, легко витримує заморозки мінус 5-7°С. Рослини стійкі проти високих температур.

До вологи ячмінь менш вимогливий, ніж інші зернові культури, краще переносить посуху. Добре росте на всіх ґрунтах, але кращими для ячменю є чорноземи з високим вмістом поживних речовин і нейтральною або слаболужною реакцією.

Ячмінь має порівняно слабо розвинену кореневу систему і невисоку здатність засвоювати поживні речовини з важкорозчинних сполук. В зв'язку з цим, посіви його розміщують на високородючих і чистих від бур'янів полях. Найкращими попередниками ярого ячменю в умовах області є цукрові та кормові буряки, картопля..

Після збирання попередників, восени поле орють на глибину 22-25 см. Весною, як тільки ґрунт досягне фізичної стиглості, проводять боронування або шлейфування. На площах, де під ячмінь будуть підсіватись багаторічні трави після накриття вологи проводять дві культивації: першу - на глибину 6-10 см., другу - на глибину 5-6 см в агрегаті з кільчасто-шпоровими котками. Якщо багаторічні трави під ячмінь не підсіватимуться, то можна обмежитись лише однією передпосівного культивацією.

Ячмінь дуже чутливий до внесення добрив, так як він потребує інтенсивного живлення на початку росту. Однак надмірне удобрення приводить до виляганнярослин. Тому під ячмінь вносять лише мінеральні добрива, а органічні лише під попередник. Під стійкі до вилягання сорти вносять по 60 кг д.р. азоту, фосфору і калію, а під малостійкі до вилягання - по 30-40 кг. Вказані добрива вносять під зяблеву оранку або навесні під культивацію, при сівбі в рядки вносять 1 ц. гранульованого суперфосфату або нітрофоски на 1 гектар. При посіві добре удобрених попередниках або високородючих ґрунтах добрива вносять лише час сівби.