Контрольная работа: Роль держави в регулюванні ринкової економіки

На комісію покладені наступні основні регулюючі й контролюючі функції:

1) здійснення розробки основних напрямків розвитку ринку цінних паперів і координація діяльності територіальних органів виконавчої влади з питань регулювання ринку цінних паперів;

2) твердження стандартів емісії цінних паперів, проспектів емісії цінних паперів емітентів, у тому числі іноземних емітентів, що здійснюють емісію цінних паперів на території України, і порядок реєстрації емісії й проспектів емісії цінних паперів;

3) розробка й твердження однакових вимог до правил здійснення професійної діяльності із цінними паперами, у тому числі стандарти страхування й гарантій на ринку цінних паперів;

4) установка єдиних обов'язкових вимог до операцій із цінними паперами, норм допуску цінних паперів до їхнього публічного розміщення, обігу, котируванню й лістингу, розрахунково-депозитарної діяльності;

5) установка однакових вимог до порядку ведень реєстру іменних цінних паперів;

6) установка порядку й здійснення ліцензування різних видів професійної діяльності на ринку цінних паперів і діяльності по оцінці й керуванню майном пайових інвестиційних фондів, а також призупинення або анулювання зазначених ліцензій у випадку порушення законодавства України про цінні папери;

7) видача, припинення або відкликання генеральних ліцензій на здійснення діяльності по ліцензуванню діяльності професійних учасників фондового ринку;

8) визначення стандартів діяльності інвестиційних, недержавних пенсійних, страхових фондів і страхових компаній на ринку цінних паперів;

9) здійснення контролю за дотриманням учасниками фондового ринку російського законодавства про цінні папери;

10) забезпечення створення загальнодоступної системи розкриття інформації на ринку цінних паперів;

11) регулювання діяльності саморегульованих організацій професійних учасників ринку цінних паперів.

4 ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВАЛЮТНОГО РИНКУ

Стійкість і сила національної валюти - ключовий фактор зниження інфляції, досягнення макроекономічної стабілізації й економічного росту. Положення національної валюти має ключове значення для розвитку й процвітання економіки й суспільства. Найбільш високий рівень інфляції спостерігається в країнах, де визначення курсу національної валюти надано “ринковим силам”.

У світі існують 3 основних режими валютного курсу - фіксований, плаваючий й обмежено плаваючий.

У режимі фіксованого обмінного курсу, що доминировали в минулому сторіччі, установи, що проводять грошову політику, фіксують відносну ціну вітчизняної й іноземної валюти. Для підтримки паритетного курсу центральний банк бере зобов'язання купувати або продавати іноземну валюту за даним курсом. Прикладом валюти з фіксованим курсом може служити аргентинське песо.

У режимі змінного курсу установи, що проводять грошову політику, не приймають зобов'язань по його підтримці на заданому рівні. Коливання попиту та пропозиції грошей відбиваються в змінах валютного курсу. Якщо центральний банк зовсім не купує й не продає іноземну валюту, то такий режим називається “чистим” плаванням. Якщо ж центральний банк здійснює валютні операції, то такий режим називається обмежено плаваючим.

Тільки в 26 з 155 країн, що входять у МВФ, валютні курси є вільно плаваючими (хоча центральні банки продовжують на валютних ринках і регулювати рух валютних курсів).

Офіційне регулювання валютного курсу засновано на тім думці, що офіційні влади краще, ніж ринок, справляються зі знаходженням довгострокового рівноважного значення валютного курсу.

Взагалі, валютна політика повинна бути спрямована на рішення наступних завдань:

 згладжування різких короткострокових коливань;

 зупинка хвилі надмірної спекуляції, викликаної зміною економічної ситуації;

 припинення тренда на валютному ринку;

 установлення цільового значення валютного курсу;

 опір валютним коливанням, у випадку коли вони перевищують певну припустиму зміну;

 стимулювання початку певного цінового тренда, виправданого економічною ситуацією.

Валютний курс являє собою ціну, що ставиться до двох країн, тому валютна політика однієї сторони може мати серйозні наслідки для інших країн. З метою недопущення маніпулювання своєю валютою МВФ виробив ряд рекомендацій, яким його члени повинні випливати при розробці своєї валютної політики:

 він повинен уникати маніпулювання своєю валютою з метою неефективного вирівнювання платіжних балансів або одержання переваг у міжнародній конкурентній боротьбі;

 він може здійснювати інтервенцію на валютному ринку тільки при необхідності згладжування короткострокових коливань ринкового курсу своєї валюти;