Контрольная работа: Планування аудиту: необхідність та основні стадії

Вступ

Ефективна організація управління аудиторським процесом передбачає дотримання певних етапів проведення аудиторської перевірки.

Першим етапом проведення аудиторської перевірки є планування. Процес планування досить громіздкий і може займати до 30% часу, витраченого на перевірку. Норми та рекомендації щодо планування аудиту визначені Міжнародним стандартом аудиту №300 «Планування», 310 «Знання бізнесу», 320 «Суттєвість в аудиті», 400 «Оцінка ризиків та системи внутрішнього контролю» та іншими нормативно-правовими актами.

Аудитор повинен планувати свою роботу так, щоб мати можливість ефективно провести аудиторську перевірку. Планування має ґрунтуватися на попередньому вивченні особливостей бізнесу клієнта.

Планування – це вироблення головної стратегії і конкретних підходів до характеру, періоду а також часу проведення аудиту. Аудиторський план розробляється з огляду на те, що в ньому визначається час проведення кожної конкретної аудиторської процедури.

Аудитори і аудиторські фірми України під час розробки плану аудиту та на протязі тривалості аудиту мають право самостійно визначати форми і методи аудиту на підставі чинного законодавства, існуючих норм і стандартів, умов договору із замовником, професійних знань та досвіду.

1. Планування аудиту

Метою планування аудиту є звернення уваги аудитора на найважливіші напрямки аудиту, на виявлення проблем, які слід перевірити найретельніше.

Планування допоможе аудиторові належним чином організувати свою роботу і здійснювати нагляд за роботою асистентів, які беруть участь у перевірці, а також координувати роботу, яка здійснюється іншими аудиторами і фахівцями інших професій.

Характер планування залежить від організаційної форми, розміру і виду діяльності підприємства, виду аудиту, правильного уявлення аудитора про стан справ на підприємстві.

Процес планування аудиту можна умовно поділити на два великі етапи: попереднє планування та розробка загального плану та програми аудиту.

Попереднє планування здійснюється на початковій стадії аудиту і має ґрунтуватися на попередньому вивченні особливостей бізнесу клієнта. Отже, отримання аудитором уявлення про стан справ на підприємстві є найважливішою складовою планування аудиту.

Згідно з МСА №310 «Знання бізнесу» під час проведення аудиторської перевірки фінансової звітності аудитор повинен мати або одержати інформацію про бізнес клієнта.

Ці знання дають аудиторові можливість встановити та осягнути події, операції та практичні дії, які, на думку аудитора, можуть серйозно вплинути на фінансову звітність або на процес проведення аудиту чи на складання аудиторського висновку.

Наприклад, такі знання використовуються аудитором при оцінці властивого ризику або ризику невідповідності внутрішнього контролю, а також для визначення характеру, термінів та масштабу аудиторських процедур перш ніж прийняти пропозицію від клієнта.

Вважаються достатніми знання аудитора про бізнес підприємства, якщо вони охоплюють загальновідому інформацію про економіку та галузь, в межах якої здійснює діяльність підприємство, що підлягає аудиторській перевірці, а також більш докладну інформацію про те, як це підприємство працює. Однак інформація, яка необхідна аудитору, як правило, за обсягом менша за дані, що є у розпорядженні керівництва.

Тому перш ніж прийняти пропозицію від клієнта щодо проведення аудиту, аудиторові треба отримати попередню інформацію про галузь економічної діяльності, форму власності підприємства, систему управління і види здійснюваних операцій, а також оцінити економічну інформацію про діяльність клієнта, якою він володіє, що буде сприяти якісному і кваліфікованому проведенню аудиту.

Отримання необхідних знань про бізнес клієнта – це безперервний процес накопичування та оцінювання даних, а також співвідношення набутої інформації з новими даними протягом усієї аудиторської перевірки. Наприклад, інформація про бізнес підприємства збирається на стадії планування, але, як правило, вона проходить обробку та доповнюється новими даними пізніше, коли аудитор та його асистенти отримають більше даних про діяльність клієнта.

Для продовження аудиторської перевірки аудитору необхідно внести відповідні коригування до плану проведення перевірки та проаналізувати інформацію, зібрану раніше, в тому числі й дані з робочих документів попередніх років. Аудитор також повинен проаналізувати та виявити значні зміни, що мали місце після проведення останнього аудиту.

Аудитор може отримувати інформацію про галузь економічної діяльності підприємства з різних джерел. Основними з них є:

- попередній досвід співпраці з підприємством та робота в економічній галузі, в межах якої воно працює;

- співбесіди із співробітниками підприємства (наприклад, з директорами та старшим персоналом);

- співбесіди зі спеціалістами служби внутрішнього аудиту та аналіз звітів про проведення процедур внутрішнього аудиту;

- співбесіди з іншими аудиторами, юрисконсультами та іншими радниками, які надавали послуги підприємству або працювали в цій сфері;

- співбесіди з обізнаними особами, які не входять до штату співробітників підприємства (наприклад, з економістами цієї галузі, її керівним персоналом, клієнтами, постачальниками, конкурентами);

- публікації та видання про конкретну галузь діяльності підприємств (наприклад, урядова статистика, опубліковані дані досліджень та оглядів, комерційні бюлетені, звіти, підготовлені банками або торгівцями цінними паперами, фахова фінансова преса);

- законодавчі акти та розпорядження, що значною мірою впливають на діяльність підприємства;

- результати відвідування офісів підприємства та виробничих приміщень;

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--