Контрольная работа: Поняття фінансового інжинірингу

· за її допомогою визначаються ймовірні значення ринкової вартості певних фінансових фондових показників опціонів;

· підраховується очікувана прибутковість по даному опціону;

· здійснюється дисконтування отриманого результату (прибутку) на величину супутніх витрат.

Головними перевагами моделі Блека-Шоулса є те, що вона базується на теорії волатильності ринків, яка може бути майбутньою, історичною, прогнозованою та сезонною і кількісно вимірює кожну з них. Крім цього, модель має ту перевагу, що в неї введений параметр, який характеризує ринковий контракт і називається коефіцієнтом хеджування – визначає швидкість ціни опціону в залежності від ринкової ціни (фактично це коефіцієнт еластичностіпремії від ринкової ціни). Його використання дозволяє оцінити потенційний ризик і уникнути ризики від несприятливих змін ринкових цін.

Сутність ринкової стратегії хеджування полягає в знаходженні точки перетину графіку будь-яких колл-опціонів з горизонтальною віссю, тобто в знаходженні точки зламу динаміки ціни страйк і ціни беззбитковості. Якщо ринкові ціни на інвестиції будуть нижчі від ціни страйк, то купівля колл-опціону є неприбутковою; і навпаки при перевищенні ринковими цінами оцінки (страйк+премія)опціон буде прибутковим і його поточна вартість буде збільшуватися прямо пропорційно до зміни ринкових цін. Важливо те, що у більшості випадків збиток по опціонах може бути істотно меншим від збитку, що виникає при прямій купівлі акцій.

В рамках ризикових стратегій хеджування використовується стратегія довгого колл-опціону «90/10», яка означає, що 10% інвестиційних засобів вкладаються в довгі колли, а 90%, що залишилися – в цінні папери грошового ринку. Ця стратегія забезпечує як високу віддачу від опціонів, так і обмежений ризик щодо цінних паперів. Дана стратегія використовується також для страхування валютних ризиків: експортери купують валютний колл, щоб застрахуватися від «сильної» валюти і одержати вигоди від підвищення курсу національної валюти. І навпаки, отримуючи колл із страйком імпортери страхуються від зниження її курсу, встановлюючи нижню межу і доларової вартості.

Стратегія короткого колу, властива іншій стороні колу – продавцю опціону, що несе необмежений ризик у випадку зростання ціни активу у порівнянні із страйком, але в той же час, розраховуючи на максимальний доход у розмірі премії при падінні ціни активу нижче страйку, чи при незмінності цін. Точка беззбитковості дорівнює страйку з премією.

Найбільш поширеними ризиковими стратегіями використовуються також довгий пут – позиція покупця при продажу базисного активу продавцю за ціною страйк; короткий пут – стратегія властива продавцю опціону (точка беззбитковості – страйк за мінусом премії). На базі цих базових ризикових позицій побудовані інші не менш поширені ризикові стратегії, які визначають поведінку інвестора і покупця акції на фондовому ринку і в зв’язку з цим формують оптимальну модель діяльності компаній і фірм на ньому.

Ґрунтовний аналіз вчених дозволив зробити висновок про те, що ризикові стратегії хеджування мають виключне значення для розробки оптимальної і безпомилкової політики фірм на фондовому ринку, вони гарантують їх беззбитковість і ефективність, а тому повинні творчо вивчатися українськими бізнесменами і практично використовуватися в умовах національного фондового ринку. Разом з цим, вони значно знижують можливість фінансової кризи в Україні, оскільки вони перешкоджають появі в країні фіктивного спекулятивного капіталу, який є джерелом інфляції і банкрутства українськихпідприємств.

Розглядаючи проблеми інтеграції ринків похідних фінансових інструментів країн з перехідною економікою з урахуванням сучасних тенденцій розвитку національних валютно-фінансових систем, вченими досліджено перспективні фактори впливу на функціонування сегменту похідних фінансових інструментів ринків, що формуються і виявлено основні наслідки та ключові перспективи входження валютно-фінансового ринку України в світовий ринок деривативів.

Характерною рисою розвитку ринку похідних фінансових інструментів країн Центральної та Східної Європи стало те, що він почав формуватися з середини 70-х років і в своєму становленні пройшов декілька етапів.

Так, перший етап характеризується переважанням на всіх біржах торгів валютними контрактами на долар США, що були надзвичайно популярними в період високої інфляції та різкої динаміки валютного курсу. Після введення валютного коридору багатьма країнами ЦСЄ волатильність контрактів на долар США значно знизилась, що при існуючих на той час розмірах застав не могло давати операторам значних прибутків. Ринок деривативів втратив спекулятивну складову.

Другий етап пов’язаний з введенням в обіг контрактів, базовим активом яких виступали державні короткотермінові безкупонні облігації. Перші торги організовані наприкінці 1980-х років, а масовий інтерес учасників до цього ринку проявився в середині 1990-х років.

Третій етап характеризувався зростанням обсягів торгів ф’ючерсами на акції приватизованих підприємств. На зміну розрахунковим контрактам на короткотермінові облігації прийшли ф’ючерсні контракти на корпоративні цінні папери. На останніх етапах розвитку фондового ринку вперше в країнах ЦСЄ зроблені спроби введення контрактів на індекси ринку. На біржових ринках розвинених країн Заходу переважну частину обороту строкових майданчиків складають саме розрахункові контракти з абстрактною базою, в основному на різноманітні фондові індекси.

За десятиріччя роботи східноєвропейський біржовий ринок деривативів набув чітких обрисів. Визначилась група бірж, що займаються організацією торгів похідними контрактами і здатних забезпечити прийнятну надійність і ліквідність (наприклад, товарна і фондова біржі в Будапешті). Стабільно зростає число учасників ринку та обсяги торгів. Склад суб’єктів ринку з моменту формування даного сегменту фінансового ринку за минулі роки майже не змінився. В ролі хеджерів виступають крупні комерційні банки, фінансові компанії та їх клієнти, що володіють великими інвестиційними засобами в базовому активі.

Біржовий ринок похідних фінансових інструментів в країнах ЦСЄ розвивається в умовах здорової конкуренції, що дозволяє суттєво розширити коло учасників ф’ючерсного сегменту ринку похідних фінансових інструментів. Незважаючи на те, що опціонні контракти були введені в обіг практично одночасно з ф’ючерсами, даний сегмент ринку поки що не отримав належного розвитку.

Серед основних причин малого обсягу опціонної торгівлі в країнах ЦСЄ можна виділити:

· надзвичайну концентрацію обсягів торгівлі на окремо взятому контракті;

· небажання більшості учасників ринку працювати із складними інструментами;

· підвищена волатильність ринку, при якій ціна страйк після невеликого періоду часу виявляється далекою від поточних ринкових показників;

· наявність суттєвої кількості спекулятивно налаштованих гравців, які часто не до кінця уявляють всі ризики, пов’язані з опціонними інструментами.

В основному операції з опціонами на фінансовому ринку країн ЦСЄ здійснюються з цінними паперами та іноземними валютами (долар США, євро). На відміну від розвинених західних країн, ринок валютних опціонів в країнах ЦСЄ став розвиватися швидше, ніж ринок опціонів на цінні папери.

Україна належить до країн, в яких фондовий ринок тільки починає розвиватися, що привносить елемент невизначеності по відношенню до структури ринку, його регулюванню та напрямку розвитку. Крім того, Україна є країною з перехідною економікою, для якої характерні певні проблеми та кризові явища. Перехід країни від однієї економічної системи до іншої викликав падіння ВВП і зниження рівня заощаджень населення до того значення, коли обсяг цих заощаджень, що реалізується через банки та інші фінансові організації,