Контрольная работа: Релігія як предмет філософського дослідження. Основи теології
Аналогічно, за вченням єврейської церкви - синагоги священне писання євреїв Ветхий заповіт (Танах) був даний людям богом Яхве через пророків Мойсея і інших.
Теологія (від грецького theos - бог, logos - наука) на відміну від канонічних доктрин у поясненні походження релігії головну увагу приділяє питанням логічного доказу буття бога, логічного обґрунтування догматів.
Спираючись на ці докази, теологія прагне привести в систему і обґрунтувати релігійне віровчення.
Найбільш повно різні докази буття бога розроблені у християнській теології. Їх можна звести до п’яти: космологічному доказу, онтологічному, телеологічному, моральному і психологічному.
Мабуть окремо стоїть доказ буття бога, що сконструював англійський єпископ Дж. Берклі.
Космологічний доказ буття бога має різні варіанти. Один з перших таких доказів висунув Арістотель.
Усяке тіло, писав він у своїй "Фізиці", одержує рух від іншого тіла, яке знаходиться у русі.
Але оскільки це друге тіло рухається, то воно одержало рух від третього тіла, яке знаходиться у русі, і так далі.
Відслідковуючи утворений ланцюг тіл, що рухаються, ми повинні прийти до висновку: повинен існувати першодвигун.
У протилежному випадку рух не міг би початися, і ми його не спостерігали б. Першодвигун повинен бути духовним.
Якщо він був би матеріальним, то по властивості матеріальних речей він повинен був би отримувати рух від інших тіл, тобто повинен був би приводитися в рух зовні, а тому не міг би бути першодвигуном.
Цей духовний першодвигун, який рухає усім, і є бог.
Арістотелевський доказ буття бога з’являється окремим випадком більш загального доказу, який зараз у духовних семінаріях викладається так: "Все у світі має свою причину.
Ця причина в свою чергу має причину. Так утворюється ланцюг причин, остання ланка якого прикута до престолу божого.
Oскільки усе у світі опричинено, то повинна бути і причина усіх причин, тобто бог".
Онтологічний доказ буття бога був сконструйований одним з батьків християнської церкви Августіном (354-430 рр.).
Бог, казав він, мислиться як сукупність усіх досконалостей: він всеблагий, всемудрий, крізьсущій, всемогутній тощо.
В число усіх цих доскональностей повинно входити і його існування. Інакше бога неможливо було мислити як сукупність усіх досконалостей.
Ось чому бог має і таку рису, як існування, і він існує.
В телеологічному доказі буття бога стрерджується, що цілеспрямованність природи припускає існування бога, тому що цю цілеспрямованність неможливо пояснити природніми причинами.
Бог і є та надприродня сутність, яка створила світ і впорядкувала його.
Суть морального доказу буття бога зводиться до наступного.
Багато явищ почуттєвого світу і майже всі вчинки людей оцінюються нами як добрі або злі. Звідкіля беруться критерії цих оцінок?
Їх підказує нам тільки бог. Якщо б його не було, то ми не мали б уявлень про добро чи зло, не мали б здібності розрізняти їх.
Далі, кожній людині повинно бути властиве почуття моральної відповідальності, морального обов’язку.
Це почуття, або як ми його називаємо совістю, підказує нам, як ми повинні поводитися самі і інші люди у кожному конкретному випадку. Звідкіля у людині з‘являється совість?
Природа дати її не може, тому що сама вона не може мати моральної оцінки. Тому совість - це голос бога, який лунає в душі кожного з нас.
Більшість віруючих не вдається у логічні тонкощі наведеного морального доказу буття бога і зводять його до наступного.
У Ветхому заповіті сформульовані прекрасні моральні заповіді: не убий, не вкради, не бреши, шануй батьків тощо, а у Новому заповіті у нагорній проповіді Ісуса Христа - такі: нагодуй голодного, дай притулок бездомному, одягни голого, тощо.