Звернемо увагу на першу операцію. Чому основні фонди групи 2, 3 та 4 можна продавати за ціною, вищою за "залишкову вартість у податковому обліку", але не вище 1000 грн? Така операція дає можливість включити до валових витрат не тільки вартість старих основних фондів (до 1000 грн), а й інші витрати відповідної групи, що амортизуються. Облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4, ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних фондів. Згідно з підпунктом 8.4.4 Закону про прибуток при продажу названих основних фондів балансова вартість групи зменшується на суму продажу. І тільки якщо сума продажу перевищує балансову вартість відповідної групи, у платника податку виникає валовий дохід на суму такого перевищення. Отже, продавати можна так, аби тільки не перевищити вартість відповідної групи.

Запитаєте, для чого продавати дорожче? Адже зменшується вартість групи, яка амортизується. Водночас збільшуються витрати на придбання раніше проданих основних фондів, які вже не будуть довго і нудно амортизуватися, а в першому звітному періоді включаються до складу валових витрат. Тож чим більше дешевих довгорічних дрібниць сьогодні у складі основних фондів у податковому обліку, тим більше можливостей збільшити валові витрати платника податку. На практиці зазвичай цю схему можна ускладнити, включивши в ланцюжок ще одного суб'єкта. Тоді продаж старих основних фондів слід проводити одній особі, яка їх продасть дружній фірмі, а остання продає їх законному власнику. Такий рух матеріальних цінностей не даватиме жодних підозр для контролюючих органів на зразок укладення удаваних чи подібних угод.

Встановлення вартісної межі матеріальних цінностей в сумі 1000 грн для визначення їх основними фондами дає можливість купувати окремі об'-єкти частинами, вартість кожної з яких не перевищуватиме вказаної суми. Наприклад, підприємство планує купити м'яку частину, в комплект якої входять диван, два крісла і журнальний стіл. Звичайно, її вартість перевищить 1000 грн і витрати на її придбання необхідно включити до групи 2 основних фондів та амортизувати. А якщо купівлю кожної цінності оформити окремо, різними накладними, вартість кожної частини може не перевищити 1000 грн і витрати будуть включені до валових витрат в період придбання матеріальних цінностей та передання в експлуатацію. Навіть якщо такі меблі продаються тільки в комплекті, ціну кожної частини доцільно визначати в сумі до 1000 грн і придбати окремо за різними накладними.

Ще привабливіша можливість прямого віднесення до валових витрат вартості ремонтів та поліпшення неосновних фондів, тобто тих, вартість яких менша 1000 грн, хоча термін їх служби може становити декілька років. Тож підстави для проведення ремонтів чи поліпшення таких необоротних матеріальних активів є.

Відповідно до підпункту 8.1.2 статті 8 Закону про прибуток амортизації підлягають, зокрема, витрати на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та іншого полі-пшення основних фондів. Щоправда, підпункт 8.7.1 названої статті, як спеціальна норма для ремонту основних фондів, їх реконструкції, модернізації, технічного переоснащення та іншого поліпшення, дає право платнику податку віднести до валових витрат будь-які витрати на поліпшення основних фондів у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок звітного року.

А якщо ремонтувати неосновні фонди, а, наприклад, необоротні матеріальні активи, тобто ті, що служать більше року, але коштують менше 1000 грн? Ці витрати амортизації не підлягають і 10-ма відсотками не обмежуються, а в загальній сумі прямо відносяться до валових витрат як такі, що пов'язані з господарською діяльністю платника податку. І при цьому не має значення, що сума таких "ремонтних" витрат може в декілька разів перевищувати вартість отої "малоцінки", що поліпшується чи модернізується.

Таким чином, продавши дешеві основні фонди, а потім знову їх придбавши як "малоцінку" вартістю до 1000 грн, не потрібно складати акти на їх списання та чимшвидше намагатися позбутися. Спершу необхідно визначити, що із цього "мотлоху" потрібно замінити, тобто придбати нове. Ти ба, а нове до основних фондів потрапляє. Тож тоді потрібно старе ремонтувати, реконструювати та поліпшувати. Звичайно, кожен об'єкт специфічний, має свої складові, і єдина схема до всіх видів "малоцінок" застосовуватися не може, хоча принцип єдиний:

купуємо матеріали, комплектувальні, плати, схеми для оргтехніки і все це як запаси (матеріали, запчастини) обліковуємо на складі;

оформивши актом про встановлення придбаних матеріалів та запчастин на раніше списану малооцінку вартістю до 1000 грн, це все включаємо до валових витрат;

після таких двох-трьох ремонтів від старого об'єкта може нічого і не залишитися, крім даних бухгалтерського обліку, які свідчать, що він придбаний ще у 90-х роках.

А на вашому підприємстві все буде нове, сучасне і дороге та без будь-якої амортизації включене до валових витрат.

4. Кількість підприємств, які сплачують податок на прибуток збільшується

За І квартал 2004 року до Зведеного бюджету України з Чернівецької області надійшло 11млн.24,7 тис.грн. податку на прибуток, що становить 101,5 відсотка. доведених прогнозних показників.

Водночас станом на 1 квітня 2004р. податковий борг з податку на прибуток становить 1млн.530,8 тис.грн. Та все ж це на 1 млн.310,6 тис.грн., або на 46% менше, ніж на початок року. Із загальної суми податкового боргу 159,8 тис.грн., (10,4 %) складає активний борг.

Станом на 1 квітня нинішнього року в області фактично сплачують податок на прибуток 2847 суб'єктів господарювання, що на 6,6 % більше ніж за аналогічний період минулого року. Питома вага підприємств, що фактично сплачують податок на прибуток у загальній кількості зареєстрованих платників цього податку склала 77,7 %, що на 1,2 % більше ніж торік.

З метою безумовного виконання дохідної частини бюджету, планово - нормативної бази надходжень, передбаченої наказом ДПА України від 08.04.2004 року № 216, державні податкові органи області розробили конкретну програму дій та заходів із забезпечення виконання встановлених на ІІ квартал 2004 року завдань з мобілізації коштів до бюджетів усіх рівнів та Державного зокрема. Так, продовжено практику проведення засідань робочих груп з керівниками підприємств, що застосовують схеми мінімізації податкових надходжень, а також декларують від'ємне значення об'єкту оподаткування. Додаткові надходження за рахунок цих заходів становитимуть нинішнього місяця 85 тис.грн.

Ведеться робота із забезпечення мобілізації додаткових надходжень податку на прибуток за рахунок проведення обстежень збиткових та малоприбуткових підприємств.

Податковою службою проводиться робота щодо погашення податкового боргу з податку на прибуток по підприємствах боржниках за рахунок вивчення фінансово - господарського стану цих підприємств, а також заходів стягнення податкового боргу.

Діяльність сучасного українського підприємства характеризується наявністю достатньо високих витрат на податкове адміністрування - оплату податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Ця ситуація вимагає від підприємства формування такої стратегії оподаткування, яка спрямована на зменшення податкового навантаження і мінімізацію втручання в діяльність підприємства фіскальних органів. Необхідність раціональної і ефективної організації обліку і планування податкових витрат є очевидною.

Обґрунтована система податкового планування підприємства здатна достатньою мірою мінімізувати ризики, що виникають у зв'язку з оподаткуванням господарської діяльності. А при прийнятті управлінських рішень податкове планування є обов'язковим інструментом керівництва підприємства.

Однак окремі заходи щодо оптимізації оподаткування не стануть повноцінною системою податкового планування підприємства доти, доки вони не будуть здійснюватись у рамках єдиного стратегічного плану розвитку й діяльності підприємства. Без наявності принципових положень, методів і способів розробки (застосування) окремих податково-оптимізаційних заходів і схем податкове планування не може бути реалізоване за призначенням, а виступатиме лише в ролі інструмента мінімізації податкових платежів у короткостроковому періоді - без планування діяльності підприємства й розвитку бізнесу на довгострокову перспективу.

Таким чином, при систематизації податкового планування на перший план має виходити обґрунтовування його принципів і методів, створення методології планування оподаткування підприємства.

Податкове планування включає процес податкової оптимізації - заходи, пов’язані з досягненням необхідних пропорцій усіх фінансових аспектів операцій. Податкове планування полягає в розробці і впровадженні різних законних схем зниження податкових відрахувань, за рахунок застосування методів стратегічного планування.

5. Податкове планування на підприємстві

Система оподаткування підприємств є важливим регулятором економіки держави, і може стимулювати виробництво і науково - технічний прогрес, обмежувати зростання І та інфляцію. Але, водночас, вона стримує інвестиції, скорочує споживання, уповільнює процеси заощаджень та нагромадження. В сучасних умовах господарювання податки суттєвим фактором впливу на фінансове - господарську діяльність підприємств. Тому забезпечити нормальне функціонування підприємницьких структур у нестабільному соціальне - економічному середовищі, та якісне управління фінансовими ресурсами керівники та бухгалтери можуть лише при наявності розробленої ними концепції управління податками.

Ефективна податкова політика підприємства здатна суттєво сприяти удосконаленню методів господарювання, підвищенню рентабельності виробництва, зміцненню комерційного розрахунку як основи стійкого фінансового стану і стабільної роботи підприємства та виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком, контрагентами.

Податкова політика підприємства враховує, в першу чергу, особливості його діяльності та динаміку розвитку. Саме тому важливо розуміти, яким чином кожен податок впливає на показники фінансового стану підприємства, тобто досконально володіти об'єктивним аналізом податків.

Основними показниками фінансове - господарської діяльності, на які впливають податки є:

собівартість продукції;

прибуток від реалізації товарів (робіт, послуг);