Контрольная работа: Оцінка результату вимірювання і його погрішності по нормованим метрологічним характеристикам засобів вимірювальної техніки

1. Основні етапи теорії опрацювання результатів вимірювань

1.1 Ключові положення

Засіб вимірювальної техніки (СИТ) – це технічний засіб, що призначений для вимірювань, має нормовані метрологічні характеристики (НМХ) , відтворююче і (або) таке, що зберігає одиницю фізичної величини (ФВ) , розмір якої приймають незмінним (в межах встановленої погрішності) протягом відомого інтервалу часу.

1.2 Види вимiрювань

Розрiзняють два основнi види вимiрювань: прямi та непрямi.

Пряме вимiрювання — це вимiрювання однiєї величини, значення якої знаходять безпосередньо (за показом вiдповiдного засобу вимiрювання, наприклад, вимiрювання довжини лiнiйкою, напруги — вольтметром).

Непряме вимiрювання — це вимiрювання, в якому значения однiєї чи декiлькох вимiрюваних величин знаходять пiсля обчислення за вiдомими залежностями їх від декількох величин, що вимiрюються прямо.

Непрямi вимiрювання можуть бути опосередкованими, сукупними або сумiсними.

При опосередкованому вимiрюваннi значення однiєї величини визначають за результатами прямих вимiрювань iнших величин, з якими вимiрювана величина пов’язана явною функцiональною залежнiстю. Наприклад, значення електричного опору R=U/I знаходять за результатами прямих вимiрювань напруги U вольтметром та сили струму I амперметром. Опосередкованi вимiрювання виконують тодi, коли значення величин неможливо або складно вимiряти прямо, або ж коли опосередкованi вимiрювання забезпечують вищу точнiсть, нiж прямi.

Сукупними називають непрямi вимiрювання, в яких значения декiлькох одночасно вимiрюваних однорiдних величин отримують розв’язанням рiвнянь, що пов’язують рiзнi сполучення цих величин, якi вимiрюються прямо або опосередковано. Приклад: вимірювання ємностей 2-х конденсаторів по результатам вимірювання при паралельному та послідовному з’єднанні.

Сумiсними називають непрямi вимiрювання, в яких значення декiлькох одночасно вимiрюваних рiзнорiдних величин отримують розв’язанням рiвнянь, якi пов’язують їх з iншими величинами, що вимiрюються прямо або опосередковано. Наприклад, вимірюють опiр терморезистора при різних температурах, за яким визначають температурний коефіцієнт опору.

1.3 Метрологічні характеристики

Метрологічна характеристика (МХ) - характеристика однієї з властивостей засобу вимірювань, що впливає на результат вимірювань і на його погрішність.

Для кожного типу засобів вимірювань встановлюють свої метрологічні характеристики. Метрологічні характеристики, що встановлюються нормативно-технічними документами, називають нормованими метрологічними характеристиками , а визначувані експериментально — дійсними метрологічними характеристиками.

Основними МХ СИТ є наступні характеристики: ціна ділення; погрішності; свідчення; варіація свідчень; діапазон вимірювань; номінальне і дійсне значення міри; чутливість і поріг чутливості; градуировочная характеристика; метрологічна надійність; дрейф свідчень.

Ціна ділення - це різниця значення величин, відповідних двом сусіднім відміткам шкали засобу вимірювань.

Чутливість - це властивість СИТ, визначувана як відношення зміни вихідного сигналу цього СИТ до зухвалої його зміни вимірюваної величини.

Однією з головних МХ СИТ є його погрішність. Погрішності СИТ класифікують за наступними ознаками.

За способом виразу – абсолютна, відносна і приведена.

Абсолютна погрішність (Х) – погрішність СИТ, виражена в одиницях вимірюваної фізичної величини. Для міри – це різниця між номінальним її значенням і істинним. Для вимірювальних приладів – це різниця між свідченням засобу вимірювань і дійсним (дійсним) значенням вимірюваної фізичної величини. Для вимірювального перетворювача – це різниця реального коефіцієнта перетворення і істинного (наприклад, реального коефіцієнта посилення і істинного).

Відносна погрішність – погрішність СИТ, виражена відношенням абсолютної погрішності засобу вимірювань до дійсного значення зміряної фізичної величини або до результату вимірювань.

Приведена погрішність СИТ - відношення абсолютної погрішності засобу вимірювань до умовно прийнятого значення величини, постійного у всьому діапазоні вимірювань або в частині діапазону. Умовно прийняте значення величини називають нормуючим значенням. Нормуюче значення приймається рівним:

- кінцевому значенню шкали СИТ з нульовою відміткою на її початку;

- сумі кінцевих значень шкали з нульовою відміткою в середині шкали;

- довжині шкали (у мм, см, подів.) при різко нерівномірній шкалі СИТ;

- різниці кінцевого і початкового значення для СИТ без нульової відмітки.

Приведену погрішність зазвичай виражають у відсотках.

Всі вище перелічені погрішності нормуються таким чином.

Межа абсолютної похибки , що припускається, виражається:

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--