Контрольная работа: Самофінансування підприємства
3) ставка дисконтування, яку слід використовувати для приведення майбутніх грошових потоків до теперішньої вартості;
4) залишкова вартість підприємства.
Алгоритм розрахунку вартості підприємства (нетто) методом DCF можна уявити в такому вигляді:
де ВПН – чиста (нетто) вартість підприємства на дату оцінки;
FCFt – сумарна величина операційного та інвестиційного Cash-flow в періоді t;
ЗПВ – залишкова вартість підприємства в періоді n;
НА – надлишкові активи;
r – коефіцієнт, який характеризує ставку дисконтування.
Вибір прогнозного горизонту,який враховується при оцінці вартості підприємства, значною мірою залежить від цілей оцінки. З теоретичного погляду цей період може бути безкінечним, однак на практиці виходять з періоду корисної експлуатації об'єкта. Якщо оцінка здійснюється в рамках прийняття рішення про тимчасове вкладення капіталу в підприємство (довгострокові позички чи інвестування коштів у корпоративні права), то прогнозний період збігатиметься зі строками, на які кошти планується вкласти у підприємство. Якщо ж строк інвестування є невизначеним, то прогнозний горизонт поширюватиметься до моменту повної стабілізації діяльності та доходів підприємства.
Для оцінки вартості підприємства на базі DCF найдоцільніше є використання показника Free Cash-flow,який характеризує сумарну величину чистих грошових потоків підприємства в результаті операційної та інвестиційної діяльності.
Слід враховувати, що чим ширшим є горизонт планування, тим вищим є рівень ризику неправильної оцінки майбутнього грошового потоку. Для спрощення розрахунків фактор ризику, як правило, відображається не в прогнозних показниках FCF, а в ставці дисконтування.
Ставка дисконту характеризує норму прибутку, за якою майбутні грошові надходження приводяться до теперішньої вартості на момент оцінки. Вона враховує премію за ризик інвестування коштів в оцінюване підприємство: чим більшим є ризик, тим ставка дисконтування буде вищою. Ставку дисконтування для цілей оцінки вартості підприємства рекомендується розраховувати на основі використання моделі середньозваженої вартості капіталу (WАСС).
Рядом методик пропонується також розрахунок ставки дисконту як суми двох її основних компонентів:
1) процентної ставки з мінімальним ризиком (чи безризикової): рекомендується розраховувати, виходячи з середньої по ринку дохідності за депозитними вкладеннями;
2) кумулятивної надбавки за ризик, яка включає різні надбавки за ризик вкладень у конкретне підприємство, зокрема можуть передбачатися надбавки за:
- неточність прогнозування очікуваних грошових потоків (1-3%);
- ризик структури капіталу (0-2%);
- високий рівень поточної заборгованості (0-2%);
- ризик помилкових рішень менеджменту, погіршення ситуації підприємства на ринку факторів виробництва та збуту продукції (2-4%);
- інфляційні ризики (залежно від прогнозних темпів інфляції).
Метод капіталізації доходів досить часто застосовується з метою перевірки достовірності оцінки, проведеної за методом DCF. Капіталізація передбачає трансформацію доходів у вартість. Для визначення вартості підприємства цим методом характерний для підприємства рівень доходів переводиться у вартість шляхом його ділення на ставку капіталізації. Метод доцільно використовувати для оцінки вартості підприємств зі стабільними доходами чи стабільними темпами їх зміни. У разі стабільних доходів, для оцінки рекомендується використовувати формулу так званої довічної ренти:
,
де ВПК – вартість підприємства за методом капіталізації доходу;
П – очікувані доходи підприємства, які підлягають капіталізації;
КВК – ставка капіталізації (дорівнює ставці вартості власного капіталу).
Ставка капіталізації – дільник (як правило, у формі процента), який використовується для переведення доходу у вартість. Природа і методика визначення ставки капіталізації в цілому є тією самою, що й ставки дисконтування. Однак для цілей капіталізації, як правило, береться ставка дисконту в частині вартості залучення власного капіталу: очікувана інвесторами ставка дохідності за вкладеннями у корпоративні права підприємства.
Згідно з майновим підходом вартість підприємства розраховується як сума вартостей усіх активів (основних засобів, запасів, вимог, нематеріальних активів тощо), що складають цілісний майновий комплекс, за мінусом зобов'язань. Основним джерелом інформації за даного під оду є баланс підприємства.
Оцінка вартості підприємства на базі активів заснована на так званому принципі субституції, згідно з яким вартість активу не повинна перевищувати ціни заміщення всіх його складових. У рамках цього підходу розрізняють такі основні методи: