Контрольная работа: Право

Крім того, викликає сумнів і доцільність введення обмежень на дрібні (до 20 штук) партії дисків, що ввозяться, вивозяться або пересилаються юридичними особами в міжнародних поштових відправленнях, які пропонується встановити в доповненнях до ст. 2 Закону України «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування». Якщо діяльність з експорту, імпорту чи продажу дисків не є основною для зазначених юридичних осіб, то встановлення в кожному випадку необхідності цих декількох дисків для забезпечення їхньої господарської діяльності, а тим більше відслідкування подальшої долі кожної дрібної партії, призведе лише до зайвих витрат з Державного бюджету України. В разі прийняття вказаної норми може виникнути неузгодженість розглядуваного нормативного акта із Законом України «Про поштовий зв’язок», оскільки останній не передбачає повноважень центрального органу виконавчої влади у сфері інтелектуальної власності щодо погодження з ним пересилання відправниками міжнародних поштових та експрес-відправлень.

5. Проект «Про внесення змін до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 18 листопада 2002 р. № 2417 з метою забезпечення гармонізації національного законодавства з нормами й принципами системи ГАТТ/СОТ передбачає викладенняст. 16 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» у новій редакції. Документ, зокрема визначає, що ліцензування імпорту має запроваджуватися в Україні в разі різкого погіршення стану платіжного балансу й зовнішніх платежів, якщо інші заходи є неефективними.

Відповідно до положень проекту, ліцензування імпорту й експорту може запроваджуватися в разі необхідності застосування заходів захисту вітчизняного товаровиробника, хоча зміст терміну «заходи захисту вітчизняного виробника» не розкривається.

Чинна редакція ст. 16 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність» встановлює переліки видів експортних (імпортних) ліцензій та квот, однак змінами до статті пропонується її виключити. Законопроект передбачає, що рішення про застосування режиму ліцензування, в тому числі встановлення квот, має приймати Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України. Нині ж таке право має парламент щодо прийняття рішення про встановлення режиму ліцензування і квотування (імпорту). Це пов’язане насамперед з тим, що відповідно до ст. 9 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», до компетенції Верховної Ради України належить затвердження списків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню або забороняється згідно зі статтями 16, 17 цього Закону. З метою оперативного реагування у випадку застосування заходів у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань режим ліцензування та/або квотування зовнішньоекономічних операцій запроваджується згідно зі ст. 29 Закону Кабінетом Міністрів України.

Новим також є положення, за яким розгляд заявок на одержання ліцензій може здійснюватись у порядку їх надходження, який визначається за датами реєстрації заявок або одночасно після закінчення оголошеного строку їх приймання. Це пояснюється тим, що в разі застосування режиму неавтоматичного ліцензування запропоновано ввести норму, згідно з якою якщо на момент подання заявки встановлені квоти вичерпано, така заявка не розглядається. Таким чином, створюється ситуація штучного обмеження доступу до квот.

З цим пов’язана також нова норма, за якою при поданні заявки можуть вимагатися документи й інформація, що вважаються необхідними для підтвердження даних, зазначених у заявці та зовнішньоекономічному контракті. Натомість, чинна норма забороняє вимагати в подавця додаткової інформації, крім тієї, що міститься в заявці.

6. Проект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 18 листопада 2002 р. № 2419 спрямований на приведення 50 законів України (!), що регулюють ліцензування певних видів господарської діяльності, у відповідність із загальними положеннями щодо ліцензування, визначеними Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності». Автори законопроекту пропонують вилучити із законодавчих актів у сфері ліцензування види діяльності, що не підлягають ліцензуванню, а назви видів господарської діяльності, що ліцензуються, привести у відповідність до ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».

Зважаючи на те, що ліцензія є єдиним документом дозвільного характеру, проект передбачає в законодавчих актах, що оперують терміном «спеціальні дозволи (ліцензії)», замінити його терміном «ліцензія» відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».

З огляду на великий обсяг прое