Контрольная работа: Розвиток економіки Греции в 90-х р. та її участь в Європейському союзі
У країні нараховується понад 300 електростанцій, здебільшого дрібних. Щорічно усі вони роблять більш 20 млн. квт-ч електроенергії, у тому числі 84% її одержують на теплових електростанціях, що використовують місцевий мазут, і 16% – на гідроелектростанціях. Найбільш великий електроенергетичний комплекс, загальною потужністю 1263 тис. квт, використовує лігніти. Гідроенергоресурси використовуються в Греції недостатньо. Сумарна потужність гідроелектростанцій досягає приблизно 700 тис. квт. Більшість їх побудована на бурхливих гірських ріках, що мають водоймища.
Підприємств чорної металургії розміщаються в трьох центрах: Великих Афінах, Салоніках і Волосі. Серед них є тільки один металургійний завод повного циклу в великих Афінах. Для сучасного напрямку розвитку грецької чорної металургії характерні «міні-заводи», що поєднують невеликі передільні сталеплавильні підприємства і прокатні стани.
Основа металургії країни – виплавка алюмінію і феронікелю. У Греції діє єдине підприємство по випуску глинозему й алюмінію потужністю понад 140 тис. т. металу в рік, побудоване в районі Парнаського родовища бокситів, поруч з портом для вивозу алюмінію – Ітеа. У місті Ларимна, у Центральній Греції, на заводі компанії ЛАРКО виробляється феронікель. [12; 245]
Машинобудування Греції зосереджено в основному в районі великих Афін, де роблять устаткування для сільського господарства і виноробства, різні запасні частини. Тут же наявний і великий суднобудівний завод і невеликі судноремонтні верфі. Швидкими темпами розвивається електротехнічна промисловість.
Хімічні заводи Великих Афін і вуглехімічний комплекс Птолемаіса роблять кислоти, мінеральні добрива, аміак, скипидарну олію.
Помітну роль у господарстві Греції грає виробництво цементу, засноване на використанні місцевої сировини – пуцолана й ін. По експорті цементу Греція займає третє місце в світі після Японії й Іспанії. [1; 117]
Незважаючи на розвиток в останні роки нових виробництв важкої індустрії, перше місце серед обробних галузей Греції як і раніше займає легка промисловість, у першу чергу, текстильна. Переважає виробництво бавовняних тканин. Розвинуте килимарство. В текстильній промисловості Греції все більше використовуються штучні, синтетичні і змішані волокна місцевого виробництва.
Текстильна промисловість – важлива експортна галузь. Близько 80% експорту текстильних товарів країни направляється у ФРН, Францію і Великобританію.
Серед харчових виробництв по потужності виділяється цукрова промисловість, що цілком задовольняє внутрішній попит країни. Самі великі цукрові заводи розташовані в містах Плати, Лариса, Ксанти, Сірці.
1.3 Сільське господарство
Сільське господарство Греції лише в останні десятиліття уступило ведучу роль сфері послуг і промисловості. У країні переважають дрібні селянські землеволодіння, але в найбільш родючих районах (у Фессалії, Македонії, на Пелопоннесі) поширені і крупні господарства.
Греція здавна спеціалізується на виробництві декількох трудомістких експортних культур, головним чином тютюну, оливок, винограду, цитрусових і бавовнику.
У країні мало земель, придатних для ведення сільського господарства. Обробляється лише 3,5 млн. га, ледве більше 1/4 території країни.
Багато сільськогосподарських земель мають потребу в зрошенні, однак менш 20% оброблюваних земель – поливні. Основні зрошувані культури – це бавовник, фруктові дерева, рис, а також овочі, тютюн, кукурудза. Одна з важких проблем у сільському господарстві Греції – боротьба з ерозією ґрунтів і підвищення врожайності культур.
На родючих рівнинах Фессалії, Македонії і Фракії вирощується пшениця, посіви якої займають більш 60% всіх орних земель.
На півночі країни, у заболочених низов'ях рік Вардара і Стримона, сіють рис. У Епіре, Македонії і Фракії вирощують кукурудзу і ячмінь. Великі врожаї в Греції дають помідори – понад 1,9 млн. т у рік.
По берегах Греції, крім північного узбережжя Егейського моря, розкинулися плантації апельсинів, лимонів, мандаринів і інших цитрусових. У садах вирощують яблука, персики, груші, абрикоси, інжир.
З глибокої стародавності в Греції вирощують виноград, у тому числі такі всесвітньо відомі сорти, як коринка і султанича, що йдуть на ізюм. Частина винограду використовується для виробництва вина, яким особливо славиться острів Самоз.
Не менш древня і культура оливи. По виробленню маслинової олії Греція займає третє місце у світі після Іспанії й Італії. Маслинові гаї займають 0,5 млн. га в Центральній і Південній Греції і на південних островах.
Горбисті райони Фракії і Македонії – один з великих світових центрів виробництва тютюну, що славиться своєю якістю. [7; 210]
Греція – найбільший у Західній Європі виробник бавовни. Бавовник вирощують по берегах рік Вардара і Стримона, у Беотії і на острові Лемнос.
Тваринництво в сільському господарстві Греції відіграє незначну роль. Це пов'язано з убогістю природної кормової бази. Кам'янисті пасовища придатні лише для випасу овець і кіз. Непомірний випас ще більше збіднює пасовища і викликає ерозію ґрунту.
У багатьох районах країни розводять домашніх птахів, кроликів, бджіл. На узбережжі й островах розвинуте рибальство. У південній частині Пелопоннесу і на островах ведеться традиційний промисел губки на експорт, але видобуток її поступово знижується.
1.4 Транспорт і зовнішньоекономічні зв'язки
Величезна роль в економіці Греції належить морському флоту, що зв'язує її роз'єднані морем частини. Грецький флот входить у число «світових ізвозчиків». Фрахт морських судів приносить країні великий доход. На узбережжях Греції, включаючи острова, розташовано 156 портів. Самі великі з них Пірей, Салоніки, Волос і Патри. Більшість портів зовсім незначні і служать лише для місцевих потреб, багато серед них рибальських. По загальному тоннажі (42 млн. бр. per. т.) торговий флот Греції займає одне з перших місць в світі.
Залізничний транспорт розвинутий слабко. Загальна довжина залізниць – 2,6 тис. км, багато залізниць вузькоколійні. Головна магістраль країни – Афіни – Салоніки – Ідомени.
Довгі роки Греція була відома поганими автомобільними дорогами. Зараз це відходить у минуле. Шляхова мережа росте і поліпшується, головним чином під впливом туристського «буму».
Усі головні міста і великі острови зв'язані між собою авіаційними лініями. Через територію Греції пролягають важливі міжнародні авіатраси, що ведуть з Європи в Азію, Африку й Австралію. Грецію називають «світовим повітряним ізвозчиком». Біля Афін знаходиться найважливіший у південно-східній Європі транзитний аеропорт Эллінікон. [8; 210]
Греція – традиційна країна міжнародного туризму. Іноземних туристів залучають у Грецію її безцінні античні пам'ятники, найцікавіші музеї, особливо археологічні, руїни Олімпії, Дельф, знаменитих давньогрецьких міст, а також її приморські курорти, розташовані на півострові, і на багатьох островах. В останні роки Греція переживає дійсний – «туристський бум». В Греції побудовано безліч готелів різних категорій, кемпінгів і т. п. не тільки в головних туристських центрах, але й у таких куточках країни і її островів, куди колись туристи і не заглядали. Більше всього туристів прибуває із США, Великобританії і ФРН.
Господарство Греції тісно пов'язано зі світовим ринком і в дуже сильному ступені залежить від нього.
1.5 Розвиток економіки Греції
Греція має тривалий досвід європейської інтеграції. Вона є повноправним членом ЄС з 1 січня 1981 р. До 1981 р. вона 19 років (з 1 листопада 1962 р.) була асоційованим членом ЄС. Водночас у межах ЄС Греція була і залишається визнаним економічним аутсайдером. Але протягом 90-х років уряд Греції багато зробив для того, щоб досягти економічної конвергенції з іншими країнами ЄС, особливо в галузі грошово-кредитної та валютної політики. Нагадаємо, що відповідно до Маастріхтського договору було визначено критерії економічної конвергенції для країн, які мають утворити валютний союз. П'ять основних критерії такі: