Контрольная работа: Ринок картоплі та овочів
Горох висівають рано навесні разом з ранніми зерновими, а квасолю, коли ґрунт прогріється до 10-12 °С. Спосіб сівби гороху суцільний (міжряддя 15 см) або широкорядний (45 см), а квасолі - широкорядний з міжряддями 45 см або стрічковий дворядний з відстанню між рядками у стрічці 30, а між стрічками 60-70 см, Норма висіву залежить від способу сівби та крупності насіння: гороху 120-200, а квасолі 100-150 кг/га кондиційного насіння.
Удобрюють посіви овочевих бобових переважно фосфорно-калійними добривами: суперфосфату - 1,5-2 і калійної солі - 1 ц/га. Добрива вносять під зяблеву оранку або під час передпосівної підготовки ґрунту. Кірку на поверхні грунту до появи сходів знищують легкими або дротяними боронами на малій швидкості трактора. Вдруге посіви боронують по діагоналі або впоперек напряму рядків після появи сходів, у фазі 2-3 листочків. Дальший догляд за широкорядними посівами полягає у розпушуванні міжрядь.
Збирати врожай починають тоді, коли утворюються придатні для їжі або консервування лопатки із зеленим насінням.
4. Скорочення втрат при вирощуванні і збиранні врожаю картоплі
На Україні картоплю вирощують на площі близько 500 тис, га. Для задоволення потреб населення і переробної промисловості країни валове виробництво картоплі необхідно збільшити в 1,3-1,5 рази. При цьому врожайність повинна зрости до 150-160 ц/га. Така врожайність при відповідному рівні матеріально-технічної бази галузі реальна. Наприклад, в Чернігівській області за останні роки врожайність картоплі доведена до 155,4 ц/га. Окремі господарства одержують врожаї продовольчої картоплі по 200-225 ц/га і більше.
Недобір потенціального врожаю і втрати вирощеної картоплі в країні становлять понад 2,5 млн. т. Основними причинами цього є недотримання вимог внутрішньогосподарського насінництва, недостатня забезпеченість добривами, пестицидами, спеціальною технікою для їх внесення, низький рівень забезпеченості місткостями сховищ, контейнерною тарою, а також недосконалість форм заготівель і реалізації продукції.
В останні роки в основному вирішене питання товарного виробництва насінної картоплі в спеціалізованих господарствах, якого достатньо для забезпечення планових сортозмін і сортооновлення районованих перспективних сортів. Проте навіть в спеціалізованих картоплярських господарствах нерайоновані сорти вирощують на площі понад 20 %, не виділяються насіннєві ділянки для розмноження високоякісного посівного матеріалу в повній потребі. В приміських господарствах бувають випадки, коли насінну картоплю високих репродукцій використовують на продовольчі цілі.
Необхідно уже зараз повністю освоїти нову систему насінництва, яка вимагає щорічного завезення в кожне спеціалізоване на вирощуванні картоплі господарство Полісся і Лісостепу насінного матеріалу з розрахунку 45 тна кожні 100 га насаджень культури. В південних областях насіння картоплі необхідно завозити на всю площу насаджень.
У господарствах України щорічно на зберігання закладають 2,6-2,8 млн. тнасінної картоплі, із них тільки близько 25 % зберігають в типових сховищах. Решту закладають в траншеї і бурти, де не забезпечуються необхідні умови зберігання, внаслідок чого відхід (втрати) становить 15-25 % і більше, знижуються продуктивні властивості садивного матеріалу: 17-20 % бульб не дають ростків. Стільки ж уражених вірусними і бактеріальними хворобами гине в період вегетації або дає низьку продуктивність. Тому хоча на 1 га і висаджують близько 70 тис. картоплин, до початку збирання кількість кущів часто не перевищує 30-40 тис. Прямі втрати тільки насіння картоплі по країні становлять близько 800 тис. т.
Для ліквідації вказаних втрат необхідно особливу увагу приділяти будівництву типових сховищ з автоматичним регулюванням необхідного мікроклімату для зберігання 1,8 млн. тнасінної картоплі. Зберігання картоплі в сховищах поряд з підвищенням садивних якостей картоплі дозволяє своєчасно підготувати бульби до висадження їх в ґрунт, що насамперед забезпечить проведення робіт в оптимальні строки і підвищить врожайність на 10- 15 %. Крім того, картоплю, яка не проростає і не придатна на посівні цілі, можна використовувати як продовольчу або фуражну.
Великої шкоди завдають насадженням картоплі шкідники і захворювання фітофторозом. Це викликано в основному тим, що господарства часто не в змозі забезпечити себе необхідною кількістю фунгіцидів, порушують строки обробітку посівів. Вітчизняна промисловість постачає хлорофос, фозалон та інші препарати з коротким періодом токсичної дії. Тому насадження протягом вегетації слід обробляти 4- б раз, чого не завжди дотримуються, а інколи виконують і неякісно. Багато господарств недостатньо забезпечені засобами для обробітку пестицидами і вимушені розтягувати строки їх внесення. Представники агрохімлабораторії і санепідстанції не завжди перевіряють якість вирощеної картоплі на вміст нітратів і залишків пестицидів
З метою ліквідації вказаних недоліків керівники господарств повинні вжити необхідних заходів щодо своєчасного і якісного обробітку насаджень Картоплі і вимагати від районних агрохімічних лабораторій своєчасно робити аналізи.
Назріла необхідність ставити питання перед директивними органами про поліпшення постачання господарствам відповідної техніки, а також налагодження виробництва більш ефективних і в достатній кількості засобів захисту рослин від хвороб і шкідників.
Значних збитків картоплярству завдає засміченість насаджень. До початку збирання картоплі на половині площ біомаса бур'янів досягає 70-90 ц/га, прицьому загальний недобір врожаю картоплі по країні становить до 850 тис. т. За тиждень до початку збиральних робіт стебла картоплі і бур'яни епатують тракторними косарками. Проте на дуже засмічених ділянках залишається велика стерня. Внаслідок цього підкопуючі органи картоплезбирального комбайну забиваються, що спричинює до 30 % втрат врожаю, а із зниженням продуктивності техніки строки збирання розтягуються до 50 днів замість 20-25 оптимальних. Частину врожаю збирають при понижених температурах, що призводить до пошкодження бульб, внаслідок чого спостерігається потемніння м'якоті, збільшуються втрати від зниження якості при зберіганні
Нерідкі випадки, коли на виробничих посівах біомаса бур'янів досягає 100 ц/га і більше, що спричинює зниження врожайності на 50-120 ц/га.
Як показують результати досліджень, ефективною є комплексна система боротьби з бур'янами на основі формування оптимальної густоти насаджень, своєчасного проведення механічних обробітків та застосування пестицидів.
Останніми роками розроблена і впроваджується ресурсозберігаюча технологія виробництва картоплі, За цією технологією кількість операцій на догляді за посівами скорочується з п'яти-шести до однієї. Через 15-18 днів після садіння культиватором-гребенеутворювачем формуються повнопрофільні гребені, поверхня яких обробляється гербіцидами. Останні забезпечують чистоту площ протягом вегетаційного періоду до збирання врожаю. В повнопрофільних гребенях бульби нового врожаю повністю прикриті шаром ґрунту, що захищає їх від ураження фітофторозом і позеленіння. На чистих від бур'янів площах в 1,5-2 рази зростає продуктивність картоплезбиральних комбайнів
Спостерігаються втрати бульб також при відсутності відповідного регулювання робочих органів збиральних агрегатів. Внаслідок цього значна кількість картоплі пошкоджується, просипається через транспортери і залишається на поверхні поля. Різко знижується її якість, особливо при падінні із вивантажувального елеватора в тракторний причіп або автомобіль, де висота її перевищує допустиму норму в 3-4 рази. На збір втрачених бульб господарства вимушені залучати працівників промислових підприємств, установ, учнів професійно-технічних училищ і шкіл. Неякісне і незаінтересоване виконання цієї роботи призводить до додаткових непродуктивних витрат
З метою ліквідування вказаних недоліків, кількісних і якісних втрат картоплі (до 25-30 %) керівники господарств повинні спрямовувати свої зусилля на поліпшення обробітку насаджень, вести постійну боротьбу за культуру ланів, що сприятиме підвищенню якості роботи збиральної техніки. Механізатори господарств повинні проводити чітке регулювання підкопуючих органів комбайна, тиску в барабанах грудкоподрібнювача, виходячи із конкретних умов збирання і стану ґрунту. Особливу увагу слід приділити ліквідуванню причин, які викликають пошкодження бульб при проходженні їх через очисні органи комбайна, а також при вивантаженні їх в транспортні засоби.
5. Застосування прогресивних методів зберігання картоплі
Бульби картоплі під час зберігання схильні до зменшення маси, загнивання, погіршення кулінарних і технологічних показників, тому що в них в цей час інтенсивно продовжується обмін речовин з виділенням в навколишнє середовище вологи і тепла. При певних умовах цього буває досить, щоб почалося підвищення температури і псування продукції або зниження її якості. Справа може погіршитись, якщо на зберігання потрапляє картопля з механічними пошкодженнями або молода. Інтенсивність волого- і тепловиділення таких бульб у 1,5-2 рази вища. На бульбах є величезна кількість патогенної мікрофлори, яка через ушкодження і сочевички проникає в середину тканин і може викликати гниття, створює передумови втрат під час зберігання.
Втрати в картоплі бувають природні - у вигляді паростків і гнилей. Встановлено, що в процесі зберігання бульби можуть відновити втрати вологи. Тому у виробничих умовах більше доводиться турбуватися про запобігання втратам у вигляді паростків і гнилей, які можуть відповідно становити 1 -15 і 1 - 100 %, Обидва ці види втрат впливають також на насінну продуктивність картоплі.
Втрати картоплі від проростання і гнилей викликаються різними причинами. Проростання бульб і ріст паростків зумовлюються в основному температурою при зберіганні. При О °С бульби практично не проростають, а тому не дають відходів у вигляді паростків, але при цій температурі в тканинах нагромаджуються цукру, що не дозволяє використовувати їх для харчування та садіння. Відмічено також, що при різних температурах зберігання втрати у вигляді паростків і врожай картоплі різних сортів не однакові Бульби, які зберігалися при оптимальній, підвищеній і високій температурах, мали втрати відповідно 0,2; 6,5 і 7,9 %, а врожай - 178,3; 146,3 і 133,1 ц/га. Така закономірність і спостерігається в ряді інших досліджень. Однак враховуючи те, що температури зберігання окремих сортів добре відомі, цих втрат можна запобігти при певній матеріальній базі.
Виключно складним є питання втрат у вигляді гнилей Вони можуть виникати в результаті несприятливих умов вирощування, перевезень, вберігання, механічного травмування і т. п. Певну роль при цьому відіграють і сорти. В окремі роки, коли під час бульбоутворення випадає значна кількість опадів, втрати на важких запливаючих грунтах і по видолинках у вигляді гнилей становлять 30 % і більше.
До значних втрат і погіршення товарної якості призводять механічні пошкодження і хвороби. Якщо непошкоджені бульби мали 2 % втрат у вигляді гнилей, то з обідраною шкіркою - 21,3, з подряпинами і саднами - 57,6, роздавлені - 60, із зрізами і половинками - 73,3, побиті - 76 %.
У практиці великого значення надається способам зберігання і їх впливу на втрати. Дати об'єктивну характеристику різним способам, яка б цифрами точно відображала стан справ з цього питання, неможливо. Пов'язано це з тим, що, по-перше, ніхто з дослідників не ставив перед собою мети визначити величину всіх втрат при різних способах зберігання. По-друге, навіть якби це було зроблено, то такі дані могли б мати тільки місцеве значення, бо в інших умовах абсолютні величини втрат відрізнялися від уже одержаних. Тому, оцінюючи різні способи по їх здатності впливати на втрати, ми можемо говорити лише про тенденцію, яка реально складає основу способу і дає можливість стверджувати їх ефективність
Що стосується сучасних способів зберігання, то найбільш перспективними є сховища з активною вентиляцією Зумовлено це не тільки кращою лежкістю, а й деякими іншими, у тому числі економічними, показниками, На одиниці площі в сховищах з активною вентиляцією розміщується на 30 % більше продукції. Вартість їх будівництва значно менша, ніж контейнеросховищ. До цього слід додати й те, що завантаження контейнерів під час збирання картоплі та використання їх для завантаження саджалок дуже трудомісткі і не можуть конкурувати з прийомами механізації цих процесів в сховищах з активною вентиляцією.
Реальний шлях вирішення проблеми скорочення втрат і підвищення якості продовольчої картоплі - не відмовлення від прийнятої системи заготівель і перехід на нову, більш раціональну. В місцях спеціалізованого виробництва необхідно будувати комплекси для післязбиральної й товарної доробки, зберігання і реалізації продовольчої картоплі (оптовими партіями, фасованого, очищеного) по прямому зв'язку - виробничник - споживач. Тут же здійснюється своєчасна переробка і утилізація відходів. Ураженість бульб при цьому зменшується в З рази.
6. Скорочення втрат при вирощуванні і збиранні овочів