Контрольная работа: Силова безпека

7) забезпечення охорони приміщень, устаткування, офісів, продукції та технічних засобів, необхідних для виробничої або іншої діяльності;

8) організація особистої безпеки керівництва та провідних менеджерів і спеціалістів фірми;

9) оцінка маркетингових ситуацій та неправомірних дій конкурентів і зловмисників.

Зрозуміло, що перелік конкретних завдань стосовно організації системи безпеки фірми залежно від специфіки її діяльності може бути більшим або меншим, але він завжди має бути достатнім та обґрунтованим.

Функції, об’єкти та управління безпекою.

Сукупність конкретних завдань, що стоять перед та управління службою безпеки фірми, зумовлює певний набір виконуваних нею функцій. Загальні функції, що звичайно покладаються на службу безпеки фірми (підприємства, організації), їх сформульовано достатньо конкретно й чітко, що має суттєве практичне значення.

У нормативних документах, які визначають організацію діяльності служб безпеки фірм, виокремлюються конкретні об'єкти, що підлягають захисту від потенційних загроз і протиправних посягань. Беручи загалом, до них належать:

• персонал (керівні працівники; персонал, який володіє інформацією, що становить комерційну таємницю фірми);

• матеріальні засоби праці та фінансові кошти (приміщення, споруди, устаткування, транспорт; валюта, коштовні речі, фінансові документи);

• інформаційні ресурси з обмеженим доступом;

• засоби та системи комп'ютеризації діяльності фірми (підприємства, організації);

• технічні засоби та системи охорони й захисту матеріальних та інформаційних ресурсів.

Служба безпеки фірми завжди має бути готовою до подолання критичної (кризової) ситуації, що може постати через зіткнення інтересів бізнесу та злочинного світу. Для управління безпекою багато які фірми створюють так звані кризові групи, до складу яких входять керівник фірми, юрист, фінансист і керівник служби безпеки. Головна мета діяльності кризової групи — протидіяти зовнішнім загрозам для безпеки фірми.

До технічних засобів силової безпеки відносять охоронну сигналізацію. Охоронна сигналізація призначена для швидкого звіщення про факт проникнення порушника на об’єкт при організації захисту його периметру та приміщень. Автономна охоронна сигналізація підвищує загальний рівень безпеки житлових, складських, виробничих приміщень, магазинів та офісів і вимусить відступити злочинців завдяки аварійним сиренам. Але якщо охоронна сигналізація підключена ще й до пульту централізованої охорони, тоді її ефективність стає значно вищою.

Застосування системи охоронної сигналізації надає можливість бути впевненими у тому, що приміщення знаходяться під постійною надійною охороною, незалежно від часу року або доби. Системи охоронної сигналізації забезпечують безперервний контроль ситуації у охороняємому приміщенні, а також в межах периметру контролюємої території.

Охоронна сигналізація складається з набору охоронних датчиків різного принципу дії (контактні, об’ємні, вібраційні та інші), центрального контролера системи, який опрацьовує інформацію що надходить, а також засобів звіщення (сирен, мигалок або строб-спалахів) і контрольної панелі, котрі монтуються у приміщенні. Сучасна охоронна сигналізація у змозі попередити про тривогу дзвінком на номер мобільного телефону контактної особи підприємства-замовника.

Комплекс заходів по охороні об’єкту, які забезпечують спеціалізовані охоронні підприємства:

1) встановлення на шляху порушника фізичних перепонів;

2) раннє виявлення порушника (ще до того, як він дістанеться до мети свого наміру);

3) оцінку ситуації;

4) прийняття термінових заходів що до припинення дій злодія;

5) відеодокументування;

6) передача сигналів тривоги або повідомлень про пригоду.

Також до засобів силової безпеки відносять контрольно-пропускний пункт.

Існує суперечність у природі таких явищ як заборони (обмеження) і підприємництво. Тому від розробника контрольно-пропускного режиму потрібна велике мистецтво, щоб знайти розумний баланс між інтересами підприємства та необхідними обмеженнями.

Перш ніж приступити до розробки нормативних документів контрольно-пропускного режиму, а тим більше практичних заходів, необхідно визначитися з вихідними даними. Розробник при цьому повинен провести їх комплексну оцінку, за результатами якої визначаються основні положення інструкції про КПР. Важливо витримати послідовність оцінки вихідних даних:

1. Оргструктура об'єкта, дислокація його частин і ступінь впливу на організацію КПР характеру діяльності на кожній частині (визначення об'єктів, які потребують організації контрольно-пропускного режиму; специфікації та загальної характеристики елементів КПР)

2. Добовий "Трафік", тобто обсяги потоків людей, вантажів, матеріальних цінностей та транспортних засобів, які будуть проходити через кожне КПП (підбір найбільш адекватної виробничим завданням пропускної здатності КПП

3. Ранжування категорій об'єктів, вантажів і транспортних засобів за ступенем важливості. Ранжуються також категорії осіб, що перетинають межі об'єктів, які потребують КПР. Додаткову чіткість дає класифікація об'єктів виходячи зі ступеня захищеності і умов доступу. Так, приміщення поділяються на загальнодоступні, об'єкти обмеженого доступу та відкриті об'єкти. Після цього необхідно прояснити питання, що виникають при організації КПР і розробці вихідних документів на обладнання об'єкта і саме розподіл категорій режиму на ці питання відповідає.