Контрольная работа: Процес організації технологічного ланцюжка
Керівництву технологічного ланцюжка необхідно вивчення спільної діяльності для того, щоб вирішити дилему: брати участь чи ні в єдиному технологічному циклі, а також, справедливо розподілити прибуток від спільної діяльності. Оскільки підприємства в технологічних ланцюжках є юридично незалежними, для керівництва виникає необхідність кількісно оцінити якість взаємодії. Ця необхідність викликана тим, що в даний час кожне підприємство за прорахунки своїх партнерів змушено розплачуватися власними грошима.Для здійснення процесу управління керуюча компанія повинна визначити і погодити з підпорядкованими підприємствами перелік і обсяг інформації про функціонування кожного підприємства, що надається підприємствами-учасниками керуючої компанії.
У технологічному ланцюжку керівник конкретного підприємства не залежить від керівника проекту в адміністративному порядку, тому керівник проекту повинен мати інші важелі впливу на керівника підприємства.Одним з таких важелів може бути процедура розподілу прибутку від проекту до підприємств-учасників. Іншим важелем може бути делегування конкретних повноважень від підприємства до проекту, зазначене в Статуті підприємства.
Функціонування технологічного ланцюжка - це складний багатогранний процес, що вимагає управління. Основним критерієм для оцінки якості управління є ефективність функціонування технологічного ланцюжка. Для оцінки ефективності необхідно визначити систему показників і описати алгоритми для їх розрахунку. Необхідно не тільки розрахувати значення ефективності, а й проаналізувати її складові.
Під ефективністюрозуміється результат, підвідний певний підсумок діяльності за певний період. Результату передує процес функціонування, в ході якого на підприємствах виробляється продукція, здійснюється її реалізація зовнішнім споживачам. Оскільки технологічний ланцюжок представляє собою функціонуючу систему, вона має на увазі певну специфіку у здійсненні управління. Для здійснення управління функціонуванням технологічного ланцюжка повинна бути створена певна система комунікацій між керівним органом корпорації і технологічними ланцюжками, утвореними в групі, яка б враховувала цю специфіку. Така система комунікацій називається системою управління.
1.2 Технологічні ланцюжки як об'єкт управління
Основна мета планування, функціонування технологічного ланцюжка-визначення основних завдань технологічного ланцюжка, визначення схеми взаємодії, розрахунок планових значень основних показників, вивчення кандидатур на затвердження керівником проекту.
Процес проектування складається з декількох етапів. На першому етапі визначається послідовність взаємодії підприємств-учасників технологічного ланцюжка, порядок здійснення операцій в рамках технологічного циклу. Другим етапом є проектування календарного плану виконання проекту, мета якого-встановити контрольні цифри по тривалості виконання операцій у рамках технологічного ланцюжка. Основою для цього служить інформація, отримана в ході попереднього аналізу контрагентів, про оборотність і тривалості технологічного циклу.
Потенційні учасники технологічного ланцюжка повинні надати звітність за кілька періодів. Третій етап - проектування схеми фінансових потоків.Основу для розрахунку планового бюджету технологічного ланцюжка складає фінансове прогнозування. Плановий бюджет включає цілий пакет документів: прогноз реалізації, план виробництва, прогноз запасів, календар прямих матеріальних витрат, прогноз доходів і витрат підприємства, плановий баланс.
Відправною точкою фінансового прогнозування є прогноз продажів і відповідних ним витрат; кінцевою точкою і метою - розрахунок потреб у зовнішньому фінансуванні. Основні кроки прогнозування потреб фінансування такі:
1. Складання прогнозу продажів різними доступними методами.
2. Складання прогнозу змінних витрат.
3. Складання інвестицій в постійні і поточні активи, необхідні для досягнення необхідного обсягу продажів.
4. Розрахунок потреб у зовнішньому фінансуванні і вишукування відповідних джерел з урахуванням принципу формування раціональної структури джерел коштів.
Планування схеми фінансових потоків полягає у визначенні напрямів та обсягів платежів, здійснюваних при реалізації проекту.Підсумком вищеназваних трьох етапів стає документ, що включає в себе результати проектування - організаційний план функціонування технологічного ланцюжка, який дозволяє керівництву в процесі функціонування технологічного ланцюжка, проводити контрольно-керівні заходи. На підставі організаційного плану проводиться планування ефективності. Ефективність проекту характеризується системою показників, що відображають співвідношення витрат і результатів стосовно до інтересів його учасників. До цих показників відносяться: чистий дисконтний дохід чи інтегральний ефект, який визначається як сумапоточних ефектів за весь розрахунковий період, приведена до початкового кроку, чи як перевищення інтегральних результатів над інтегральними витратами.
Індекс прибутковості, що є відношенням суми наведених ефектів до величини капіталовкладень. Індекс прибутковості тісно пов'язаний з чистого дисконтного доходу. Він будується з тих самих елементів і його значення пов'язаний із значенням чистого дисконтного доходу: якщо чистий дисконтний дохід позитивний, то індекс дохідності більше одиниці і навпаки. Якщо індекс дохідності більше 1, виробнича схема ефективна, якщо індекс прибутковості менше 1, неефективна.
Внутрішня норма прибутковості, що є ту норму дисконту, при якій величина приведених ефектів дорівнює приведеним капіталовкладенням.Якщо розрахунок чистого дисконтного доходу дає відповідь на питання, чи є технологічний ланцюжок ефективною чи ні при деякій заданій нормі дисконту, то внутрішня норма прибутковості визначається в процесі розрахунку потім порівнюється з потрібною нормою доходу на вкладений капітал. У випадку, коли внутрішня норма прибутковості дорівнює або більше необхідної норми доходи на капітал, інвестиції в дану технологічну схему виправдані. Якщо порівняння альтернативних варіантів технологічного ланцюжка по чистого дисконтного доходу і внутрішній нормі прибутковості призводять до протилежних результатів, перевагу слід віддавати першому.Термін окупності - мінімальний часовий інтервал (від початку здійснення циклу виробництва), за межами якого інтегральний ефект стає і надалі залишається невід'ємним. Це період (місяць, квартал, рік), починаючи з якого початкові вкладення та інші витрати, пов'язані із здійсненням виробничого процесу, покриваються сумарними результатами його здійснення. Термін окупності рекомендується визначати з використанням дисконтування.Поряд з переліченими критеріями можна використовувати й інші: інтегральну ефективність витрат, точки беззбитковості, проста норма прибутку, капіталоотдачі.
На практиці ефективність технологічного ланцюжка аналізується в наступному порядку:
1. Порівнюється середньострокова рентабельність схем з середньою ставкою банківського відсотка за цей період.
2. Схеми порівнюються з точки зору страхування від інфляційних втрат.
3. Порівнюються періоди окупності інвестицій.
4. Порівнюються розміри необхідних інвестицій.
5. Розглядається стабільність надходжень в ході функціонування технологічного ланцюжка.
6. Порівнюється рентабельність інвестицій у цілому за весь термін функціонування технологічного ланцюжка.
7. Порівнюється рентабельність інвестицій в цілому з урахуванням дисконтування.
Рішення про прийняття або відхилення певного варіанту технологічного ланцюжка приймається відповідно з певним набором критеріїв:
1. Відсутність більш вигідних альтернатив.
2. Мінімізація ризику втрат від інфляції.
3. Стислість терміну окупності витрат.
4. Відносна дешевизна проекту.