Контрольная работа: Особливості організації та функціонування інфраструктури ринку цінних паперів в Україні
Депозитарії. Депозитарна діяльність – надання послуг щодо зберігання цінних паперів незалежно від форми їх випуску, відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій на цих рахунках (включаючи кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів) та обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів.
Депозитарій цінних паперів – юридична особа, яка провадить виключно депозитарну діяльність та може здійснювати кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів. Кліринговий депозитарій – депозитарій, який одержав дозвіл Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на здійснення клірингу щодо операцій з цінними паперами.
Депозитарій – відкрите акціонерне товариство, учасниками якого є не менше ніж десять зберігачів, і яке здійснює виключно депозитарну діяльність. При цьому частка одного учасника в статутному фонді депозитарію не може перевищувати 25 % цього фонду.
Клієнтами депозитарію є зберігачі, які уклали з ним депозитарний договір, емітенти щодо рахунків власних емісій, а також інші депозитарії.
Зберігачі цінних паперів. Комерційні банки, які мають дозвіл на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів, і торговці цінними паперами при наявності відповідного дозволу мають право бути зберігачами, проводити за дорученням власника операції з депонованими цінними паперами і здійснювати іншу депозитарну діяльність, пов’язану з обігом цінних паперів, за винятком клірингу та розрахунків за угодами щодо цінних паперів.
Реєстратори власників іменних цінних паперів. Реєстратор – юридична особа – суб’єкт підприємницької діяльності, який одержав у встановленому порядку дозвіл на ведення реєстрів власників іменних цінних паперів. Юридичні особи можуть одержати дозвіл на ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, якщо реєстраційна діяльність передбачена їх статутом. Органи державної влади не можуть бути засновниками або учасниками реєстратора. Центри сертифікатних аукціонів і їх правонаступники не можуть вести реєстри і бути засновниками та учасниками реєстратора.
Обслуговування обігу державних цінних паперів, у тому числі депозитарну діяльність щодо цих паперів, здійснює Національний банк України. Особливості здійснення депозитарної діяльності з державними цінними паперами встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку спільно з Національним банком України.
Розділ 2. Аналіз сучасного стану ринку цінних паперів та його інфраструктури
2.1 Теперішній стан інфраструктури ринку цінних паперів України
Нині в Україні існують три депозитарії: комерційний «Міжрегіональний фондовий союз" (МФС), в якому враховується левова частка всіх корпоративних цінних паперів, недавно почав практичну комерційну діяльність Національний депозитарій України (НДУ) і депозитарій Нацбанку. Однак кількість депозитаріїв не позначається позитивно на якості і найголовніше - надійності обліку прав власності на ціннопаперові активи. Швидше навпаки - відсутність єдиного повнофункціонального центрального депозитарію вже багато років дозволяє процвітати в країні такого явища, як рейдерство. В Україні сьогодні діють близько 40-50 професійно підготовлених рейдерських груп, які щороку здійснюють операції на $ 3,5 млрд.
Природно, що така ситуація знижує довіру інвесторів до країни, оскільки в усьому світі рейдерство розцінюється як неспроможність держави в захисті прав власників, інвесторів та акціонерів. Ця проблема в Україні, на думку експертів, ускладнюється тим, що за останній рік не були прийняті відповідні закони, у тому числі закон про акціонерні товариства, які б посилили захист від рейдерських атак. Ще одна причина - сотні компаній-реєстраторів, які ведуть реєстри всіх власників вітчизняних підприємств. Говорити про надійність такої облікової системи не доводиться - маніпуляції з реєстрами акціонерів є одним з найбільш популярних інструментів у рейдерських атаках.
Проте послугами реєстраторів в Україні як і раніше, користуються понад 18,5 тис. емітентів (відкриті та закриті акціонерні товариства, чиї акції випущені в документарній формі). Концепція Держінвестицій припускає відмовитися від документарної форми випуску цінних паперів на користь більш надійної та сучасної бездокументарній. При цьому нині існуючі реєстратори і зберігачі повинні бути реорганізовані в депозитарні установи, ведення обліку прав власності на цінні папери має бути сконцентровано в центральному депозитарії.
У 2007 році чиновники затіяли найбільшу за всю історію незалежної України реформу фондового ринку. Проте, Юлія Тимошенко «достроково» завершила реформу фондового ринку вартістю в 2 млрд. гривень. Приводом для скасування рішення минулого уряду стала відсутність коштів, необхідних для розвитку ринку, і конфлікт інтересів з главою Держагентства з інвестицій та інновацій Віктором Івченком.
Програма, розроблена відомством пана Івченка, передбачала цілий ряд кардинальних (у деяких випадках - навіть радикальних) нововведень і змін в правилах гри на фондовому ринку практично для всіх його учасників. Зокрема, планувалося об'єднати і поліпшити роботу українських фондових бірж, створити єдиний центральний депозитарій (на базі Національного депозитарію України) і розрахунково-клірингову палату, розробити законопроекти «Про інвестиційні банки» і «Про венчурні фонди». Крім того, планувалося створення нових фінансових інститутів за участю держави - венчурного інвестфонду, інноваційно-інвестиційного банку і фінустанови муніципального розвитку.
За оцінками розробників, в результаті реалізації програми вже до 2012 року на біржах мало заключатися половина всіх угод із цінними паперами (зараз цей показник не перевищує 5%), при цьому річний обсяг біржових торгів - перевищити $ 200 млрд. (за підсумками минулого року - $ 7,3 млрд., левова частка - результат фондової біржі ПФТС). Капіталізація вітчизняного ринку цінних паперів за п'ять років могла б досягти 70% ВВП, а основними його гравцями стати внутрішні інституційні інвестори - інвестиційні та пенсійні фонди, страхові компанії та інвестиційні банки. Зокрема, активи невенчурних ІСІ, за прогнозами фахівців Держінвестицій, в 2012 році повинні були б перевищити позначку в 1 трлн. грн., а, наприклад, активи недержавних пенсійних фондів c 220 млн. зрости до 190 млрд. грн.
Правда, щоб забезпечити небачені раніше темпи зростання вітчизняного фондового ринку, одного бажання чиновників або учасників ринку явно недостатньо. На реалізацію програми модернізації ринків капіталу знадобилося б майже два мільярди гривень. Відповідно до прогнозних обсягів фінансування, протягом п'яти років передбачалося витратити 1,85 млрд. грн., З яких 1,47 млрд. грн. - Кошти держбюджету. Саме така велика сума (точніше відсутність її в бюджеті), за словами чиновників Кабміну, і стала приводом для скасування рішення попереднього уряду.
Скасувавши Концепцію модернізації ринків капіталу, іншого плану з розвитку вітчизняного ринку ціннопаперових Кабмін запропонувати не зумів. Тому, очевидно, займатися фондовою реформою тепер будуть на Банковій. Як очікується, вже найближчим часом повинні опублікувати президентський указ про невідкладні заходи щодо розвитку фондового ринку. Про нинішній його появ заявив сам Віктор Ющенко, виступаючи на одному з інвестиційних форумів. Нарікаючи на низькі обсяги вітчизняного ринку цінних паперів, президент пообіцяв, що одним з пріоритетів державної політики стане поліпшення фондової інфраструктури. «Указ сприятиме підвищенню стандартів біржової діяльності і зниженню ризиків інвесторів при вкладенні у цінні папери», - зазначив Ющенко.
З окремих пропозицій до проекту президентського указу стає цілком очевидним його схожість до Концепції модернізації ринків капіталу, відхиленою урядом. Серед заходів, спрямованих на розвиток інфраструктури фондового ринку, проектом указу передбачена і розробка законопроекту «Про інвестиційні банки», і суттєве розширення фінансових інструментів, і спрощення режиму оподатковування на фондовому ринку. Так само, як і Концепція Держінвестицій, у проекті указу позначені і заходи щодо збільшення обсягів торгів на фондових біржах. Для цього, зокрема, пропонується розробити законопроект, згідно з яким як мінімум 10% акцій підприємства, що приватизується повинні обов'язково продаватися на фондовій біржі.
цінний папери фондовий ринок
2.2 Сучасні тенденції у розвитку ринку цінних паперів
Останні десятиріччя ХХ ст. визначили нові напрями, за якими може розвиватися світовий ринок цінних паперів у довготерміновій перспективі. Отже, розглянемо ключові тенденції, оскільки їхній вплив із часом може позначитися і на характері функціонування ринку цінних паперів в Україні. Цими тенденціями є: інтернаціоналізація й глобалізація ринку; підвищення рівня організованості й посилення державного контролю; комп’ютеризація ринку цінних паперів; нововведення на ринку; сек’юритизація тощо.
Інтернаціоналізація і глобалізація ринку цінних паперів означає, що національний капітал переходить кордони країн, формується світовий ринок цінних паперів, стосовно якого національні ринки цінних паперів стають вторинними. Інвестор з будь-якої країни дістає можливість вкладати свої вільні кошти у цінні папери, що обертаються в інших країнах. Національні ринки перетворюються на складові глобального ринку цінних паперів. Торгівля на такому ринку триває безперервно й повсюдно. Його підґрунтя становлять цінні папери транснаціональних компаній.
Підвищення рівня організованості й посилення державного контролю за ринком цінних паперів має за мету забезпечення надійності ринку і довіри до нього з боку масового інвестора. Жодна держава сьогодні не може допустити, щоб віра в цей ринок похитнулася і маси людей, котрі вклали свої заощадження у цінні папери своєї або будь-якої іншої країни, раптом втратили їх унаслідок якихось катаклізмів або шахрайства.
Комп’ютеризація ринку цінних паперів уможливила революцію в обслуговуванні ринку шляхом сучасних систем швидких розрахунків між учасниками ринку та способах торгівлі. Комп’ютеризація становить фундамент усіх нововведень на ринку цінних паперів.
Нововведеннями на ринку цінних паперів є нові інструменти ринку, нові системи торгівлі цінними паперами, нова інфраструктура ринку.
Новими інструментами є, передусім, різноманітні види похідних цінних паперів, причому процес створення нових цінних паперів, їхніх видів і різновидів не припиняється. Від 1980-х років набули поширення різноманітні форми фінансових інновацій - опціони, ф’ючерси, свопи тощо. Попри те, що головною метою нововведень було пристосування до кризових явищ на фінансових ринках, перелічені цінності посіли домінантні позиції за умов стабілізації ринків, розширили ємність їх, потіснивши традиційні форми кредиту.
Нові системи торгівлі - це системи, засновані на використанні комп’ютерів і сучасних засобів зв’язку. Вони дають змогу вести торгівлю цілковито в автоматизованому режимі, без посередників і особистих контактів між продавцями й покупцями.
Нова інфраструктура ринку - це сучасні інформаційні системи, системи клірингу і розрахунків, депозитарного обслуговування ринку цінних паперів. Рушійною силою процесу вдосконалення інфраструктури ринку цінних паперів є насамперед споживачі послуг - інвестори та емітенти. За цих умов між інститутами ринку розгортається жорстка боротьба за клієнтів. Про це передусім свідчать зростання числа професійних учасників ринку, прискорений розвиток і постійне вдосконалення торговельних майданчиків, поліпшення якості наданих послуг і зниження їхньої вартості.
Сек’юритизація - це тенденція переходу грошових коштів зі своїх традиційних форм, якими є заощадження, готівка, депозити тощо, у форму цінних паперів. Це дістає вияв у тому, що дедалі більша маса капіталу набуває цієї форми, на місце одних цінних паперів заступають інші, доступніші для великої кількості інвесторів.