“Якщо ціна на думку споживачів, не відповідає якості товару, то підприємству слід знизити ціну, або підвищити якість” [6, с. 258]. Крім того, потрібно забезпечити необхідне співвідношення цін у межах товарного асортименту.

До завдань політики ціноутворення підприємства належать:

-забезпечення виживання (можливо за умови покриття витрат прибутком);

-максимізація поточного прибутку (визначають попит при різних цінах і вибирають ціну, яка його забезпечить);

-завоювання лідерства за показниками якості продукції.

Перед підприємцем постає вибір методу ціноутворення, за яким буде проводитися цінова політика:

-встановлення ціни реалізації на основі “середні витрати плюс прибуток” (нарахування певної націнки на собівартість);

-встановлення ціни на основі відчутності цінності товару (споживацьке сприйняття);

-встановлення ціни на основі рівня поточних цін (відштовхування від ціни конкурентів);

-встановлення цін на основі закритих торгів (у цьому випадку наявна конкурентна боротьба товаровиробників за підряди в ході торгів, тобто за контракт на виробничо-технічного проекту).

“Перед призначенням кінцевої ціни необхідно додатково враховувати: психологію ціноутворення, політику цін підприємства та реакцію на ціну інших учасників” [4, с. 72].

Структура ціни в Україні:

-оптова ціна виробника (1+2);

-відпускна ціна (1+2+3);

-ціна реалізації (1+2+3+4);

-роздрібна ціна (1+2+3+4+5+6).

Де 1 – стабільність; 2 – прибуток; 3 – акцизний збір; 4 – ПДВ; 5 – Оптово-збутова надбавка (витрати і прибуток збутових організацій); 6 – торговельна надбавка (витрати і прибуток торговельних організацій).

Підприємство встановлює вихідну ціну, а потім корегує її з врахуванням різних факторів, що діють у навколишньому середовищі (встановлення цін на новий товар, ціноутворення в межах товарної номенклатури, встановлення цін за географічним принципом, встановлення цін зі знижками та залишками).

Цілі цінової політики підприємства: максимізація, економічний ріст, стабілізація ринку, прагнення знайти домінуючі позиції на ринку та ін. Виділяють чотири типу ринків:

-ринок чистої конкуренції (наприклад, ринки пшениці, цінних паперів);

-ринок монополістичної конкуренції (які домовляються про купівлю – продаж не за єдиною роздрібною ціною, а в широкому діапазоні цін);

-олігополістичний ринок складається з невеликої кількості продавців, які дуже чутливі до політики ціноутворення і маркетингових стратегій один одного;

-ринок чистої монополії характеризується наявністю одного продавця (державна монополія чи приватна).

Кожен з видів ставить свої проблеми в галузі ціноутворення.

Отже, цінова політика в маркетингу передбачає встановлення на товари таких цін і таку зміну їх залежно від ситуації на ринку, щоб можна було освоїти певну частку ринку й отримати прибуток.

2. Розподіл у системі маркетингу

“Розподіл (товарорух) – це діяльність з планування в життя та контролю за фізичним переміщенням матеріалів і готових виробів від виробника до споживачів із метою задоволення запитів споживачів і отримання прибутку” [5, c. 148].

В організації розподілу слід керуватися такими принципами: оптимальна ланковість товароруху; найкоротші шляхи товароруху; уніфікація технологічних схем; оптимізація технологічних операцій; ефективне використання транспортних засобів і торговельно-технологічного обладнання; раціональний розподіл між учасниками розподілу.

Чинники, які впливають на розподіл:

- виробничі,