Контрольная работа: Правомірна поведінка та історичні типи держав

· Засіб державного примусу.

· Засіб, що призначається лише за вироком суду.

Кримінальне покарання – це особливий захід державного примусу, що застосовується судом від імені держави до особи, винної у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмежені прав і свобод засудженого.

Застосовуючи кримінальне покарання, держава переслідує наступні цілі:

· Настання негативних наслідків для винного (кара);

· Виправлення і перевиховання засудженого;

· Запобігання вчиненню засудженим нових злочинів (спеціальне попередження);

· Запобігання вчиненню злочинів іншими особами (загальне попередження).

Стаття 22 (КК). Мета покарання

Покарання не тільки є карою за вчинений злочин, але й мА на меті виправлення і перевиховання засуджених у дусі чесного ставлення до праці, точного виконання законів, поважання правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Покарання не має на меті завдавати фізичних страждань або принижувати людську гідність.

(Стаття 22 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2468-12 від 17.06.92)

Підставою для кримінальної відповідальності є факт учинення злочину та його склад.

Додатковими покараннями визнаються:

1. Конфіскація майна;

2. Позбавлення військового або спеціального звання;

3. Позбавлення батьківських прав.

6. Дуалістична та теократична монархії

Організація державної влади великою мірою залежить від форм держави. Відомі дві форми правління: монархія і республіка.

Форма держави характеризує державу, визначає організацію державної влади і має відповідне правове закріплення. Всі її елементи фіксуються в конституції, законах і підзаконних актах. Існують форми правління, державного устрою та правового режиму.

Форма правління – це організація верховної державної влади, порядок її утворення і діяльності, компетенція і взаємозв’язок її органів, а також їх взаємовідносини з народом.

Розрізняють дві форми державного правління: монархія і республіка.

Монархія – це форма правління, при якій джерелом влади є одна особа, яка отримує владу у спадок (фараон, шах, цар, імператор).

Існують дві форми монархії:

· Абсолютна монархія (історичний тип монархії, якому властива належність монарху необмеженої влади (Саудівська Аравія, Оман);

· Обмежена монархія (форма правління, що передбачає чітке обмеження влади монарха конституцією чи парламентом).

Серед обмежених монархій розрізняють:

· Дуалістичну (у руках монарха зосереджена виконавча і, частково, законодавча влада (Йорданія, Марокко);

· Конституційну (парламентську), яка характеризується певним співвідношенням повноважень монарха і парламенту (Англія, Данія, Швеція, Японія);

· Виборну;